Орієнтування на місцевості по карті й компасу

Робота з картою

Прийоми орієнтування карти. Орієнтування карти за лінійними орієнтирами. Орієнтування карти за напрямком. Визначення свого місцеположення методом співставлення карти з місцевістю, методом виміру відстані, що пройшли.

Ми вже говорили про те, що ніякий опис місцевості не може створити в читача правильне про неї подання, яке дає топографічна карта. Саме карта служить наземним путівником при русі по дорогах і без доріг, удень і вночі по незнайомій місцевості. Знання її й уміння користуватися нею необхідно всім, але особливо мандрівникам, туристам, дослідникам, геологам, геодезистам, військовим. Треба вміти зіставляти її з місцевістю, але сам головне, уміти орієнтуватися на місцевості по карті.

Нагадаємо ще раз, що  орієнтування але карті (аероснимку) складається з орієнтування карти, визначення на ній точки свого місцезнаходження (точки стояння) і звірення карти з місцевістю.

Що таке орієнтування карти?

Орієнтуванням карти називається додання їй такого положення в горизонтальній площині, при якому всі напрямки на ній були б паралельні відповідним напрямкам на місцевості, а верхня (північна) сторона її рамки звернена на північ. Орієнтування карти виробляється головним чином по лініях місцевості й орієнтирам. І тільки лише там, де їх немає або не видно, карту орієнтують по компасі.

Орієнтування карти по лініях місцевості й орієнтирам здійснюється в такий спосіб. Якщо ви перебуваєте на ділянці місцевості, де є прямолінійну ділянку дорогі, карту рекомендується орієнтувати по дорозі. Для цього карту повертають так, щоб зображення дороги на ній збіглося з напрямком дороги на місцевості, а зображення всіх інших місцевих предметів, розташованих праворуч і ліворуч дороги, перебували з тих же сторін і на карті. На малюнку 51 показано два варіанти орієнтування карти по дорозі (а) і по напрямку на орієнтир (б). Перевага такого способу орієнтування карти по дорозі полягає в тім, що він забезпечує швидкість і точність орієнтування й не вимагає введення виправлень. Він є основним способом орієнтування при русі на автомобілях й іншій техніці. На закритій (лісистої) місцевості, а також на місцевості, де мало або зовсім немає лінійних орієнтирів, цей спосіб не прийнятний. У цьому випадку орієнтують карту по напрямках на орієнтир

Якщо ваше місце розташування на карті відомо (наприклад, перехрестя доріг, міст, курган і т.п.), то карту орієнтують по напрямку на будь-який видимий орієнтир, позначений на карті. Для цього прикладають лінійку (або олівець) до двох точок на карті (точка нашого стояння — перехрестя доріг на малюнку 51, би й вітряний млин — орієнтир) і, дивлячись уздовж лінійки, повертаються з картою так, щоб обраний орієнтир виявився на лінії візування.

Якщо й такої можливості немає на місцевості, то для орієнтування карти використають компас. Є три способи орієнтування карти по компасі.

Перший спосіб. Якщо величина магнітного відмінювання для даного листа карти менш 3°, неї орієнтують по компасі без обліку магнітного відмінювання. У цьому випадку карті надають горизонтальне положення. Накладають на неї компас напрямком З – Ю уздовж меридіана (західна або східна рамка карти) так, щоб буква «З» перебувала на півночі карти, і звільняють гальмо магнітної стрілки. Обережно обертаючи карту разом з компасом, підводимо букву «З» на лімбі компаса під кінець магнітної стрілки – карта зорієнтована.

Другий спосіб. Якщо величина магнітного відмінювання для даного листа карти більше 3°, то карту орієнтують по компасі з урахуванням магнітного відмінювання. При цьому всі роблять те ж саме, що й при першому способі. Але потім обігом карти підводять під північний кінець магнітної стрілки той розподіл на лімбі компаса, що відповідає величині й знаку магнітного відмінювання, зазначеного в зарамковому оформленні карти. На малюнку 52, а показано перше як правильно встановлювати компас на карту, коли вона ще не орієнтована. Потім показане друге положення карти (мал. 52, б), коли вона повернена так, що північний кінець стрілки компаса збігається з буквою «С» (північ) на лімбі. У цьому випадку карта орієнтована, але без обліку магнітного відмінювання. На малюнку 52, у виконане третє, і останнє, дія, тобто карта повернена так, що північний кінець стрілки компаса збігся із цифрою Н-15° на лімбі компаса, тобто відповідному східному магнітному відмінюванню, а якби це було західне магнітне відмінювання, то карту треба було б повернути так, як показано на малюнку 52, а в ярах й ямах — на північних схилах; — біля стовбурів окремо вартих дерев у середині весни утворяться в снігу лунки, витягнуті до півдня.

Третій спосіб. Часто при роботі на місцевості карта буває складена так, що бічні сторони її рамки виявляються загорненими усередину неї. У цьому випадку для орієнтування карти замість бічної сторони її рамки можна скористатися вертикальними лініями кілометрової сітки, на одну з яких і встановлюють компас за тими ж правилами, що й на бічну сторону рамки. При цьому для точного орієнтування карти встановлюють її так, щоб північний кінець стрілки компаса показував цифру на лімбі компаса, що відповідає величині й знака виправлення (П).

Наступний елемент орієнтування на місцевості по карті – визначення точки свого місцезнаходження. Тут також можуть використатися різні способи.

По місцевих предметах. Простіше всього це зробити, коли перебуваєш поруч із яким-небудь орієнтиром, зображеним на карті (перехрестя доріг, окремий камінь, характерний виступ лісу й т.п.). Місце розташування умовного знака на карті й буде вказувати шукану точку нашого місцезнаходження.

По найближчих орієнтирах на око. Це найпростіший й основний спосіб наближеного визначення на карті точки свого місцезнаходження. У цьому випадку карту треба зорієнтувати й пізнати на ній і на місцевості один-два орієнтира. Потім визначають на око своє місце розташування щодо цих орієнтирів на місцевості й наносять своє місцезнаходження на карту. Наприклад, зробивши зупинку на відкритій місцевості (мал. 53), ви помітили, що в напрямку вашого руху видно дерево, а ліворуч під прямим кутом – поворотний стовп лінії зв’язку. Зорієнтувавши карту, ви знайшли на із зображення дерева й кут повороту лінії зв’язку. Потім, визначивши окомірно, що дерево перебуває от вас приблизно на відстані 400 м, а кут повороту лінії зв’язку на відстані 200 м, відкладемо ці відстані на карті так, щоб між ними був приблизно прямій. Ви знайдете своє місцезнаходження на карті.