Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає сутність витрат підприємств та які їх основні види розрізняють?

2. За якими основними ознаками класифікують витрати?

3. Що таке собівартість продукції (робіт, послуг)? Чому вона характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві?

4. Які основні види собівартості розрізняють?

5. Як визначається середньогалузева собівартість продукції?

6. Що таке кошторис виробництва? Як класифікують витрати, що входять до кошторису виробництва?

7. Яке значення має групування витрат за економічними елементами? Коротко охарактеризуйте зміст кожного елемента витрат.

8. Що таке калькуляція? Яке економічне значення має класифікація витрат за статтями калькуляції?

9. Перелічіть основні (типові для більшості підприємств) статті калькуляції продукції.

10. Як визначається собівартість одиниці виробу (робіт, послуг)?

11. Які основні шляхи зниження собівартості продукції (робіт, послуг)?

Тести:

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

1. складання кошторису витрат на виробництво;

2. складання планових калькуляцій окремих видів продукції;

3. планування зниження собівартості товарної продукції;

4. складання плану підготовки і освоєння виробництва;

Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками:

1. за місцем виготовлення;

2. за видами продукції;

3. за стадією економічного циклу;

4. за видами витрат;

5. за способом перенесення вартості на продукцію;

6. за залежністю від обсягу виробництва;

7. за календарним періодом;

8. за роллю в системі управління підприємством;

В залежності від місця формування затрат собівартість класифікується на:

1. цехову;

2. нормативну;

3. виробничу;

4. повну.

Основною є класифікація витрат підприємства за:

1. економічними елементами;

2. кошторисом;

3. калькуляційними статтями;

4. всі відповіді правильні.

За зв’язком з обсягом виробництва витрати поділяються на:

1. постійні;

2. прямі;

3. комплексні;

4. змінні.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на:

1. пропорційні;

2. одноелементні;

3. прямі;

4. непрямі.

Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції, називаються:

1. змінними;

2. постійними;

3. прямими;

4. непрямими.

Змінні витрати — це:

1. витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом певного різновиду продукції;

2. витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виробленої продукції;

3. витрати, які прямо обчислюються на одиницю продукції;

4. витрати, які не можна безпосередньо обчислити на окремий різновид продукції;

5. витрати, загальна сума яких не залежить від кількості виробленої продукції.

Виробнича собівартість продукції включає:

1. усі витрати одного виробничого підрозділу на виробництво продукції;

2. усі витрати підприємства на виробництво продукції;

3. усі витрати підприємства на виробництво продукції плюс витрати на її реалізацію;

4. усі відповіді неправильні

.

Калькулювання — це:

1. обчислення собівартості валової продукції;

2. обчислення собівартості окремих виробів;

3. обчислення собівартості товарної продукції;

4. обчислення собівартості реалізованої продукції.

Які з перелічених статей калькуляції включаються у виробничу собівартість:

а) сировина та матеріали;

б) невиробничі витрати;

в) загальноцехові витрати;

г) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

д) інші виробничі витрати;

е) відрахування на соціальне страхування;

є) основна заробітна плата виробничих робітників.

На зниження собівартості продукції впливають внутрішньовиробничі техніко-економічні фактори:

а) покращання використання природних ресурсів;

б) підвищення технічного рівня виробництва;

в) покращання структури продукції, що випускається;

г) зміна складу та якості природної сировини;

д) зміна розміщення виробництва.

Призначення класифікації затрат на виробництво за економічними елементами затрат:

а) розрахунок собівартості одиниці окремого виду продукції;

б) основа для складання кошторису затрат на виробництво;

в) розрахунок затрат на матеріали;

г) визначення затрат на заробітну плату;

д) встановлення ціни виробу.

До зовнішніх факторів, що впливають на рівень собівартості продукції відносяться:

1. підвищення продуктивності праці;

2. зміна цін на матеріали, пальне,енергію;

3. ліквідація втрат від браку;

4. зміна встановлених розмірів зарплати, податків.

До внутрішніх факторів, що впливають на рівень собівартості продукції відносяться:

1. підвищення продуктивності праці;

2. зміна цін на матеріали, пальне,енергію;

3. ліквідація втрат від браку;

4. зниження матеріаломісткості продукції;

5. зміна встановлених розмірів зарплати, податків.

Критичний обсяг виробництва продукції (точка беззбитковості), графічний та аналітичний методи його визначення (Додаток до 1-го питання теми)

З метою скорочення витрат і економії ресурсів на будь-якому виробництві спеціалістами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Це сприяє дотриманню технологічних параметрів виробництва та підвищенню якості продукції, а також раціонального використання всіх ресурсів. Установлення нормативів витрат на виробництво продукції дає можливість гранично обмежити їх, не допускаючи перевитрат. Це забезпечує режим жорсткої економії і безперечно конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, у процесі розробки планових завдань встановлюються граничнодопустимі загальні витрати в виробничих підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції.

