5. Володіння компасом і контроль напрямку

Незважаючи на те, що існують методи контролю напрямку без компаса, не можливо успішно, без помилок пройти дистанцію, зробити пошук КП, а виходить, і домогтися успіху в змаганнях з орієнтування без уміння працювати з компасом. Чим вище техніка володіння компасом, тим точніше дотримуються напрямку руху.

Визначення й контроль напрямку із застосуванням компаса або інших прийомів використається для рішення наступних завдань:

- орієнтування карти

- рух по напрямку

- рух по азимуті

При використанні компаса слід дотримуватися наступних правил: компас треба тримати горизонтально (саме в такому положенні стрільця більш точно вказує напрямок південь-північ); компас не повинен перебувати в безпосередній близькості до залізо- і магнітосодержащим предметам (шпильки, ключі й т.п.), на холоді в колбі компаса з’являється пухирець через стиск рідини, якщо він у теплі не зникає, – виходить, колба не герметична й пухирець буде збільшуватися, зменшуючи стійкість і точність стрілки. При довгостроковому зберіганні й впливі магнітних полів, стрілка компаса розмагнічується.

Орієнтування карти – найбільше часто вживаний прийом техніки орієнтування. Саме з його найкраще починати опромінення техніці. Орієнтувати карту можна по компасі, сонцю, орієнтирам, почуттю напрямку.

Компас при орієнтуванні карти зручно розташовувати біля її краю. Спочатку по компасі визначається напрямок південь-північ, потім з ним сполучається напрямок магнітного меридіана карти. Щоб уникнути частої помилки – повороту карти (частіше зігнутої) північною частиною на південь – рекомендується звертати увагу на знаки з орієнтацією «південь-північ» (мікроямки, вишки, годівниці, текст зарамкового оформлення й т.п.) або іншими способами контролювати орієнтування карти.

Орієнтування карти по орієнтирах проводиться швидше, ніж по компасі, але воно грубіше. Легше всього орієнтувати карту на лінійних об’єктах (просіках, дорогах й ін.), зіставляючи їхній напрямок у сукупності з іншими орієнтирами на місцевості з напрямком на карті. Трохи складніше орієнтувати карту тільки по сукупності точкових або дрібних майданних орієнтирів. Для цього звичайно потрібна зупинка. Точність орієнтування карти по сонцю залежить від знання кута між напрямком тіні й магнітним меридіаном з урахуванням руху сонця (близько 15 градусів у годину).

Орієнтування карти по почуттю напрямку дозволяє зберігати орієнтування лише приблизно, з огляду на кожен поворот при русі. Тому при переході до точного орієнтування потрібно внести виправлення за допомогою інших способів. При кожному з методів орієнтування карти варто зберігати орієнтування на всіх поворотах, при цьому внесення виправлень відбувається значно швидше, ніж орієнтування карти «з нуля». Крім того, і це саме головне: орієнтована карта готова для читання.

Рух по напрямку – прийом грубого орієнтування – застосовується, коли потрібно досить швидко досягти помітного орієнтира й немає можливості використати попутні. Напрямок береться по орієнтованій карті: лінія, що з’єднує на карті вихідну точку й ціль, подумки триває на місцевості

Визначати напрямок і контролювати можна по відношенню між напрямком руху й напрямком лінійних орієнтирів (наприклад, перпендикулярно дорозі, по бісектрисі перетинання просік, по продовженню контуру й т.п.).

Для збереження напрямку рекомендується поглядом фіксувати на місцевості помітні орієнтири (наприклад, що виділяється серед інших дерево). При русі бажано якнайменше вертіти головою, щоб не розсіювати увага й не збитися з узятого курсу. Звичайно, щоб виключити небезпека пропустити кінцеву мету в бігу по напрямку застосовують контроль відстані різними способами.

Рух по азимуті – прийом точного орієнтування і його точність повинна бути близька до точності складання карти. Азимут використається при виході на малопомітні орієнтири невеликої довжини.

Азимут це кут між магнітним меридіаном і лінією, що з’єднує початкову й кінцеву точки.