Стадії створення корпоративного суб’єкта господарювання приватного права

Першим етапом є прийняття засновниками рішення про намір створення суб’єкта підприємництва та розробку його установчих документів.

Другим етапом є організація та формування капіталів (фондів) суб’єкта підприємництва.

Третім етапом є проведення установчих зборів.

Четвертий етап – процедура легітимації.

Як зазначалося юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК. Тобто створення та діяльність юридичної осіб – суб’єктів підприємництва будь-якої організаційно-правової форми неможливе без розробки та затвердження установчих документів.

2.2. Поняття установчих документів

Установчі документи – це документи, необхідні для регулювання порядку, умов погодженої діяльності засновників, а також визначення правового статусу створеного суб’єкта підприємницької діяльності.

Ст. 57 ГК фактично виділяє два види установчих документів:

1. рішення про створення або засновницький договір;

2. статут (положення).

Залежно від організаційно-правової форми та особливостей створення і функціонування окремі суб’єкти підприємництва діють на основі статуту або засновницького договору.

Порівняльна характеристика статуту і засновницького договору

Засновницький договір і статут мають різне призначення.

Засновницький договір фіксує відносини засновників юридичної особи, їх обов'язки щодо її створення, а також основи правового статусу майбутньої юридичної особи. Його використовують тоді, коли діяльність двох і більше фізичних та/або юридичних осіб спрямована на спеціальну мету – створення нової юридичної особи, як правило, суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, установчий договір служить для визначення порядку й умов погодженої діяльності засновників.

Статут повинен перш за все визначити правовий статус юридичної особи та взаємовідносини з третіми особами.

Призначення статуту – інформування контрагентів та інших осіб, які вступають у відносини з підприємством (товариством), про коло його діяльності, права та можливості. Ця інформаційна функція статуту припускає його публічність, тобто доступність для ознайомлення будь-якою зацікавленою особою. Роль статуту не обмежується його інформаційною функцією, оскільки він призначений для створення і регулювання діяльності суб'єкта, для якого розробляється. З цього випливає різниця у правовій природі документів, що розглядаються.

У ст. 88 ЦК України визначаються вимоги до змісту установчих документів юридичних осіб. Зокрема у статуті товариства вказуються:

• найменування юридичної особи;

• органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень;

• порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені ЦК або іншим законом.

У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені ЦК або іншим законом. Також у засновницькому договорі обов’язково повинні міститься дані про:

• розмір і склад складеного капіталу товариства;

• розмір і порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі;

• розмір, склад і строки внесення ними вкладів.

Крім того, як уже зазначалося вище, статут виконує, як правило, одну функцію – інформування контрагентів та інших осіб, які вступають у відносини з підприємством, про коло його діяльності, права та можливості.