Тема 8. Оцінка виробничо-фінансового лівериджу у
ФІНАНСОВОМУ АНАЛІЗІ
1. Сутність лівериджу, його значення та види.
2. Аналіз рівнів виробничого, фінансового та виробничо-фінансового лівериджу.
Сутність лівериджу, його значення та види
Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.
В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важіль, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до економіки, ліверидж – це важіль, при незначному посиленні якого можливо суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов’язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.
Розрізняють три види лівериджу:
виробничий;
фінансовий;
виробничо-фінансовий.
Розглянемо сутність кожного з них. З цією метою представимо факторну модель чистого прибутку як різницю між виручкою від реалізації продукції та витратами виробничого і фінансового характеру:
ЧП = ВР – ВВ – ФВ,
де: ЧП – чистий прибуток;
ВР – виручка від реалізації продукції;
ВВ – витрати виробничого характеру;
ФВ – витрати фінансового характеру.
Розмірами кожного із цих видів витрат можна управляти. В умовах ринкової економіки і за наявності багатьох варіантів отримання позикових коштів за різними процентними ставками для фінансування діяльності підприємства така модель чистого прибуток має велике значення.
Витрати виробничого характеру являють собою повну собівартість продукції, тобто затрати на її виробництво та реалізацію. У вітчизняній економіці обчислення собівартості продукції здійснюється шляхом розподілення витрат на прямі і непрямі. Прямі витрати включаються у собівартість продукції безпосередньо, непрямі – розподіляються між окремими видами продукції відповідно до певної бази розподілу.
В економічно розвинутих країнах застосовується поділ витрат при обчисленні собівартості на умовно-змінні та умовно-постійні. Такий розподіл існує для короткострокового періоду і здійснюється залежно від обсягу виробництва.
Види витрат, які змінюються із зміною обсягу виробництва, називають умовно-змінними, а види витрат, які не змінюються із зміною обсягу виробництва, – умовно-постійними. Оскільки такий розподіл є деякою мірою умовним, тому вважаємо за доцільне називати ці витрати не змінними і постійними, а умовно-змінними та умовно-постійними.
Графічно за умови прямої залежності витрат від обсягу виробництва продукції динаміку видів витрат можна зобразити так (рис.8.1.)
Витрати Змінні витрати
Повна
Собівартість
Постійні витрати
0
Обсяг виробництва
продукції
Рис. 8.1. Види витрат та їх динаміка.
По осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції, а по осі ординат – витрати. Постійні витрати відображаються горизонтальною прямою, змінні – лінією з нахилом під певним кутом.
До прямих витрат відносяться, наприклад, оплата праці робітників, зайнятих безпосередньо на об’єкті виробництва, а також матеріали, сировина, нафтопродукти, автотранспорт, задіяний у виробничому процесі, тощо.
До постійних витрат відносяться всі витрати по обслуговуванню та управлінню виробництвом. Їх сумарна величина дорівнює повній собівартості. Але поміж цих видів витрат існує і певне співвідношення. Взаємозв’язок між обсягом виробництва, постійними і змінними витратами та прибутком виражає виробничий ліверидж. Вченими-економістами теоретично доведено і практично підтверджено, що на відхилення валового прибутку можна впливати шляхом зміни структури собівартості продукції та її обсягу.
Виробничий ліверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску .
Крім витрат виробничого характеру для визначення чистого прибутку із виручки віднімаються також витрати фінансового характеру, пов’язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий ліверидж. Це пов’язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий ліверидж – це взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.
Фінансовий ліверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліверидж характеризує взаємозв’язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто валовим прибутком.
Виробничо-фінансовий ліверидж відображає взаємозв’язок між виручкою від реалізації продукції, витратами виробничого і фінансового характеру та чистим прибутком, тобто узагальнюючим показником взаємодії всіх трьох факторів, що впливають на результативний показник.