Тема 22. Юридичний процес

Юридичний процес - це урегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів та посадових осіб, який полягає в підготовці, прийнятті і документальному закріпленні юридичних рішень загального та індивідуального характеру.

Види юридичного процесу, здебільшого, класифікують за предметною ознакою. При цьому за основу класифікації беруть відповідні галузі матеріального права, що застосовуються у діяльності конкретних органів держави. Тому й юридичний процес має такі види як кримінальний, цивільний, адміністративний та ін. За функціональною ознакою розрізняють такі види процесів: установчий, правотворчий, правозастосовчий, судовий і контрольний.

Тема 23. Основні правові системи сучасності

Правова система – це сукупність всіх правових явищ, яка з точки зору структури включає об’єктивне право, правову ідеологію, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридичну техніку, правопорядок та ін. Це цілісна система юридичних явищ, що постійно діють задля досягнення своїх цілей.

Взаємодія елементів правової системи суспільства поділяється на п’ять підсистем її функціонування: інституційну, нормативну, ідеологічну, функціональну та комунікативну.

Розрізняють поняття правова система і правова сім’я.

Існують такі різновиди правових сімей: романо-германська, англо-американська, мусульманське право, релігійно-традиційний тип правової системи, соціалістичні правові системи.

Тема 24. Сучасні підходи праворозуміння

В сучасній юридичній літературі існує багато теоретичних концепцій щодо розуміння держави і права. Зокрема, до концепцій держави слід віднести такі теорії: теорія правової держави, теорія конвергенції, теорія держави «загального благоденства», теорія еліт, теорія соціальної держави.

Сучасними концепціями права є: нормативний підхід праворозуміння, теорія природного права, соціологічна школа права, психологічна концепція праворозуміння, класовий підхід до визначення права та концепція широкого праворозуміння.

Природне право розглядається як таке, що властиве всім людям, як вічне і незмінне. Все, що в позитивному праві суперечить природному праву не повинно вважатися правом.

Сутність нормативного підходу до визначення поняття «права» полягає в тому, що право розглядається як сукупність норм, встановлених та санкціонованих державою, які знайшли своє відображення в системі нормативно-правових актів.

У відповідності до соціологічної концепції праворозуміння право корениться не в законах, а в самому суспільстві.

Представники психологічної теорії первинним в праві вважають правові переживання та правові емоції людини. Норма права представляє собою результат такого переживання.

Характерною ознакою марксистської теорії права є те, що вона визнає зв’язок права з державою. Держава створює і забезпечує дотримання права. В праві виражена державна воля.