Методичні рекомендації

А. Дати відповідь на теоретичне питання можливо шляхом вивчення теми „Причини та умови конкретного злочину”. Для цього необхідно дослідити зміст причин та умов вчинення окремого злочину; з’ясувати співвідношення та взаємозв’язок вчинення злочину із загальними причинами злочинності; звернути увагу на механізм, мотиви злочинного поводження.

Б. Тестові завдання відповідають таким темам, як: „Особистість злочинця”, „Віктимологія та її наукова основа”, „Злочинність та її ознаки”.

В. Ситуаційні задачі можна вирішити після вивчення теоретичного питання: „Злочинність та її ознаки”.

Рекомендована література Основна

1. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. Загальна частина / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін. / За редакцією Лихолоба В. Г.; УАВС. - К., 1996.

2. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами: Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2001.

3. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. за­кладів / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком-Інтер, 2002.

4. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю.Ф. Іванов, О.М. Джужа. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 264 С.

5. Криминология / Под ред. В. М. Бурлакова, В. П. Сальни­кова. - Санкт-Петербург, 1998.

6. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под общей ред. докт. юрид. наук, профессора А. И. Долговой. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.

7. Кримінальне право України. Особлива частина.// За ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. - К., Юрінком Інтер, 2002. – 496 с.

8. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. - К., Правові джерела, 2002. – 432 с.

Додаткова

А. 1. Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и их устранение органами внутренних дел. – М., 1982.

2. Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступлений: Учеб.пособие. – М., 1973.

3. Даньшин И.Н. Криминология (понятие, предмет, задачи и система криминологической науки): Учеб.пособие. – Х., 1994.

4. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб.пособие. – К., 1988.

5. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика- К., 1997.

6. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М., 1968.

7. Джужа О.М. Кримінологія. – К.: Юрінком – Інтер, 2002.

Б. 1. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятное влияние на личность микросреды). – М., 1985.

2. Даньшин И.Н. К вопросу о понятии личности преступника // Проблемы социалистической законности. – Х., 1980. – Вып.6.

3. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность. – М., 1982.

4. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб.пособие. – К., 1988.

5. Франк Л.В. Потерпевшие от преступлений и проблемы виктимологии. - Душанбе, 1977.

6. Джужа О. М. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертв злочину // Право України. — 2002. — № 2.

В. 1. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб.пособие. – К., 1988.

2. Преступность в Украине // Бюл. законодательства и юрид. практики Украины. – 1994. - №2.

3. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психиче­ские аномалии.- М.: Наука, 1987.

4. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика- К., 1997.

ВАРІАНТ 3

А. Теоретичне питання

Злочинець і його кримінологічне вивчення. Вивчення соціальних позицій, ролей і діяльності злочинців.

Орієнтований план:

1. Злочинець і особа злочинця. Злочинець як об’єкт і предмет кримінологічного вивчення.

2. Об’єктивні та суб’єктивні характеристики особистості злочинця.

3. Класифікація злочинців.

Б. Тестові завдання

I. До стану злочинності відноситься:

а) загальна кількість злочинів, учинених на певній території;

б) загальна кількість осіб, які вчинили злочини на певній, території;

в) загальна кількість злочинів та осіб, які їх вчинили на певній території за певний проміжок часу;

г) співвідношення злочинів, учинених на певній території і осіб, які на ній проживають.

II. Під загальним коефіцієнтом злочинності розуміють:

а) наявність тяжких злочинів у загальній структурі злочин­ності;

б) загальна кількість осіб, які вчинили злочини;

в) загальна кількість злочинів, учинених на певній терито­рії за певний проміжок часу;

г) співвідношення загальної кількості злочинів або осіб, які їх вчинили на 1, 10, 100 тис. осіб до кількості населення, що мешкає в певному регіоні.

III. Динаміка злочинності – це:

а) зміна стану злочинності;

б) кількісно-якісний показник злочинності;

в) якісний показник злочинності;

г) зміна структури злочинності.

IV. Ознакою злочинності є:

а) соціальний характер;

б) протиправність;

в) винність;

г) караність.

В. Ситуаційні задачі

І. За рік у країні зареєстровано 540 тис. злочинів, їх учинили 250 тис. злочинців. Серед них 33 тис. жінок; 32 тис. – неповнолітніх; ніде не працювали і не навчалися – 87 тис. осіб. Серед зареєстрованих злочинів 340 тис. – корисливих, 21,5 тис. – насильницьких, 39 тис. – корисливо-насильницьких.

Групова злочинність становила 66 тис. злочинів, рецидивна –46 тис. злочинів. У містах учинено 376,6 тис., у сільській місцевості – 121,6 тис. злочинів. Кількість нерозкритих злочинів становила 226,4 тис., злочинів у сфері економіки – 39,9 тис.

На основі наведених даних визначте структуру злочинності та її характер за соціально-демографічними, кримінальноправовими і кримінологічними показниками. Які тенденції простежуються при аналізі структури злочинності за цими даними?

ІI. Ознайомтеся з наведеними фабулами кримінальних справ. Використовуючи кримінологічну типологію, обґрунтуйте тип особи злочинця.

1. Громадянин П. З 11 років почав тікати з дому, займався крадіжками продуктів і речей, у зв’язку з цим знаходився на профілактичному обліку в міліції. У 14 років його було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку з квартири. Після звільнення з колонії у перший же місяць разом з гр.Н., з яким познайомився під час відбування покарання, р.. П. Вчинив крадіжку і пограбування. Відбувши 5 років позбавлення волі, він влаштувався працювати на завод. В один із робочих днів він побив бригадира за те, що той обізвав його злочинцем, за що р.. П. Було засуджено до 8 років позбавлення волі. У колонії він порушував режим, ухилявся від праці, брав участь у бійках з іншими засудженими, що стали на шлях виправлення.

2. Повертаючись додому з нічної зміни, р.. К. Помітив на узбіччі дороги п’яного В., який спав. Громадянин К. Витяг у нього з кишені гроші (150 грн.) і намагався зняти годинник, але був затриманий працівниками міліції. Громадянин К. Раніше не судимий, за місцем роботи та мешкання характеризувався позитивно.

3. Громадянин Д. Убив свою жінку, труп розчленив, склав у валізу і вийшов з дому, але на вулиці його затримали працівники міліції. Слідством було встановлено, що р.. Д. Неодноразово судимий за хуліганство, насильницький грабіж і розбій. Свого часу суд визнав його особливо небезпечним рецидивістом.