3. Звірення карти з місцевістю

Основне завдання, що поставлено перед спортсменом у змаганні, полягає в умінні визначати в будь-який момент часу своє місце розташування. Це завдання виконується шляхом звірення карти з місцевістю. Зіставлення карти з місцевістю буде більше наочним, якщо карта буде зорієнтована, тобто коли магнітні меридіани карти будуть спрямовані на північ, паралельно й сонаправленно стрілці компаса.

Основні складності при спостереженні – представлення місцевості у вигляді умовних знаків карти, причому саме важке – оцінка розмірів майданних орієнтирів і кутів поворотів лінійних орієнтирів, а також представлення деталей рельєфу, особливо звивистих схилів.

Спортсмени, недостатньо досвідчені у звіренні місцевості й карти, повинні частіше чергувати читання карти зі спостереженням місцевості. Співвідношення між читанням карти й спостереженням місцевості оптимально, коли образ карти й образ відповідної ділянки місцевості будуть із рівною ясністю представлені у свідомості, збігаючись і взаємно доповнюючи один одного.

У висококваліфікованих спортсменів образ карти й місцевості практично зливається в одне цілісне уявлення про місцевість і карту, що дозволяє їм легко «заглядати» за межі видимості.

В умовах перегони по пересіченій місцевості читання карти відбувається в короткі проміжки часу, відповідно, більша кількість часу ми спостерігаємо місцевість спереду й навколо себе, так само вирішуємо інші завдання (контроль техніки перегони й т.п.). При цьому мимоволі обертають на себе увага й запам’ятовуються незвичайні, чим-небудь що виділяються, орієнтири; часто саме по таких орієнтирах можна відновити й проаналізувати свій шлях по карті. Між довільним і мимовільним запам’ятовуванням є зв’язок: навчившись запам’ятовувати саме необхідне свідомо, набравши досить досвіду спостережень, ми навчимося й підсвідомо фіксувати свою увагу на потрібних об’єктах.

Уміння звіряти карту з місцевістю відіграє вирішальну роль при втраті орієнтування. Потрапивши в цю ситуацію, спортсмен повинен, насамперед, згадати місце, де орієнтування ще не було загублено. Потім варто відновити в пам’яті напрямок руху й пройдена відстань, це дасть приблизні границі району свого місця розташування. Після цього спортсмен намагається знайти в зорієнтованій карті видимі перед собою орієнтири, краще не один, а сукупність.

Якщо орієнтири розташовані не так, як вони показані на карті, виходить, границя району визначена не вірно. У цьому випадку краще повернутися до місця, де орієнтування ще не було втрачено. Спортсмена не повинна лякати втрата часу на повернення. Практика показує, що незліченне прочісування місцевості не приносить успіху.

Вправа 3.1 Завдання: спортсмен під час руху звіряє місцевість із картою й наносить на карту маршрут. Методика виконання: тренер веде групу уздовж лінійних і майданних орієнтирів (темп для новачків – нормальний крок). Ускладнення завдання: а) збільшення темпу руху; б) більше часта зміна напрямку, рух з використанням невеликих (100-300м) азимутальних ділянок.

Вправа 3.2 Завдання: проходження тренувальної дистанції орієнтування на маркірованій трасі (довжина й складність залежно від рівня майстерності спортсменів). Для новачків можна нанести трасу на карту, а на кожен КП запропонувати кілька варіантів.

Вправа 3.3 Завдання: знайти всі КП, точно випливаючи по намальованій на карті лінії, і нанести їхнє місце розташування на карту. Методика виконання: на старті учасникам видається карта з нанесеної на ній лінією, що проходить через різні орієнтири. Місце розташування й кількість КП спортсменам заздалегідь не відомо. Маршрут на місцевості між пунктами ніяк не позначений. Результат визначається як на маркірованій трасі.