- •Тема 1.1.1 Роль інформаційних технологій
- •Тема 1.1.2 Методи комутації
- •Тема 1.1.3 Мережа телеграфного зв’язку
- •Тема 1.2.1 Інформаційно-обчислювальні мережі
- •Тема 1.2.3 Локально-обчислювальні мережі (лом)
- •Тема 1.2.4 Взаємозв’язок відкритих систем
- •Тема 1.3.1 Стандарти osi в системах документального електрозв’язку
- •Протоколи канального рівня.
- •Протоколи мережного рівня
- •Тема 2.1.1 Мережа типу Ithernet
- •Тема 2.2.1 Мультиплексори пд (мпд) та проуесори
- •Тема 2.3.1 Захист інформації від несанкціонованого доступу у
Тема 2.1.1 Мережа типу Ithernet
Вид лекції : інформаційна
Мета лекції: навчальна
План лекції:
Характеристика та призначення мережі типу Ithernet.
Найбільш поширення стандартних мереж отримала мережа Internet. Вперше вона з’явилася в 1972 році ( розробником виступила відома фірма Xerox ). В 1985 році мережа Internet стала міжнародним стандартом, її прийняли найбільші міжнародні організації за стандартами 802 ІЕЕЕ ( по – англійськи читається як «eight oh two dot three» ). Він визначає множинний доступ до моноканалу типу шина з виявленням конфліктів і контролем передачі, тобто із вже згадуваним методом доступу CSMA/CD.
Основні характеристики первинного стандарту ІЕЕЕ 802.3
- топологія – шина;
- середовище передачі – коаксіальний кабель;
- швидкість передачі – 10 Мбіт/с;
- максимальна довжина мережі – 5 км;
- максимальна кількість абонентів – до 1024;
- довжина сегменту мережі – до 500 м;
- кількість абонентів на одному сегменті – до 100;
- метод доступу - CSMA/CD;
- передача вузько смугова, тобто без модуляції ( моноканал).
Строго кажучи, між стандартами ІЕЕЕ 802.3 і Ethernet існують незначні відмінності, але про них зазвичай вважають за краще не згадувати.
У класичній мережі Enternet застосовувався 50 – омний коаксіальний кабель двох видів ( товстий і тонкий). Проте останнім часом ( з початку 90-х років) найбільше поширення отри-
мала версія Ethernet, що використовує як середовище передачі виті пари.
Визначений також стандарт для застосування в мережі оптоволоконного кабелю. Для обліку цих змін в первинний стандарт ІЕЕЕ 802.3 були зроблені відповідні додавання. В 1995 році з’явився додатковий стандарт на швидшу версію Ethernet, працюючому на швидкості
100 Мбіт/с ( так званий Fast Ithernet, стандарт ІЕЕЕ 802.3u), використовуючи як середовище передачі виту пару або оптоволоконний кабель. У 1997 році з’явилася і версія на швидкість 1000 Мбіт/с ( Gigabit Ethernet, стандарт ІЕЕЕ 802.3z).
Окрім стандартної топології шини все ширше застосовуються топології типу пасивна зірка і пасивне дерево. При цьому передбачається використання репитерів і репитерних кон-
ц
ентраторів,
що сполучають між собою різні частини
(сегменти) мережі. В результаті може
сформуватися деревовидна структура на
сегментах різних типів ( рис.1)
Сегментом ( частини мережі) може виступати класична шина або одиничний абонент. Для шинних сегментів використовується коаксіальний кабель, а для променів пасивної зірки (для приєднання до концентратора поодиноких комп’ютерів ) – вита пара і оптоволоконний кабель. Головна вимога до отриманої в результаті топології – щоб в ній не було замкнутих шляхів ( петель). Фактично виходить, що усі абоненти сполучені у фізичну шину, оскільки сигнал від кожного з них поширюється відразу на всі боки і не повертається назад (як в кільці)
Максимальна довжина кабелю мережі в цілому ( максимальний шлях сигналу) теори-
тично може досягти 6,5 км, але практично не перевищує 3,5 км.
У мережі Fast Ithernet не передбачена фізична топологія, використовується тільки пасивна зірка або пасивне дерево. Тут багато жорсткіші вимоги до граничної довжини мережі.
Адже при збільшенні в 10 разів швидкості передачі і збереженні формату пакету його мінімальна довжина стає вдесятеро коротше. Таким чином в 10 раз зменшується допустима величина подвійного часу проходження сигналу до мережі ( 5,12 мкс проти 51,2 мкс в Ethtеrnet)
Для мережі Ethtеrnet, працюючої на швидкості 10 Мбіт/с, стандарт визначає чотири основні типи сегментів мережі, орієнтованих на різні середовища передачі інформації:
* 10BASE5 ( товстий коаксіальний кабель);
* 10BASE2 ( тонкий коаксіальний кабель);
* 10BASE – T ( вита пара);
* 10BASE – FL ( оптоволоконний кабель).
Найменування сегменту включає три елементи: цифра «10» означає швидкість передачі 10 Мбіт/с, слово BASE – передачу в основній смузі частот ( тобто без модуляції ВЧ сигналу), а останній елемент – допустиму довжину сегменту: «5» - 500 метрів, «2» - 200 метрів ( точніше 185 метрів) або тип лінії зв’язку «Т» - вита пара, «F» - оптоволоконний кабель.
Так само для мережі Ethtеrnet, працюючої на швидкості 100 Мбіт/с (Fast Ithernet) стандарт визначає три типи сегментів, що відрізняються типами середовища передачі:
* 100BASE – T4 (счетверенная вита пара);
* 100BASE – TX ( здвоєна вита пара);
* 100BASE – FX ( оптоволоконний кабель).
Контрольні запитання.
Назвіть основні характеристики первинного стандарту ІЕЕЕ 802.3
Назвіть який кабель застосовується у класичній мережі Ithernet?
Поясніть, що таке репи тер, концентратор, сегмент мережі?
Назвіть основні типи сегментів для мережі Ithernet.
Назвіть основні типи сегментів для мережі Fast Ithernet.
Література
Стеклов В.К., Беркман Л.Н. Телекомунікаційні мережі
Київ; Техніка, 2001 – 392 с.
Никитюк Л.А. Телекоммуникационные технологии цифровых систем
Учебное пособие. Одесса ОНАЗ им. А.С.Попова, 2000 – 54 с.
