Спортивне орієнтування як засіб оздоровлення фізичної культури школярів

1.1 Оздоровче значення спортивного орієнтування

Різноманітність форм туризму, його позитивний вплив на організм людини дозволяють використовувати його як засіб фізичного виховання, починаючи з молодшого шкільного віку. Екскурсії, походи вихідного дня, статечні і категорійні походи – один з методів позакласної роботи.

У програмах загальноосвітніх шкіл у загальношкільних фізкультурно-масових і спортивних заходах, щомісячних днями здоров’я і спорту, внутрішньошкільних змаганнях велике місце приділяється туризму. Туристські зльоти різного рангу стали традицією.

Багато класні керівники закінчують навчальний рік походами вихідного дня, залучаючи до їх проведення батьків, колишніх своїх учнів. Походи стають для дітей святами природи і здоров’я.

Існує система організації роботи з туризму з дітьми. Випускається велика кількість навчально-методичної літератури з туризму, організовується республіканські змагання не тільки школярів, але й вчителів.

У кожній області є обласний центр дитячого і юнацького туризму. У сільських і міських районах працюють центри творчості учнів, туристські центри. туристські клуби. Педагоги додаткової освіти проводять з дітьми роботу з багатьох видів туризму.

Види змагань

Описані нижче види змагань з орієнтування можуть проводитися: на вкорочених, класичних і подовжених дистанціях. Багатоденні змагання можуть мати підсумовуючий залік, використається також змагання із системи Гундерсона – «гандикап» (персьют). Параметри дистанцій різних видів змагань визначаються не довжиною, а очікуваним часом переможця, тому що середня прохідність місцевості може істотно відрізнятися в різних районах.

Перед початком змагань організатори знайомлять учасників з інформацією про дистанції, що містить характеристику місцевості й карти, їхньої особливості, параметри дистанції, місце й час початку старту. Перед стартом спортсмени одержують номери й картки учасника. Картка, що служить для оцінки про проходження КП, – є основним контрольним документом, здаваному на фініші, вона заповнюється самим учасником. На міжнародних і великих змаганнях картку заміняє чип для електронної оцінки.

1. Орієнтування в заданому напрямку

Суть цих змагань полягає в тім, що учасники повинні в найкоротший час відшукати на місцевості контрольні пункти в зазначеній послідовності, нанесених на карту, з’єднаних лінією й позначених порядковими номерами.

Змагання проводяться в такий спосіб: учасники стартують по одному з інтервалом 1-3 хвилини або із загального старту (залежно від виду програми й рангу змагань).

У передстартовому коридорі учасник одержує карту з нанесеною дистанцією. Значно рідше, на неофіційних і тренувальних стартах, учасник одержує чисту карту, куди після старту на пункті перемальовування (поруч із місцем старту) самостійно переносить дистанцію з контрольної карти-зразка. Час, витрачений на перемальовування, входить у результат.

Місце початку орієнтування, позначене на карті трикутником, може збігатися з місцем старту або бути винесеним до 500 метрів (указується в попередній інформації). У цьому випадку зі старту йде розмічена дистанція до знака КП із позначенням «ДО» – місця початку орієнтування.

Контрольні пункти позначаються на карті кружком (діаметром 6 – 7 мм), іноді із точкою, що точно вказує їхнє розташування на місцевості. Арабська цифра, написана поруч із кружком, указує порядковий номер КП по ходу дистанції.

На місцевості КП являє собою червоно-білий матер’яний або паперовий знак у формі тригранної призми, постачений засобами оцінки – компостером і номером, відмінним від порядкового (зазначений в "легендах"). Номер служить для однозначної ідентифікації КП на місцевості, тому що учасникові на шляху можуть зустрітися пункти, що належать дистанціям інших вікових груп. Компостери на кожному КП мають свій малюнок проколу.

КП установлюються на орієнтирах, наявних на карті й на місцевості так, щоб учасники, точно вийшовши в район КП, могли помітити орієнтир не менш чим з 10-15 метрів. Сам знак КП категорично забороняється ховати – він повинен бути помітний не менш чим з 5 метрів.

Учасник, досягши потрібного КП, робить оцінку компостером у картці учасника. На КП може перебувати суддя-контролер, що стежить за порядком проходження дистанції. Учасник зобов’язаний на вимогу контролера пред’явити для перевірки картку учасника.

Довжина дистанції, зазначена в попередній інформації, отримана виміром на карті по прямої лінії від пункту до пункту. У дійсності спортсмен пробігає більшу відстань, навіть якщо він не помиляється. Вивчаючи карту під час змагань, спортсмен повинен продумати найбільш раціональний шлях від одного КП до іншому, котрий не завжди буває самим коротким.

Щоб змагання не тривали нескінченно довго, установлюється контрольний час, що залежить від багатьох факторів, але, насамперед від довжини дистанції. Для простоти його можна визначити з розрахунку 15 хвилин на один кілометр й округлити до 0,5 години, або приблизно 250 % від очікуваного часу переможця. Результат учасника, що не уклався в контрольний час, анулюється.