Як правило, на кожному виробництві обчислюються загальні витрати і, зокрема, на кожний вид продукції, що випускається. Це дає можливість здійснювати ефективний контроль за витрачанням ресурсів. Особливо це важливо для визначення критичного обсягу виробництва точки беззбитковості як всієї продукції, так і її окремих видів та асортименту.

Підприємець має знати, який рівень обсягу виробництва забезпечує йому беззбитковість і рентабельність. Розмежування витрат на змінні й постійні дає змогу оперативно обчислювати кошториси для різних варіантів обсягу виробництва, графічно знайти точку беззбитковості й сектори збитків і прибутку.

Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити обсяг продажу, при якому підприємство буде беззбитковим (коли доход від реалізації продукції збігається з витратами виробництва) , тобто визначити той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти. Точка беззбитковості – це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.

При визначенні цього показника приймається те, що витрати на виробництво продукції можуть бути розподілені на постійні (П) і змінні (З) . Постійні витрати найчастіше не змінюються при зміні обсягів виробництва (наприклад, амортизація, управлінські витрати), а змінні – змінюються пропорційно до зміни обсягів виробництва (витрати сировини, витрати на ремонт виробничого обладнання і т.ін.). Тому постійні витрати (П) визначають в цілому на весь обсяг, а змінні (З) – у розрахунку на одиницю продукції.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:

О = ,

де О – обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість;

П – умовно-постійні витрати;

З – змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції;

Ц – ціна одиниці продукції.

Зміни, що постійно мають місце на підприємстві, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Тому точка беззбитковості має бути перерахована відносно цих змін. На підприємстві має здійснюватися постійний її аналіз.

Наведемо приклад розрахунку точки беззбитковості.

Вихідні дані:

Постійні (загальновиробничі) витрати складають 60 млн.грн. у рік;

Змінні витрати на одиницю продукції на матеріали, комплектуючі вироби, відрядна зарплата та ін..) складають близько 75 тис.грн.;

Ціна одиниці продукції складає 115тис.грн.

Розрахунок точки беззбитковості здійснюється за формулою:

О = = = 1500 (одиниць).

Відобразимо на графіку (рис.3 ) взаємозв’язок показників обсягу виробництва, витрат і прибутку.

Рис.3 Графік взаємозв’язку показників обсягу виробництва, витрат і прибутку

де: N – обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні;

Z – повна собівартість продукції (витрати на виробництво);

K – точка критичного обсягу виробництва;

QК – критична кількість одиниць продукції;

NК – критичний обсяг виручки (поріг рентабельності, точка беззбитковості);

NФ – фактичний обсяг виручки;

Ф – запас фінансової міцності (різниця між фактичною виручкою і порогом рентабельності).

Із графіка видно, що обсяг доходу, який знаходяться між лініями змінних і загальної їх суми (постійні витрати плюс змінні), вище точки беззбитковості, представляє собою прибуток.

Аналіз розрахованої точки беззбитковості необхідний для:

· визначення критичної виробничої програми підприємства;

· оцінки стану підприємства.

Важливу роль щодо величини точки беззбитковості відіграють наслідки підвищення або зниження ціни продукції. Аналіз впливу цін має бути направлений на забезпечення необхідного прибутку.

Наприклад, якщо ціна за одиницю продукції знизилася на 2000 грн., тоді виникає потреба у збільшенні обсягу випуску продукції, щоб не відбулося зниження прибутку.

О = =1579(одиниць).

У нашому прикладі точка беззбитковості у випадку зниження ціни складатиме 1579 од., тобто на 79 од. більше, ніж за первинного розрахунку.

Таким чином, аналіз беззбитковості дозволяє визначити:

• обсяг продажу, який забезпечує покриття витрат і отримання необхідного прибутку;

• залежність величини прибутку підприємства від змін ціни реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), змінних і постійних витрат;

• значення кожного виду продукту в покритті загальних витрат.

До переваг методу аналізу беззбитковості потрібно віднести:

• простоту використання;

• наочність при плануванні прибутку;

• врахування впливу операційних змін на прибутковість підприємства;

• можливість визначення оптимального співвідношення постійних і змінних витрат.

Метод аналізу беззбитковості використовується у випадках:

• введення у виробництво нового продукту;

• модернізації виробничих потужностей;

• створення нового підприємства;

• зміни виробничої або адміністративної діяльності підприємства.

Точка беззбитковості дозволяє розрахувати діапазон безпеки, що є одним із показників ризику. Чим менше значення резерву безпеки, тим вищий ризик попадання підприємства у область збитків.

Для розглянутого прикладу запланований обсяг продаж складає 195,5 млн. грн. (1700 одиниць по ціні 115 тис. грн.), за цього значення рівня резерву прибутковості (РРП) як частки від запланованого, обсяг продажу складатиме:

На базі аналізу точки беззбитковості виявляється можливість вдосконалення фінансової роботи підприємства і поліпшення його фінансового становища.

1