1. Одноатомні насичені спирти

1. Гомологія, ізомерія, номенклатура одноатомних спиртів.

Насичені одноатомні спирти утворюють гомологічний ряд із загальною формулою С_nH_2n+1OH.

Ізомерія одноатомних спиртів обумовлена ізомерією карбонового скелета вуглеводневого залишку; положенням гідроксильної групи в однакових ланцюгах.

За замісниковою номенклатурою спирти називають відповідно назві вуглеводневого залишку, з яким сполучена гідроксильна група. За номенклатурою IUPAC назва спирту утворюється від назви відповідного алкану додаванням до неї закінчення –ол з позначенням номера атома Карбону, біля якого вона розміщена, причому останній обов’язково повинен бути у складі основного ланцюга, а нумерація ланцюга починається з того кінця, до якого ближче розміщена функціональна група –ОН. Алканоли — одноатомні спирти.

2. Фізичні властивості одноатомних спиртів.

За агрегатним станом нижчі гомологи одноатомних насичених спиртів, що містять до 11 атомів Карбону, за звичайних умов є рідкими. Вищі гомологи є твердими речовинами. Густина всіх спиртів менша одиниці.

На фізичні властивості спиртів значною мірою впливає наявність в їх молекулах полярних гідроксильних груп.

Останні зумовлюють асоціацію спиртів за допомогою водневих зв’язків між рухливими атомами Гідрогену гідроксильних груп одних молекул і вільних електронних пар атомів Оксигену сусідніх молекул.

Метанол, етанол, пропанол змішуються з водою в любих пропорціях завдяки здатності утворювати водневі зв’язки. Розчинність спиртів зменшується із збільшенням атомів Карбону в молекулі і для вищих спиртів практично дорівнює нулю. Усі спирти розчинні у більшості органічних розчинників.

Насичені спирти незабарвлені. Запах нижчих спиртів – характерний різкий “алкогольний”, середніх – сильний неприємний “сивушний”; третинні спирти мають характерний запах плісняви; вищі – позбавлені запаху.

За фізіологічним впливом деякі спирти мають отруйну або наркотичну дію.

3. Хімічні властивості одноатомних спиртів

Хімічні властивості спиртів обумовлені наявністю функціональної групи -ОН. У молекулах спирту можливий двоякий розрив зв'язків.

Спирти, як і вода, виявляють амфотерні властивості, хоча і дуже слабкі. Спирти — нейтральні речовини, не змінюють забарвлення лакмусу, не реагують ні з розведеними кислотами, ні з розведеними основами.

1. Кислотність і основність спиртів.

Кислотні властивості визначаються легкістю відриву Н⁺ від гідроксигрупи. Спирти активно реагують із лужними металами, менш активно — із лужноземельними, магнієм і алюмінієм. Ці реакції відносяться до реакцій заміщення — виділяється водень і утворюються солі — алкоголяти:

2ROH + 2Na 2RONa + H₂

Як солі слабких кислот і сильних основ, алкоголяти гідролізуються у розчині, створюючи лужне середовище:

RONa + Н₂О ROН + NaОН

Основні властивості проявляються у взаємодії із сильними кислотами з утворенням позитивно заряджених іонів алкоксонію, які можна розглядати як іони кислот.

2. Реакції обміну гідроксигрупи на галоген.

Дія галогеноводнів на спирти — одна з найважливіших реакцій нуклеофільного заміщення:

ROH + НСІ RСІ + Н₂О

Заміщення гідроксилу на галоген відбувається і в умовах дії наступних сполук: РСl₅, РСl₃, РОСl₃, SОСl₂. Найлегше з ними реагують третинні спирти.