7. Технічна підготовка туристів.

Учасники походів і категорії складності повинні мати спеціальні знання і навички в обсязі початкової туристської підготовки, а 2 і 3 категорії складності – в обсязі середньої туристської підготовки. Зазначену підготовку забезпечує організація, яка проводить подорож.

У ході підготовки до подорожі всі туристи зобов'язані прослухати цикл бесід, лекцій або ознайомитися з інструкціями з питань дотримання правил техніки безпеки на маршруті, із природоохоронними законами, правилами пожежної безпеки в лісах, а також зі способами гасіння пожеж, правилами безпеки на воді, попередження травматизму і надання долікарської допомоги.

Технічна підготовка (у взаємозв'язку з тактичною) дозволяє ефективно і безпечно долати природні перешкоди, що зустрічаються на маршруті походу і дистанціях змагань. Вона включає формування ЗУН з техніки туристської страховки, орієнтування на місцевості, організації табору, пошуково-рятувальних робіт і техніці пересування по природним перешкодам.

8. Географічна підготовка.

Географічна підготовка включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природних явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середовище (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння території. Значення географічної підготовки визначається мірою зв'язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов'язані з географічними особливостями конкретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу географічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.

Отже необхідність знань з географії супроводжує туриста на всіх етапах підготовки і проведення подорожі.

Географічна підготовка визначає міру зв’язку туриста з оточуючим середовищем території (геоторії, спелеоторії, акваторії, аероторії) в межах якої здійснюється подорож.

Цей зв’язок проявляється в декількох аспектах, це;

- правильний вибір району подорожі, сезону і строків проведення подорожі;

- грамотна розробка оптимальної нитки маршруту (з запасними варіантами) і нанесення його на карту;

- успішне проходження вибраного маршруту з вмінням позиціюватись на місцевості і безпомилково користуватись картою, компасом та іншими засобами орієнтування;

- знання географічних особливостей району подорожі та врахування і передбачення можливих проявів несприятливих природних процесів, що дозволить безпечно і комфортно завершити маршрут;

- проведення доступних маршрутних спостережень з їх грамотною фіксацією і розробкою рекомендацій для майбутніх подорожуючих.

Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню орієнтуватись на місцевості, здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об’єкти, робити картографічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготовки туристів.

Таким чином, туристу в своїй діяльності необхідно знати основи таких географічних дисциплін: картографії, геоморфології з основами геології, гідрології, кліматології та метеорології, геоботаніки, загальної фізичної географії та ландшафтознавства тощо. На основі цих знань турист зможе користуватись матеріалами науковими досліджень, описами територій, довідниками, визначниками тощо.

Географічна підготовка туриста - засвоєння комплексу теоретичних знань із фізичної географії (у т. ч. із геоморфології, гляціології, кліматології) і економічної географії.

Така підготовка є однією з основних складових спеціальної теоретичної підготовки.

Відповідно до розрядних вимог із туризму категорії складності спортивних туристичних походів (від І до V) залежать від тривалості походу, відстані маршруту, а також кількості і технічної складності природних перешкод на маршруті. Такими природними перешкодами на маршруті є: пересічений рельєф (у т. ч. перевали, вершини, каньйони), водні перешкоди (болота, річки), густий ліс. Наявність або відсутність перешкод залежить від фізико-географічної характеристики району, а наявність інфраструктури (шляхів, засобів зв'язку) суттєво спрощує розв'язання технічних і тактичних завдань.

Для розв'язання різноманітних методичних завдань щодо обрання району походу, розроблення маршрутів, з'ясування їх складності використовують "Перелік класифікованих туристських маршрутів", який є складовою розрядних вимог із туризму.

Географічна підготовка туриста дає змогу здійснювати у процесі походу краєзнавчо-географічні дослідження району подорожі. Існують такі її напрями: фізико-географічний (вивчення взаємозв'язків між окремими компонентами місцевої території, проведення фізико-географічного районування, встановлення ступеня змін довкілля під впливом різних чинників); геологічний (комплексне вивчення місцевості і ознайомлення із системою геологічних явищ, дослідження генезису рельєфу, його еволюції, закономірностей і взаємозв'язків між геологічними процесами та іншими явищами природи); геоморфологічний (вивчення рельєфотвірних процесів, встановлення їх територіального поширення, а також вивчення форм рельєфу, пов'язаних із цими процесами); кліматичний (оволодіння методикою метеорологічних спостережень, детальних мікрокліматичних досліджень, складання опису рідного краю); ґрунтово-географічний (з'ясування особливостей ґрунтів досліджуваного регіону).

Особливого значення надають вивченню і знанню клімату (зокрема, елементів і явищ природи), що сприяє глибокому засвоєнню туристами-краєзнавцями особливостей розвитку рельєфу, характеру ґрунту, режиму річок, рослинності, тваринного світу тощо.

Польовий період кліматичних досліджень складається із декількох напрямів: спостереження за температурою та вологістю повітря; за силою і напрямом вітру; опадами; температурою ґрунту; за місцевими ознаками природи.

Значення географічних знань при підготовці, проведенні та звітування про проходження маршруту.

Основні елементи місцевості.