Модуль 1. Загальна підготовка

Тема 2. Характеристика основних видів спортивного туризму та маршрутів. Сучасні дослідження з класифікації туризму взагалі та спортивного туризму зокрема. Основні форми туризму. Сутність основних видів туризму. Класифікація туристських маршрутів.

За організацією походу, його маршрутом, засобами пересування неважко віднести його до певного виду туризму - пішохідного, гірського, лижного, водного, велосипедного.

Пішохідний і гірський туризм мають більше спільного, ніж відмінного. Це і спосіб пересування - пішки, і спільні технічні прийоми подолання складного рельєфу, водних перешкод тощо. Відмінність же – перш за все в тому, що пішохідні походи здійснюються у всіх районах, а гірські - тільки у високогірних. 

Специфічною особливістю гірського туризму є те, що робочий день туриста починається о 4 - 5 годині ранку в умовах високогір'я і низьких температур. У ці години в горах найменша ймовірність сходу лавин, каменепадів та інших небезпечних природних процесів, у річках і струмках найменший рівень води, на сонячних схилах не так спекотно.  Наступним різновидом спортивно-оздоровчого туризму є лижний. Сама назва цього виду спортивного туризму свідчить про те, що під час походу туристи пересуваються на лижах. Лижні походи проводяться переважно в зимовий період при наявності стійкого снігового покриву і температурі нижче 0°С. 

Необхідною умовою для участі в зимових подорожах є добра переносимість холоду, здатність в умовах постійно низьких температур не втрачати робочі форми і, що не менш важливо, психічної рівноваги. Такі головні вимоги до туриста-лижника. 

Ще одна складність, характерна для лижного туризму - необхідність перенесення великих вантажів. Вага рюкзака туриста-лижника на 15-20 % перевищує вагу багажу туриста, що подорожує влітку. 

У лижному туризмі надзвичайно важливим є ретельний добір учасників за фізичними і психологічними даними. В поході необхідно забезпечити рівномірний розподіл вантажу і однакову зайнятість учасників при виконанні похідних робіт - від прокладання лижні до влаштування бівуаку.

Парадокс лижної подорожі - в тому, що найбільш комфортно людина почуває себе на лижні і найменш - на привалах. Влаштування стоянки, власне стоянка, а потім згортання табору і підготовка до виходу відбирають багато сил і стомлюють більше, ніж основна робота. 

Водний туризм. Це дуже привабливий вид туризму, що має на меті переважне переміщення по водному середовищу за допомогою відповідного інструментарію. Серед водоймищ, якими подорожують туристи - бурхливі гірські і спокійні рівнинні річки, озера і моря. Різноманітні плавучі засоби - дерев'яні і пластмасові човни, надувні човни розбірні байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах тощо. 

Велосипедний туризм. Цей вид туризму привабливий перш за все завдяки своїй високій мобільності. Відстань, яку здатна подолати група за один день, може досягати 100-150 км. Велотуризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, отже, за один похід можна побачити більші цікавих місць. Велосипед проїде майже скрізь, де пройде пішохід, а там, де проїхати неможливо, велосипед можна провести або перенести на руках. Тому не дивно, що географія велотуризму майже збігається з географією пішохідного туризму.

Деякі автори додають до вищезазначених видів також:

• спелеотуризм – різновид спортивного туризму, зміст полягає в подорожах по природним підземним порожнини (печерах) і подоланням в них різних перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального спорядження (акваланги, карабіни, мотузки, гаки, індивідуальні страхувальні системи та ін.);

• автомототуризм – один з наймасовіших видів туризму – це, перш за все, незалежність в маршруті і в часі;

• підводний туризм – прийняття участі в експедиціях для вивчення водойм. Оцінка здійснюється ступенем складності - глибини занурень, наявності течій, прозорості і температури води - і кількістю здійснених експедицій;

• вітрильний туризм – це вид спорту, що поєднує елементи вітрильного спорту, звичайного туризму і туризму екстремального. Зазвичай в цьому виді спорту використовуються багатокорпусні розбірні вітрильні судна - катамарани і тримарани. 

