Біг по дистанції
Злегка знайомі з орієнтуванням люди пояснюють, що це вид спорту, у якому треба бігати по лісі й шукати контрольні пункти. Начебто й правильно, але це не зовсім так. Контрольні пункти шукати не треба, їх не ховають. Вони служать тільки позначенням кінця попереднього й початку наступного перегону. Головне в орієнтуванні – це, намітивши собі шлях руху на черговому перегоні, втілити його безпомилково в життя на високій швидкості перегони. І це вже, якщо хочете, мистецтво.
Спортсмен не може собі дозволити зупинитися й подумати. Кожна секунда, щільність результатів на змаганнях елітних спортсменів дуже висока. Поки біжиш один перегін треба, не знижуючи суттєво швидкості, вибрати шлях на наступний, визначити куди будеш іти з узятого контрольного пункту й звідки будеш заходити на наступний пункт, запам’ятати прив’язки, які повинні зустрітися на шляху, щоб по них чітко визначати своє місце розташування.
При цьому треба додати, що місцевість і карта змагань утримуються в строгому секреті. Спортсмен одержує карту, що бачить уперше, у момент старту, коли його час уже пішов.
У міжнародну федерацію орієнтування входять 67 країн. Близько 40 країн виставляють команди на чемпіонати миру. Домінує Європа. Вісім країн – просто монстри орієнтування: Швеція, Фінляндія, Норвегія, Швейцарія, Росія, Франція, Чехія, Великобританія.
У чоловічій естафеті розштовхати ліктями цю чудову вісімку й улаштуватися де-небудь між ними складніше, ніж, будучи в цій вісімці, взяти золоту медаль. У тому розумінні, що відстань від шостого місця до першого набагато менше, ніж від десятого до шостого, наприклад.
До речі сказати, у Скандинавії орієнтування – національний вид спорту. Там збирають до 25 тисяч учасників. Займаються вони їм понад сто років. У нас про спортивне орієнтування довідалися менш п’ятдесяти років тому.
Втім, успіхи були й у нас. У далекому 1995 році Юрій Омельченко став чемпіоном миру в спринті.
Чемпіонати Миру проводяться по чотирьох дисциплінах – три індивідуальних дистанції й естафета. Довга дистанція – біля двох годин, середня дистанція – близько 35 хвилин, спринт – близько 12 хвилин й 3-х етапна естафета на два з половиною години.
В індивідуальних дисциплінах ще п’ять – шість років тому для нас успіхом було просто влучення у фінал, тобто до складу 45 кращих спортсменів, які грають між собою місця на подіумі. Після того, як національну збірню очолив харків’янин Сергій Даньков, ситуація змінилася в кращу сторону. Зараз для нас влучення у фінал стало вже звичайною справою. Наші хлопці почали протаранивать першу двадцятку й навіть десяток. В 2010 році на Чемпіонаті Миру Олександр Кратов був п’ятим на середній дистанції, Павло Ушкварок – тринадцятим на довгої, чоловічу естафету Україна закінчила на сьомому місці із трьох десятків країн, що стартували. Зрозуміла справа, що це не медалі, і хвастатися нема чим, але оптимізм у нас зміцніла й реальна надія на медаль у найближчі два – три роки з’явилася.
На Україні орієнтуванням займається біля п’яти тисяч чоловік. Самий масштабний старт року – Командний Чемпіонат України. На нього приїжджає близько 800 учасників від 12-літніх дітей до 70-літніх ветеранів.