1. Сутність і класифікація методів фінансового аналізу.

Методи фінансового аналізу – це сукупність систем теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію та регулятивних принципів дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства.Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.Можна виділити серед них 6 основних методів фінансового аналізу:Горизонтальний, вертикальний, трендовий, фінансових коефіцієнтів,порівняльнийтафакторнийаналізи.Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом (динаміка доходів, витрат, прибутку тощо) .Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому (наприклад, структура активів, пасивів, операційних витрат тощо).Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з минулими періодами і визначення основної тенденції динаміки показника. З допомогою тренда формуються можливі значення показників в майбутньому, а значить, ведеться перспективний (прогнозний) аналіз (метод екстраполяцій).Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язків показників (наприклад, розрахунок показників фінансової звітності).Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарське порівняння окремих показників фірми, дочірніх компаній, цехів, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, середньогалузевими тощо. Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

2. Основні типи моделей, що використовуються в процесі аналізу.Існує 3 підходи до групування моделей, які використовуються в ФА.Згідно 1-го підходу розрізняють: - дескриптивні моделі. Це моделі описового характеру. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності;- предикативні моделі – моделі прогнозованого характеру. Використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану;- нормативні моделі – за допомогою яких встановлюються відхилення від нормативних, планових, очікуваних показників. Використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.Згідно 2 підходу моделі групуються за характером взаємозв’язку між результативними та факторними показниками.1-й тип – адитивна модель, в якій результативний показник представляє собою алгебраїчну суму факторних показників: у= а + – в + – с., де у – результативний показник, а (а +– в + –с) – факторний;2- й тип – мультиплікативна, в якій результативний показник – це добуток факторних показників: у = а*в*с;3-й тип – кратна модель, в якій результативний показник представляє собою частку від ділення: у = а/в;4-й тип – змішана модель, в якій взаємозв’язок факторних показників представляє собою комбінацію із попередніх моделей: у = (а-в)*с; у = (а+в)/с Кількісний вплив факторних показників на результативний можна виміряти за допомогою різних прийомів. Найпростіший прийом – елімінування. При використанні цих прийомів виходять із припущень, що на результат впливає тільки один чинник, а вплив інших ігнорують. Тобто, спочатку визначають вплив одного чинника, а потім наступних. При цьому слід враховувати, що в першу чергу вивчається вплив кількісних факторів, а потім – якісних.До прийомів елімінування належать: спосіб ланцюгових підстановок, спосіб абсолютних різниць, спосіб відносних різниць.Уо = Ао+Во; У1 = А1 + В1; ΔУ= У1-У0.