Останнім часом зріс інтерес до комбінованих подорожей і спортивних походів, в основі яких передбачається проходження не типово гірських або водних перешкод, а ставиться більш комплексне завдання - відвідати район в цілому або подолати велику кількість різнотипних за видом туризму технічно важких перешкод. 

Остання тенденція досить чітко виявляє спіралеподібний закон розвитку видової специфіки у спортивно-оздоровчому туризмі і може з часом привести до появи безвидової класифікації. Мається на увазі класифікація, в якій немає видів туризму, а є як би матриця рівнів складності маршрутів і відповідна їм кількість технічно важких локальних та інших перешкод з різних видів туризму. Причому вихід на перешкоди, цілком ймовірно, повинен визначатися логічністю побудови маршруту, отриманням максимальної інформації про район та наявним у групи досвідом. Таким чином, усувається якась відомчість між видами туризму і приділяється більше уваги фактору комплексності при вивченні району подорожі. 

У свою чергу кожен вид туризму підрозділяється або реалізується у любителів самодіяльного туризму у вигляді двох типів заходів.

Перший тип - це заходи, в основі яких лежить подорож або спортивний похід по класифікованому маршруту. У змагальному плані цей тип заходів реалізується за формою проведення у вигляді конкурсу походів, туріади або чемпіонату в одному географічному районі, а також заочного чемпіонату, учасником якого можуть бути групи, що пройшли маршрут в будь-якій точці світу. У цьому типі заходів йде пошук найбільш цікавої технології проведення туріад та об'єктивної методики суддівства очних і точних чемпіонатів. Крім того, завершується остаточна доведення нормативної бази в частині створення класифікації маршрутів в лижному, вело- та автомототуризмі. Слід зауважити, що значно зросла кількість здійснюваних некласифікаціонних подорожей, включаючи поодинокі проходження маршрутів на лижах, яхтах, катамаранах і велосипедах.  Другий тип заходів - це туристське багатоборство, що проводиться за формою як зліт, кубок, чемпіонат, показові виступи або комплексний захід з кількох видів туризму. Змагання з туристського багатоборства можуть передувати туріаді і чемпіонату походів в одному районі і органічно доповнювати один одного.

Та, напевно, найбільш точну класифікацію спортивно-оздоровчому туризму надали Грабовський Юрій, Скалій Олександр та Тетяна . Вони не просто визначили види туризму, а також встановили його місце в класифікації туризму, що дає можливість більш точно дослідити дане поняття (див. рис. 1).

Всі тури спортивно-оздоровчого напрямку можна умовно поділити на три великі групи:

• тури без спортивних походів, що включають в програму відпочинку в туристичному комплексі різноманітні види спортивно-оздоровчих, а також інтенсивних спортивних занять;

• тури, що містять у своїй програмі некатегорійні спортивні (любительські) походи;

• тури для туристів-спортсменів з використанням походів задля отримання або захисту певної категорії різної складності. Кожен вид туризму, що характеризується активною діяльністю подорожуючих з функцією оздоровлення, отримання певних характерних навичок і, звичайно, задоволення, можна вважати різновидом спортивно-оздоровчого туризму.

Тому хочу додати до зазначених переліків ще декілька видів даного роду туризму: 

• екстремальний туризм – один з видів туристичного відпочинку, який в тій чи іншій мірі пов'язаний з ризиком;

• кінний туризм – подорож на конях верхи або в екіпажах. Один з видів спортивного туризму, який полягає в проходженні на коні маршрутів, які містять специфічні для кінного туризму перешкоди (перевали, ліси, річки).

