3. Спеціальна фізична підготовка туристів. Зміст та підбір вправ відповідно до умов походу.

Спеціальна фізична підготовка – вид фізичного виховання, обумовлений особливостями обраного виду туризму. Вона необхідна тим, хто готується до складних подорожей, особливо гірських, лижних чи водних. Вправи залежать від передбаченого маршруту.

Якщо намічено похід на байдарках, то в ранкову зарядку включають повільні і швидкі нахили тулуба з різних положень, підйом і опускання ніг лежачи, віджимання, вправи, що імітують веслування.

Якщо йде підготовка до лижної подорожі, то в зарядку вводять тривалий біг, ходьбу, що імітує лижні ходи, вправи для нарощування сили рук, черевного преса, для розвитку рухливості в тазостегновому і плечовому суглобах.

Для гірської подорожі доцільно відпрацьовувати стрибки по купинах (каменях), рівновагу з вантажем на колоді, ходьбу на повній ступні по крутих схилах, стрибки в глибину з приземленням на похилий піщаний схил, «скелелазіння» зі страховкою.

Для всіх туристів корисні вправи, що готують плечовий пояс до перенесення важких рюкзаків. Необхідні спільні заняття учасників намічуваної подорожі. Вони згуртовують колектив, виробляють почуття «сходженості» між членами групи.

5. Вимоги до загальної та спеціальної фізичної підготовки туриста для підготовки до спортивних туристських походів.

Слід пам’ятати важливу концепцію – якими б не були мета і завдання походу, головною умовою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.

Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють безпечність подолання маршруту, визначаються наступними чинниками:

- характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу;

- оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визначають категорію складності всього маршруту.

Тривалістю походу і довжиною маршруту, що залежить від географічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод;

- розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту;

- вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.

6. Загальні спортивні нормативи та їх особливості для різних видів туризму.

Для поліпшення загальної фізичної й спеціальної підготовки використовуються різні методи і засоби. Основні з них – регулярні тренувальні заняття з правильним чергуванням фізичних навантажень і відпочинку, спрямованих на збільшення сили, швидкості, витривалості, спритності й рівноваги. Немаловажне значення має і психологічна підготовка, що повинна забезпечувати стійкість у швидкомінливих умовах: долати складні небезпечні ділянки, а також несприятливі погодні умови (спеку, дощ, холод, сніг). Для досягнення поставлених завдань слід вибрати правильну методику тренувального процесу. У річному туристсько-спортивному циклі (ТСЦ) рекомендується виділяти три періоди, кожний з яких відрізняється конкретними завданнями і специфічним характером засобів: підготовчий, основний, перехідний.

Підготовчий період найбільш тривалий. Він, у свою чергу, по- діляється на три сезонні цикли: осінній, зимовий, весняний. Загальні завдання тренування в підготовчому періоді: усебічна фізична під- готовка, розвиток рухових властивостей, навичок і умінь, оволо- діння та удосконалення техніки пішохідного туризму тощо.

Осінній ТСЦ. Велику увагу протягом цього циклу варто приді- ляти загальним і спеціальним вправам. Обсяг, темп і їх інтенсив- ність повинні постійно зростати. Вправи варто підбирати такі, щоб їхнє застосування забезпечувало підвищення рівня загальної фізич- ної підготовки, розвиток силових якостей м’язів ніг, рук, а також удосконалення техніки пішохідного туризму. Щоб визначити фізичний рівень туристів, рекомендується пла- нувати контрольні тренування. Для жінок: біг на 100, 500 і 2000 м, стрибки в довжину з місця і з розбігу, віджимання, присідання по- перемінно на одній і іншій нозі; для чоловіків: 100, 1000 і 5000 м, стрибки в довжину з місця і з розбігу, підтягування, піднімання ніг у висі, присідання поперемінно на різних ногах.

Зимовий ТСЦ. У цьому циклі рекомендується розвивати загальну фізичну підготовку і підвищувати працездатність організму, удосконалювати основні фізичні властивості (силу, швидкість, ви- тривалість, спритність, рівновагу). Основний засіб тренування – заняття лижним спортом та орієнтуванням на місцевості.

На цьому етапі тренування варто готуватися до здачі контроль- них нормативів з лижного спорту, плавання. Наприкінці зимового сезону доцільно провести контрольне тренування з лиж для жінок на 10 км, для чоловіків – на 15 км.

Весняний ТСЦ. Основне завдання тренування – підвищення фізичної, технічної і вольової підготовки до участі в спортивних походах, удосконалювання елементів техніки пішого туризму. Тому у вихідні дні заняття потрібно планувати на місцевості, де можна відпрацьовувати елементи техніки туризму. Вправи підбирають на розвиток сили й витривалості. Цьому, багато в чому, також сприяє участь у змаганнях із туристського багатоборства. На всіх етапах підготовки до походу питання профілактики травматизму повинні бути в центрі уваги туристів.

Основний період складають літні місяці. Туристи продовжують заняття, спрямовані на подальший розвиток сили, витривалості, швидкості, спритності, рівноваги, удосконалення туристської тех- ніки. Поряд із збільшенням часу й кількістю занять збільшується і кількість тренувальних походів. У тренувальних походах туристи продовжують розвивати фізичні якості, похідні навички, вміння орієнтуватися в складній ситуації, удосконалювати техніку. Головним заходом цього періоду є літній заліковий спортивний похід. Він завершує літній сезонний цикл, який є останнім у річному ту- ристсько-спортивному циклі.

Перехідний період. Після закінчення залікового спортивного походу туристи переходять до активного відпочинку і переключаються на заняття іншими видами спорту. На цьому етапі тренувальне навантаження потрібно підтримувати, але не на такому високому рівні, як в основному періоді. Туристи продовжують брати участь у спортивних і туристських заходах, більше приділяють ува- ги ігровим видам спорту: волейболу, футболу, баскетболу, велико- му тенісу, бадмінтону тощо. Тренування піших туристів є багато- плановим неперервним процесом. Протягом усього тренувального періоду їм доводиться освоювати кілька програм, що йдуть трива- лий час паралельно й послідовно: зміцнення м’язового апарата, розвиток витривалості, сили, швидкості, вправності, рівноваги то- що. Кінець перехідного етапу є початком нового річного ТКЦ, на який планують нові спортивні походи вищої категорії складності.