Кругообіг гірських порід

Кругообіг гірських порід – один зі способів схематизації пере-ходу гірських порід від одного типу до іншого (рис. 5). Вчені вико-ристовують з цією метою геохронологію.

Гірські породи постійно змінюються. Вміщуючи їх мінерали постійно переміщуються під впливом навколишнього середовища. Мантія і земна кора при цьому відіграють роль замкнутої системи. Гірські породи переносяться і перетворюються з одного, типу в інший. Кругообіг гірських порід вказує на зв'язок між магма тич-н ими, метаморфічними й осадо-вими породами, а також способи їх утворення і переробки. Поня-ття про кругообіг порід введене шотландським геологом Джейм-сом Хеттоном (1726-1797 рр.). Процес починається з охолодже-ння магми й утворення магматич-них порід. Денудаційні процеси руйнують ці утворення, а части-нки порід, перенесені водами, вітром або льодом відкладаються деінде у вигляді осадів.

Потім осади під масою вище розміщених відкладень ущільню-ються, цементуються й утворю-ють осадові породи.

Осадові породи, що сформува-лися за невисоких тиску і тем-ператур, найбільш сприйнятливі, із зростанням тиску і температур, до подальших змін. Відкладення, що залягають на великих гли-бинах або залучені в процес горотворення, часто перетворюються на метаморфічні утворення.

І ще більша температура необхідна для переходу метамор-фічних порід у розплавлений стан, магму, з якої утворюються магматичні породи.

Кругообіг – не завжди послідовна зміна по ланцюжку: маг-матичні, осадові, метаморфічні породи. Наприклад, мета морфічні породи можуть, зазнавши ерозії, перевідкластись у формі осадових порід, а осадові породи, при нагріванні до екстремальних темпе-ратур, здатні перейти в розплав і при охолодженні утворити нові магматичні породи. Всі три типи гірських порід до того ж можуть руйнуватись і перевідкладатись у формі нових осадових утворень.

Скам’янілості. Скам’янілості – рештки відмерлих рослин і тва-рин, похованих у розсипчастих осадових породах, що ущільню-валися протягом мільйонів років. Скам’яніли лише тверді частини тіл живих організмів, зокрема кістки, зуби і мушлі. Тому знахо-дження решток м’якотілих істот – велика рідкість. Систематизація окам’янілостей надала цінну інформацію про життя на Землі впродовж мільйонів років. Оскільки вивчення викопних решток показує, що схожі форми життя існували на Землі в один і той самий час, то така систематизація дозволяє використовувати її як метод датування віку гірських порід, названий методом керівних викопних організмів. Крім того, існує ще ряд методів визначення віку порід. Один із них – радіо-метричний метод – ґрунтується на тому, що швидкість радіоак-тивного розпаду деяких елементів і перетворення їх на стабільні ізотопи є сталою.

Г еохронологічна шкала.

Сучасні вчені оцінюють вік Землі приблизно в 4,6 млрд. ро-ків. Геохронологічна шкала є од-ним зі способів конкретизації віку цього величезного проміжку часу. Шкала поділяється на чотири ери, що охоплюють усю понад 4-мільярдну історію Землі. Докемб-рійська ера, частка якої в часі існування планети становить 80%, є най біднішою щодо вико-пних знахідок етапом її розвитку. На початку палеозойської ери на суші з'явилися перші рослини, а пізніше – і перші ліси, відмира-ння і поховання яких призвело до утворення найбільших родовищ кам'яного вугілля. У мезозойську еру на Землі з'явилися, а потім і вимерли динозаври.

Геохронологічна шкала (рис. 6) поділяється на чотири ери (права колонка), три з яких розбиті на періоди. Кожен період охарактери-зований певними викопними видами.