Отже, роблячи підсумок слід зазначити, що на сьогодні не існує єдиного підходу до класифікації спортивно-оздоровчого туризму. Автори пропонують свої типології, що дещо різняться, та всі вони сходяться на тому, що пішохідний, гірський, лижний, водний та велосипедний туризм відносяться до основних видів спортивно-оздоровчого туризму.

Класифікація спортивно-оздоровчого туризму:

1. За формою: в'їзний, виїзний, внутрішній;

Спеціальна класифікація спортивно-оздоровчого туризму:

1. За ступенем організованості:

- плановий організований

- самодіяльний організований та неорганізований;

Плановий туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцем проживання, харчування тощо). В Україні плановий туризм набув поширення в 60-х роках XX ст. Через її територію проходить майже 500 планованих туристичних маршрутів.

Подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, лещетарських, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природного середовища, вивчення пам'яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі.

2. За типом туристичної подорожі:

- похід – Спортивний поход – це подорож з використанням активних способів пересуванням туристів, з подоланням природних перешкод, за визначеним маршрутом, у визначений термін, на технічних засобах чи без них; з спортивною або інтегрованою метою, які проводяться силами і засобами самих учасників, або спеціалізованими організаціями з видів туризму, що входять в Перелік класифікованих спортивних маршрутів України. Підсумком спортивного походу є отримання учасниками розряду з видів спортивного туризму. (походи вихідного дня, багатоденні походи (на час відпусток та канікул).

Походи вихідного дня - один із наймасовіших видів активного відпочинку населення, метою якого є спілкування з природою, знайомство з життям та побутом свого регіону, краю та країни. Походи вихідного дня проводяться також із тренувальною метою під час підготовки до складних туристичних подорожей та змагань.

Багатоденні походи проводяться для знайомства з новими географічними районами та гірськими країнами, для підвищення спортивної майстерності.

- експедиція - Експедиції – подорожі наукового та дослідницького характеру, які здійснюються з метою дослідження території, спортивного маршруту або природних об'єктів. Залежно від завдання, експедиції можуть бути науковими, краєзнавчими, спортивними тощо. (Вимоги щодо оформлення документів та випуску групи на маршрут - ті ж самі, що й для спортивного категорійного походу.)

- навчально-тренувальний збір

Навчально-тренувальні збори проводяться для практичного закріплення теоретичного матеріалу в умовах базового табору та під час залікового походу. Навчально-тренувальні збори називають школою (школа підготовки інструкторів пішохідного (гірського, водного тощо) туризму, або семінаром (семінар керівників складних спортивних походів). Як правило, вони проводяться у відповідному гірському районі, де є можливість в базовому таборі провести практичні заняття на скельних та льодових схилах. Після завершення теоретичного та практичного курсу семінару в такому районі можна здійснити спортивний заліковий похід відповідної категорії складності.

- спортивне орієнтування - вид спорту, суть якого полягає в орієнтуванні на місцевості за допомогою карти та компаса та найшвидшого знаходження заданих контрольних пунктів.

3. За засобами переміщення: вело, авто, мото, гірсько-лижний, кінний, пішохідний, лижний. Можуть поєднуватися один два види.

4. За основною метою подорожі: спортивна, оздоровча, екстремальна.

5. За видом маршруту: лінійний, кільцевий, радіальний

Лінійний маршрут - шлях руху туристів, коли його початок і закінчення відбуваються в різних географічних пунктах перебування, наприклад, Київ - Львів.

Кільцевий маршрут - шлях руху тургрупи, коли його початок та закінчення відбуваються в одному географічному пункті перебування, наприклад, тур "Америка" (Нью-Йорк - Вашингтон - Атлантік-Сіті - Філадельфія - Нью-Йорк).

Маршрут радіальний — шлях пересування, під час якого турист перебуває на туристичній базі (у готелі), реалізуючи програму походів та екскурсій з одного туристичного центру (бази). Радіальний маршрут зазвичай визначається туристичною путівкою і передбачає комплексне обслуговування туристів. Також це шлях пересування, який починається і закінчується в тому самому географічному пункті перебування. Розташовуючись у ньому, турист подорожує в інші пункти перебування, відвідування, повертаючись в одне й те саме місце.

