Способи визначення магнітного азимута за допомогою різних компасів мають деякі особливості.

Так, компас Адріанова й подібні йому компаси піднімають зі звільненою магнітною стрілкою на висоту 10-12 сантиметрів нижче рівня ока, нульовий штрих компаса підводить під північний її кінець, потім іншою рукою, не збиваючи положення стрілки й корпуса, повертається кришка з візирною лінією в напрямку на предмет. При цьому не потрібно піднімати компас до рівня очей, оскільки в цьому випадку його орієнтування збивається й імовірність помилки збільшується. Точність визначення магнітного азимута за компасом, що розташовує дзеркальну кришку, трохи вище. У цьому випадку компас із відкинутим на 45 градусів дзеркалом піднімається до рівня очей; по візирній лінії, що проходить через центр компаса й проріз у підставі дзеркальної кришки, прилад направляється на мету. Потім нульовий штрих компаса сполучається з північним кінцем стрілки, і знімається відлік кута на лімбі проти візирної лінії в підстави кришки.

Дзеркало кришки дозволяє контролювати орієнтування компаса.

Щоб знайти напрямок по зазначеному азимуті, всі операції проводять у зворотному порядку.

Так, компас Адріанова орієнтують і приблизно визначають напрямок на місцевості; потім, повернувшись у тім напрямку й тримаючи компас на рівні 10-12 сантиметрів нижче рівня око, точно орієнтують його й візують на місцевості встановлений магнітний азимут. Щоб не збитися, на лінії візування відзначають який-небудь добре помітний орієнтир.

Компас, в якому є дзеркало, тримають на рівні очей і повертають, дивлячись у дзеркало, до тих пор, поки північний кінець стрілки не виявиться в нульового відліку лімба. Потім на лінії візування зауважують орієнтир, напрямок на який і буде напрямком установленого на лімбі магнітного азимута.

Лімб деяких імпортних компасів розбитий не на 360°, а на 32 морських румба. У таких компасах головні румби позначаються в такий спосіб – Північ – Норд (N), Південь – Зюйд (S), Схід – Ост (O), Захід – Вест (W). Четвертним румбам відповідають сполучення двох букв, наприклад, північний захід – норд-вест (NW) або південний схід -ост-ост-зюйд-ост (SO). Проміжні румби між головними і четвертними позначаються трьома буквами – схід-південно-схід – ост-ост-зюйд-ост (ОSO).

Якої би конструкції не був компас, його потрібно берегти от ударів (особливо рідинної, корпус якого має форму пластини й тому досить тендітний). Краще не носить компас у зовнішніх кишенях або на руці, де його легко розбити, а прив’язавши шнурок, надягти на шию, забираючи у внутрішню кишеню або за пазуху. Небезпечно для компаса сусідство більших сталевих предметів – пил, сокир, ножів.

Сама головна частина дорогого компаса — магнітна стрілка.. Тому у всіх випадках, коли компас розбитий, зламані його корпус і шкала, необхідний зберегти стрілку.

Найпростіше підвісити стрілку на яку-небудь некручену нитку й дочекатися, коли вона встановиться уздовж лінії північ-південь. Можна стрілку насадить на голку, суху риб’ячу кістку, гостру тріску. Однак користуватися таким пристосуванням не дуже зручно, важко визначати градусний відлік, та й стрілка буде реагувати на найменший подув вітру.

Тому краще зі шматка деревини вирізати корпус імпровізованого компаса, куди застромити вушком униз голку й насадить на неї стрілку. Шматочок поліетиленової плівки, натягнутої понад корпус, зіграє роль захисного скла. При цьому стрілка повинна розташовуватися так, щоб плівка не давала їй зіскакувати з голки й у той же час не гальмувала руху стрілки – це є саме так, як це й передбачено в дійсному компасі. Фіксуючим затиском може послужить натягнута понад поліетилену нитка й підкладений під неї шматочок кори, що впирається в середину стрілки.

У тих випадках, коли компас постраждав настільки істотно, що навіть стрілкою не можна скористатися, або коли геть зовсім загублений, можна спробувати визначити сторони світла, намагнітивши сталеву голку, шпильку або лезо бритви.

Звичайно, добре б намагнітити всі голки або шпильки ще до виходу з будинку, звірити їх з компасом і позначити фарбою північний кінець. Однак така виняткова передбачливість зустрічається вкрай рідко. Тому прийде намагнічувати голки, коли зажадає ситуація. Для цього їх досить приліпити хвилин на 30-40 до магніту, що є в динаміку приймача або в навушниках. Можна намагнітити голку, обмотав навколо її дріт, кінці якої потрібно приєднати до клем батарейок або акумулятора. При цьому чим більше витків намотано на голці, тим краще. Якщо дріт позбавлений ізоляції, то голку потрібно попередньо обернуть яким-небудь ізолюючим матеріалом. Для того щоб намагнітити голку, буде потрібно не менш десяти хвилин. Кінець голки, що перебував у негативної клеми батареї, буде відповідати північному кінцю компасної стрілки.

Сталева голка намагнічується й у тому випадку, якщо якийсь час терти їй в одному напрямку в шовкову тканину, а бритвене лезо, крім всіх зазначених способів, можна спробувати намагнітити обережним тертям у долоню. Однак обидва ці методи дають дуже невелику намагніченість, який вистачає ненадовго, а намагнічені подібним чином предмети здатні вказати напрямок на північ, лише будучи підвішеними на нитці.

Намагнічену голку потрібно злегка потерти у волосся або в пальці й акуратно покладе на поверхню води. Як правило, невеликі швейні голки не тонуть і поступово розвертаються в напрямку північ-південь. Більше масивні голки потрібно застромити в шматочок кори, пінопласту, можна пропустить через соломинку, укладе на невеликий лист паперу або рослини.

Виготовляючи такий «водний» компас, потрібно пам’ятати, що ємність для води повинна бути з немагнітних матеріалів. У противному випадку всі показання стрілки будуть зовсім перекручені.

Для подібного імпровізованого компаса краще користуватися якою-небудь круглою ємністю. У цьому випадку з’являється можливість улаштувати шкалу й точніше орієнтуватися в градусному відліку. Для цього потрібно взяти нитку, обернуть її навколо ємності так, щоб нитка була в точності дорівнює довжині окружності. Склавши нитку, можна знайти середину й поділити окружність точно на чотири частини, склавши ще раз – поділити на вісім частин і так далі.