1.2.Міжнародний досвід встановлення відповідальності за ухилення від мобілізації.

На сьогодні ухилення від мобілізації є дуже важливою і актуальною темою, але не дивлячись на це мобілізація не проводилась з часів Радянського Союзу. Тому , на мою думку, законодавство застаріло. І тільки за останній рік почало вдосконалюватись і оновлюватись.

Таким чином можна зробити порівняння вітчизняного законодавстав із законодавством Казахстану, Молдови, Білорусі.

На прикладі Молдови, можемо розглянути Кримінальний кодекс Молдови, а саме ст. 354 «Уклонение от призыва по мобилизации». За ухилення від призову по мобілізації в санкції статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від двох до п’яти рокі. Проте, ті самі дії вчинені в період військового стану караються позбавленням волі від п’яти до десяти років.

Аналогічна відповідальність передбачена в Кримінальному кодексі Казахстану статтею 174. Ухилення від призову на військову службу по мобілізації карається позбавленням волі до п’яти років , а в період військового стану від п’яти до десяти рокі позбавлення волі.

Щодо Кримінального кодексі Білорусі ситуація дещо інша. Кодексом передбачена ст.434 «Ухилення від заходів призову за мобілізацією». В санкції статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від двух до семи років [11, c. 360].

Насамкінець укріїнським законодавством, а саме Кримінальним кодексом передбачена ст.336. В санкції статті передбачена відповідальність від двох до п’яти років позбавлення волі. Треба не забути про Кодекс України про адміністративні правопорушення. В ньому передбачена стаття 210-1. В санкціях статтей передбачені відносно не великі штрафи. На мою думку, в цьому і проблема.

Отже, порівнюючи кодекси різних країн можна зробити висновок, що відповідальність в кодексах які розглядались є більш суворішою ніж в українських кодексах. Таким чином мобілізаційна здатність є набагато вищою ніж в Україні.

3. Національний підхід до вивчення регулювання відповідальності за ухилення від мобілізації.

Данна тема є новою для вивчення і дослідження кримінально-правового регулювання. Як вже зазначалось раніше, мобілізація не проводилась з Радянських часі. Законодавстово тільки починає змінюватись. У зв’язку з неоголошеною війною проти Російської Федерації за територію України.

За період дослідження цієї теми я знайшов та проаналізував не так багато наукової інформації. У зв’язку з тим, що її просто немає. За період незалежності України, законодавець вперше зіткнувся з проблематикою ухилення від мобілізації. Бо не було причин її проводити.

Таким чином можна зробити висновко, що за цей короткий період, по-суті, науковці в повному обсязі не могли дослідити це питання. На мою думку, для повного і обгрунтованого вивчення та тлумачення кримінально-правового регулювання відповідальності за ухилення від мобілізації потрібен час і дуже багато ресурсів, яких просто не вистачає.

Розділ 2. Кримінологічні засади дослідження злочинів у сфері призову та мобілізації

Розділ XIV кримінального кодексу України містить інформацію про злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості держаних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Метою курсового проекту є дослідження узагальнення кримінально-правових джерел щодо правового регулювання встановлення відповідальності за  злочини, які посягають на порядок комплектування збройних сил України, що підриває її обороноздатність встановлення прогалин в чинному кримінальному законодавстві і внесення пропозицій щодо його удосконалення. Тому в цьому розділі будуть розглядатись статті 335, 336, 337 кримінального кодексу України.