Маршрут комбінований — тур, який поєднує в програмі обслуговування елементи тематичного, похідного і фізкультурно-оздоровчого маршрутів. Також це траса туристичної подорожі, яка передбачає поєднання елементів лінійного, кільцевого і радіального маршрутів у тій чи іншій комбінації або різних транспортних засобів, надання транспортних послуг на окремих ділянках категорій.

6. За складністю: категорійні і некатегорійні.

До категорійних маршрутів слід віднести такі, подолання яких вимагає певного туристського досвіду, відповідної технічної підготовки, міцного здоров'я. Крім того, необхідно мати спеціальне спорядження. Більшість таких маршрутів має спортивний характер. Вони організовуються і проводяться самодіяльними туристськими секціями, клубами та іншими організаціями з метою виконання спортивних нормативів.

Некатегорійними вважаються маршрути, що передбачають активні способи пересування і розраховані на фізично здорових туристів без спеціальної туристської підготовки і з мінімумом спеціального спорядження.

До некатегорійних походів належать походи, що мають складність, протяжність або тривалість, меншу від встановленої для маршрутів І категорії складності, - 1-3-денні походи та походи 1, 2, 3 ступеня складності. До таких маршрутів належить більшість пішохідних, гірських, лижних, водних і велосипедних походів, що організовуються турбазами, а також походи вихідного дня.

Можливість комбінування видів туризму у походах для виконання нормативу на значок “Турист України”.

Значок "Турист України"запроваджується з метою:

Популяризації і пропаганди активного туризму, залучення широких верств населення України до систематичних занять спортивно-оздоровчим туризмом. Навчання туристів основам спортивно-оздоровчого туризму в польових умовах. Формування національної свідомості, любові до рідної землі, українського народу та його історичного минулого.

2. Нормативні вимоги на значок "Турист України"

До здачі нормативних вимог на значок "Турист України"допускаються особи, що не мають обмежень на заняття фізичною культурою і які досягли 12-річного віку. Такими можуть бути і громадяни інших держав.

Значком "Турист України"нагороджуються туристи, які протягом року брали участь в одному або кількох походах, сумарною тривалістю не менш ніж 5 днів та загальною протяжністю вказаною у таблиці:

Спосіб пересування	Мінімальна довжина (км)*
Пішки	75
На лижах	75
На човнах (байдарка, пліт, катамаран)	100
Велосипедом	150
Кіньми	150
Мотоциклом	500
Автомобілем	1000

Під час здійснення туристських походів влітку учасники повинні провести не менш ніж дві ночівлі в польових умовах.

Маршрути туристських походів повинні передбачати знайомство з історичними і географічними особливостями краю, пам'ятками історії, культури, визначними місцями.

В умовах гірської місцевості норматив для туристів, які здійснюють похід пішки або на лижах, може бути знижений, але не більш ніж на 15 кілометрів.

3. Порядок нагородження значком "Турист України"

Залік на значок "Турист України"приймається маршрутно-кваліфікаційною комісією або іншою комісією (за наказом керівника туристської організації), яка складається не менш ніж з трьох осіб - одного спортсмена 3 розряду з туризму (або інструктора туризму) і двох значкістів "Турист України"на підставі виконання практичних норм, що підтверджено маршрутними листами, маршрутними книжками, оформленими у встановленому порядку чи довідками про участь в походах, виданими туристськими організаціями або маршрутно-кваліфікаційними комісіями.

Виконання норм на значок "Турист України"комісія засвідчує протоколом. Крім виконання фізичних нормативів, право на нагородження значком "Турист України"мають особи, що зробили великий внесок у розвиток спортивного туризму в Україні.

