2. Методи прогнозування фінансової стійкості суб'єктів

господарювання

Розробка моделей для прогнозування фінансового стану підприємства необ­хідна для коригування генеральної фінансової стратегії із забезпечення підприє­мства фінансовими ресурсами, оцінки його можливостей у перспективі. Вона повинна будуватися на підставі вивчення реальних фінансових можливостей під­приємства, внутрішніх та зовнішніх факторів і охоплювати такі питання, як оптимізація основних та оборотних засобів, власного та залученого капіталу, роз­поділу прибутку, інвестиційну та цінову політику. Основна увага повинна бути зосереджена на виявленні та мобілізації внутрішніх резервів збільшення грошо­вих доходів, максимальному зниженні собівартості продукції і послуг, вдоскона­ленні механізму розподілу прибутку, ефективному використанні капіталу на всіх стадіях його кругообігу.

Переважно виділяють чотири методи прогнозування фінансової стійкості суб'єк­тів господарювання:

• екстраполяцію;

• метод термінів оборотності;

• метод бюджетування;

• метод попередніх (прогнозних) балів.

При застосуванні першого методу виходять із умови про існування прямого зв'язку між оборотним капіталом та обсягом продажів, який може бути виражений за допомогою простого коефіцієнта (відношення чистого оборотного капіталу до обсягів продажу), або за допомогою рівняння зв'язку:

Y= а + bх,

а - постійна величина чистого оборотного капіталу;

b - коефіцієнт регресії, який відображає ступінь залежності оборотного капіталу від обсягів продажу.

Знаючи величину цих коефіцієнтів і прогнозний обсяг продажів, можна виз­начити потребу в чистому оборотному капіталі (фінансово-експлуатаційну потре­бу в оборотних засобах).

Але цей метод достатньо спрощений, так як враховує лише один фактор обсяг продажу, тоді як рівень потреби в короткостроковому фінансуванні здебіль­шого залежить від терміну оборотності запасів, дебіторської та кредиторської за­боргованості тощо.

Другий метод визначення чистого оборотного капіталу базується на вивченні тривалості виробничо-комерційного циклу: період оборотності запасів плюс період оборотності дебіторської заборгованості мінус період оборотності кредиторської заборгованості, помножений на одноденний оборот з реалізації.

Наприклад, запланований обсяг реалізації продукції 150 тис. грн., термін скла­дування запасів - 80 днів, термін кредиту постачальників — 30 днів, термін пога­шення дебіторської заборгованості — 35 днів. У підсумку потреба у власному обо­ротному капіталі складе:

(80 + 35 — 30) · 150 = 35,4 тис. грн.

360

Однак, цей метод має свої недоліки, оскільки терміни оборотності не є норма­тивними, а змінюються під впливом різноманітних факторів і тому, в свою чергу, вимагають прогнозування та уточнення.

Метод бюджетування полягає у плануванні надходження і витрат грошових кош­тів, у тому числі від усіх видів діяльності. Розрахунок відхилень між надходженнями та виплатами показує заплановану зміну грошових засобів і створює основу для прийнят­тя відповідних управлінських рішень. Прогнозування грошових потоків дозволяє визна­чити розміри надлишку, або потребу готівки в обороті підприємства. Реальність прог­нозів надходження і витрат грошових засобів залежить від ступеня їх невизначеності.

Одним із методів фінансового прогнозування є складання прогнозного звіту про прибутки та збитки, а також прогнозний баланс. Прогнозована звітність може складатися на кінець кожного місяця, кварталу та року. Вона дозволить встанови­ти і оцінити зміни, які відбудуться в активах підприємства і джерелах їх форму­вання в результаті господарських операцій на планований період часу.

Прогнозний баланс може складатися на підставі системи планових розрахун­ків у всіх показників виробничо-фінансової діяльності, а також на підставі динамі­ки окремих статей балансу та їх співвідношень. Велику допомогу при розробці прогнозної фінансової звітності і моделей фінансового стану підприємства можуть надати комп'ютерні програми з фінансового моделювання.

Співставлення прогнозних значень статей балансу з фактичними на кінець ро­ку звітного періоду дозволить виявити, які зміни відбудуться у фінансовому стані підприємства, що дасть можливість своєчасно внести корективи в його виробничу та фінансову стратегію.

Теорія управління фінансами за кордоном розглядає, окрім проектування по­токів грошових засобів на певний проміжок часу, складання попереднього балансу і звіту про прибутки та збитки на окремі дати.

Прогноз стану запасів може бути виконаний на основі коефіцієнта оборотності (відношення собівартості реалізованої продукції до обсягів продажу), цей же ж коефі­цієнт застосовують для прогнозування дебіторської заборгованості. Таким чином:

к - т оборотності = собівартість реалізованої продукції

(запаси початок періоду + запаси кінець періоду ) : 2

Задавши значення коефіцієнта оборотності та очікуваний обсяг реалізації за собівартістю і використавши інформацію про початковий стан запасів, визначаємо величину запасів на кінець періоду:

запаси на кінець року = 2 ∙ (собівартість) - запаси на початок року

коефіцієнт оборотності

Наприклад, очікуваний коефіцієнт оборотності за 6 місяців склав 3,4, а собі­вартість реалізованої продукції — 1309000 грн., тоді:

запаси па кінець періоду = 2∙ (1309000) - 350000 = 420000 грн.

3,4

Майбутня балансова вартість основних засобів розраховується за допомогою додавання до вже існуючої балансової вартості запланованих витрат на поліпшен­ня основних засобів і зменшення цієї суми на величину зносу за період і балансо­вої вартості реалізованих основних засобів.

Наприклад, у відповідності з коштори­сом витрати склали 200000 грн. за період і продаються основні засоби на суму 40000 грн. за ціною, яка рівна балансовій вартості разом із врахуванням амортиза­ції.

Якщо знос за період складає 110000 грн., то очікуваний чистий приріст основ­них засобів становитиме 50000 грн. • (200000 - 400000 - 110000), а очікувана залиш­кова вартість основних засобів складе 850000 грн. Оскільки витрати плануються завчасно, основні засоби доволі легко прогнозувати.