Які існують форми універсальних акцизів?

Універсальний акциз може стягуватись у трьох формах: податок з продажу або з покупок, податок з обороту та податок на додану вартість.

Податок з продажу справляється тільки на одній стадії руху товару: виробництва, оптової або роздрібної торгівлі.

Друга форма складніша, оскільки оподатковується валовий оборот на всіх стадіях руху товару. До нього включаються суми податків, сплачені при купівлі товарів виробничого призначення, послуг. Це зумовлює кумулятивний ефект: податок утримується не тільки з обороту товарів і послуг, а й з податків, сплачених раніше, що негативно впливає на поділ праці. Перевагу мають фірми, у витратах яких переважає сировина, матеріали, напівфабрикати і послуги власного виробництва. А платники, які мають великі обсяги закупівлі товарів і послуг виробничого призначення, сплачують значні суми податку, оскільки тоді штучно збільшується оподатковуваний оборот. Більшість вчених визнають, що найважливішим недоліком податку з обороту є саме кумулятивний ефект. Він вважається головною причиною відміни цього податку в більшості країн та головним аргументом проти його введення в Україні. Податок з обороту широко застосовувався в СРСР.

Податок на додану вартість - це форма вилучення в бюджет частини приросту новоствореної вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва від сировини до кінцевого продукту та справляється на кожному етапі купівлі-продажу в процесі товарообігу. ПДВ визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції та вартістю матеріальних витрат, які відносяться на витрати виробництва і обігу. Податок включається до ціни товарів, робіт, послуг, і, в підсумку, перекладається на їх кінцевого споживача (який є фактичним платником ПДВ). ПДВ є непрямим податком, який впливає на процес ціноутворення і структуру споживання.

Загальнодержавні:

а) прямі податки (податки на прибуток, на доходи фізичних осіб, на нерухоме майно, за землю і т. д. );

б) непрямі податки (ПДВ, акцизний збір, мито);

в) платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі (збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент, державне мито і т. д. );

г) внески до цільових фондів (на обов’язкове соціальне страхування, на державне пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття і т. д.).

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління.  Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків.  По – перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків.  Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень.  По – друге, введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади.  Вибір податків здійснюється місцевими органами.  По – третє, можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень із боку центральної влади.

Органи місцевого самоврядування  в Україні мають право:

а) запроваджувати тільки ті податки, що не перевищують граничних розмірів, передбачені законодавчими актами;

б) установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

в) установлювати  додаткові пільги для окремих платників  податків

( визначення ставки, нижчої за мінімальну, або повне звільнення від податку).

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи.

4. Шляхи вдосконалення податкової системи

Податкова система, яка діє сьогодні в Україні, недостатньо враховує специфіку окремих галу­зей і недостатньо стимулює роз­виток бізнесу.

Податкова система за своєю суттю повинна формувати доходи державного бюджету, поряд з іншими економічними інстру­ментами (такими як ціни, зарплата, відсотки за кредит, бюджетне фі­нансування), еластичним важелем впливу на поведінку економічних та соціальних структур, господарські зв'язки та конкурентні відносини.

Сучасна система оподаткування спричиняє поглиблення економіч­ної кризи. По-перше, не виконується головне завдання податків - забезпечення надходження відповідного обсягу грошових коштів для фінансування державних витрат. Це відбувається, передусім у ре­зультаті скорочення виробництва, різкого звуження бази оподатку­вання. Спроби підвищити податкові ставки в Україні призводять до подальшого скорочення виробництва, приховування податків і, як наслідок, - до зменшення надходжень до бюджету.

По-друге, податкова система діє як конфіскаційний механізм, призводячи до викривлення соціально-економічних параметрів, що дуже відчутно в складних економічних умовах. Прикладом може бу­ти швидкий розвиток тіньової економіки.

По-третє, податкову політику в багатьох урядах сприймають як головний інстру­мент вирішення складних економічних проблем. За допомогою подат­ків пропонують забезпечити фінансову стабілізацію, стимулювати розвиток виробництва і забезпечити зростання інвестицій. Крім того, за рахунок збільшення податків передбачають дотувати окремі регіо­ни, надавати допомогу малозабезпеченим верствам населення, вирі­шувати інші проблеми. Багато з цих питань раніше вирішували різ­номанітними фінансовими і нефінансовими інструментами державно­го впливу.

По-четверте, не в повному обсязі використовують конкретні шля­хи підвищення надходжень від наявних та впровадження нових подат­ків. Це стосується акцизів, низький збір яких зумовлений тінізацією виробництва і реалізації підакцизних товарів (лікеро-горілчаних та тютюнових). Не впроваджено податок на нерухомість, який є голов­ним джерелом доходів місцевих бюджетів у розвинутих державах.

Основою розвитку податкової системи України повинна стати концепція, що передбачає еволюційний спосіб її реформування шля­хом поступового зниження податкового тягаря, удосконалення меха­нізму нарахування, обліку і сплати податків.