2. Аналіз рівнів виробничого, фінансового та виробничо-фінансового лівериджу

Рівень виробничого лівериджу обчислюється відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації в натуральних одиницях:

Δ Π %

Лв = ——— ,

Δ ОPΠ %

де: Лв – рівень виробничого лівериджу;

ΔΠ – темп зміни валового прибутку, %;

Δ ОPΠ – темп зміни обсягу реалізації у натуральних одиницях.

Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що воно показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва.

Підприємства з високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і низький виробничий ризик. Чим вищий рівень умовно-постійних витрат щодо умовно-змінних, тим вищий рівень виробничого лівериджу.

Підприємства, які мають більш високий рівень виробничого лівериджу, є більш ризиковими з позицій виробничого ризику – ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покрити витрати виробничого характеру.

Більш високе значення виробничого лівериджу має підприємство № 2, у якого співвідношення між умовно-постійними та умовно-змінними витратами вище.

Кожен відсоток приросту обсягу продукції за умов заданої структури затрат забезпечує приріст валового прибутку на підприємстві №2 – 1,8, на підприємстві №1 – 1,25. Таким чином, за умов спаду виробництва прибуток на підприємстві №2 практично в 1,5 рази зменшуватиме ліверидж порівняно з підприємством №1 (1,8 : 1,25 = 1,44). Підприємство №2 має більш високий ступінь виробничого ризику.

Таблиця 8.1.

Визначення та аналіз рівня виробничого лівериджу

Показник	Підприємство
	№1	№2
1. Ціна одиниці продукції, грн. 2. Питомі змінні витрати, грн. 3. Умовно-постійні витрати, грн.	3,0 2,0 20,0	3,0 1,2 80,0
4. Обсяг виробництва продукції, шт.: 4.1. 1-й варіант 4.2. 2-й варіант Приріст виробництва, % (ряд. 4.2 : ряд. 4.1) · 100% – 100%	100 120 20	100 120 20
5. Виручка від реалізації, грн.: 5.1. 1-й варіант (ряд. 1 · ряд. 4.1) 5.2. 2-й варіант (ряд. 1 · ряд. 4.2)	300 360	300 360
6. Сума витрат (повна собівартість), грн.: 6.1. 1-й варіант (ряд. 2 · ряд. 4.1 + ряд. 3) 6.2. 2-й варіант (ряд. 2 · ряд. 4.2 + ряд. 3)	220 260	200 224
7. Прибуток, грн.: 7.1. 1-й варіант (ряд. 5.1 – ряд. 6.1) 7.2. 2-й варіант (ряд. 5.2 – ряд. 6.2)	80 100	100 136
Приріст валового прибутку, % Рівень виробничого лівериджу	25 1,25	36 1,8

Беззбитковий обсяг виробництва і реалізації (мертва точка, точка рівноваги) розраховується діленням суми умовно-постійних витрат на різницю між ціною виробу і питомими умовно-змінними витратами:

УПВ

БРП = –––––––––– ,

Ц – ПУЗВ

де: БРП – беззбитковий обсяг виробництва і реалізації продукції;

УПВ – сума умовно-постійних витрат;

Ц – ціна виробу;

ПУЗВ – питома вага умовно-змінних витрат.

Такий обсяг показує, скільки потрібно виробити та реалізувати продукції кожному підприємству, щоб відшкодувати умовно-постійні витрати:

20

БРП1 = ––––– = 20 (шт.);

3 – 2

80 80

БРП2 = ––––– = ––– = 45 (шт.).

3 – 1,2 1,8

Чим більша величина даного показника, тим вищий ступінь виробничого ризику. Результати отриманих розрахунків можна подати графічно. При цьому на осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції (шт.), по осі ординат – темпи приросту прибутку (%).

Точка перетину на осі абсцис відповідатиме беззбитковому обсягу реалізації. Чим більший нахил кута прямої до осі абсцис, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

ΔЧП %

Лф = ––––– ,

ΔΠ %

де: Лф – рівень фінансового лівериджу;

ΔЧΠ – зміни чистого прибутку, % ;

Δ Π – зміни валового прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важеля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий ліверидж, як і виробничий, також пов’язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ризик – це ризик, який пов’язаний з неможливістю сплати процентів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим вищий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищення фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля.

Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки позикового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліверидж, який являє собою добуток виробничого та фінансового лівериджу:

Лвф = Лв · Лф ,

де Лвф – виробничо-фінансовий ліверидж.

Назначена зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового лівериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при складі виробництва.

Нижче наведено розрахунок зміни рентабельності власного капіталу при відхиленні прибутку від базового рівня на 10 % таблиця 8.2.

Якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних засо­бів, коефіцієнт фінансового лівериджу рівний 1, тобто ефект важеля відсутній. В даній ситуації зміна валового прибутку на 1 % призводить до такого ж збільшення або зменшення чистого прибутку. Існує закономірність, що із зростанням частки залу­ченого капіталу підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу (РВК), к-та фінансового лівериджу і чистого прибутку. Це свідчить про ступені фі­нансового ризику інвестування при високому плечі важеля.

Таблиця 8.2

Вихідні дані для визначення фінансового лівериджу

Показник	Підприємство
	1			2			3
	-10	100	+10	-10	100	+10	-10	100	+10
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Загальна сума капіталу		1000			1000			1000
Залучений капітал		—			500			750
Частка залученого капіталу, %		0			50			75
Валовий прибуток	180	200	220	180	200	220	180	200	220
Сплачені відсотки	—	—	—	50	50	50	75	75	75
Податок на прибуток	54	60	66	39	45	51	31,5	37,5	43,5
Чистий прибуток	126	140	154	91	105	119	74,5	87,5	101,5
РВК, %	12,6	14	15,4	18,2	21	23,8	29,8	35	40,6
Розмах РВК, %	—	2,8	—	—	5,6	—	—	10,8	—
П,%	-10	—	+ 10	-10	—	+10	10	—	-10
ЧП, %	-10	—	+ 10	-13,3	—	+13,3	-16	—	+16
Кфл		1,0			1,33			1,6

Графічно залежність рентабельності власних коштів та фінансового лівериджу від структури капіталу відображає точка перетину графіка з віссю абсцис — «фі­нансова критична точка». Для цього на осі абсцис відкладають величину валово­го прибутку, а на осі ординат — рентабельність власного капіталу в процентах. Фінансова критична точка показує мінімальну суму прибутку, необхідного для по­криття фінансових витрат на обслуговування кредитів; вона відображає ступінь фіна­нсового ризику, який характеризується також нахилом графіка до осі абсцис.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліверидж - добуток виробничого та фінансового лівериджу. Він відображає загальний ризик, пов'яза­ний з можливістю браку засобів для покриття виробничих витрат і фінансових ви­датків на обслуговування зовнішнього боргу.

Так за умов, що приріст обсягу продажів складає 20 %, валового прибутку -60 %, чистого прибутку — 75 %:

К в.л. = 60 = 3, Кф.л. = 75 = 1,25 , К в.фа = 3 ∙ 1,25 = 3,75.

20 60

На підставі цих даних можна зробити висновок, що при існуючій структурі видатків на підприємстві і структурі джерел капіталу збільшення обсягу вироб­ництва на 1 % забезпечить приріст валового прибутку на 3 %, а приріст чистого прибутку на 3,75 %. Кожен відсоток приросту валового прибутку призведе до збіль­шення чистого прибутку на 1,25 %. В такій же пропорції будуть змінюватися дані показники при спаді виробництва. Використовуючи їх, можна оцінювати і прогно­зувати ступінь виробничого і фінансового лівериджу підприємства.