Оформлення наказу на вручення значка "Турист України"проводять:

- туристські організації

- навчальні заклади

- колективи фізичної культури підприємств, установ і організацій.

Туристам, які виконали необхідні вимоги і норми або заслужили своєю діяльністю у справі розвитку спортивного туризму, вручаються посвідчення і значки встановленого зразка.

Порядок класифікації спортивних туристських маршрутів. Зв’язок між категоріями складності походів та перешкодами на маршруті.

Вид туризму	Ступені складності			Категорії складності
	1	2	3	I	II	III	IV	V	VI
Тривалість походів в днях (не менше)
	3-4	4-6	6-8	6	8	10	13	16	20
Тривалість походів в км (не менше)
пішохідних	30	50	75	130	160	190	220	250	300
лижних	30	50	75	130	160	200	250	300	300
гірських*	25	50	60	100	120	140	150	160	160
водних	25	40	60	150	160	170	180	190	190
велосипедних	50	80	120	250	400	600	800	1100	-
на мотоциклах	-	-	-	1000	1500	2000	2500	3000	-
на автомобілях	-	-	-	1500	2000	2500	3000	3500	-
спелеотуризм (кількість печер)	3-4	2-3	1	5	4-5	1-2	1-3	1	1
	3 юн.	2 юн.	1 юн.	3 р.	2 р. (2)	(2)	1 р (2)	КМС	МС (2-4)

1.Класифікація маршрутів туристських спортивних походів полягає у їх поділі за видами туризму, категоріями та ступенями складності

Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів визначає основні принципи їх класифікації.

3. Правилами визначено, що спортивні походи проводяться з пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, мотоциклетного, автомобільного, спелеологічного та вітрильного видів туризму. У порядку зростання протяжності, тривалості та технічній складності маршрутів походи поділяються на I, II, III, IV, V та VI категорій складності (далі – к.с.). Маршрути походів, що мають складність, тривалість або протяжність меншу за установлену Правилами для походів I к.с., відносяться до некатегорійних (в т.ч. походи 1, 2, 3 ступеню складності).

Класифікація походів за ступенями складності використовується для виконання юнацьких спортивних розрядів у дитячо-юнацькому туризмі. Враховуючи специфіку дитячо-юнацького туризму, класифікація маршрутів за ступенями складності для автомобільного, мотоциклетного та вітрильного видів спортивного туризму не проводиться.

5.Категорія складності будь-якого туристського спортивного походу визначається шляхом порівняння його маршруту з класифікованими маршрутами, розробленими для даного регіону, переліками класифікованих локальних перешкод (перевалів, печер тощо). Технічна складність, різноманітність та характер перешкод у поході даної категорії складності повинні бути не нижчі, ніж для класифікованих маршрутів тієї ж категорії складності у даному районі.

6.При визначенні категорій складності маршрутів спортивних походів, що заплановані, або вже здійснені в межах України, слід користуватися Переліком класифікованих туристських спортивних маршрутів України (далі – Перелік) і, за необхідності, Методикою визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів, затвердженими Федерацією спортивного туризму України.

7.До Переліку включено маршрути: пішохідні II - III к.с., лижні II - IV к.с., гірські I - II к.с., водні II - IV к.с., велосипедні II - V к.с., вітрильні I – V к.с., автомобільні та мотоциклетні I-V к.с., спелеологічні – I-IV к.с. В окремих розділах Переліку за видами туризму відсутні маршрути I к.с., так як визначення таких маршрутів доступно маршрутно-кваліфікаційним комісіям (далі - МКК) будь-якої ланки (це стосується і ступеневих походів). У тих розділах, де це вважається за необхідне, класифіковані маршрути I к.с. наведені.

8.Окремі маршрути цього Переліку є результатом експертних оцінок, і їх категорії складності спортивним групами ще не підтвердженні. Такі маршрути вважаються експериментальними, і у Переліку мають позначку “Е” після порядкового номеру.