Модуль іі.
Тема 7. Аналіз кредитоспроможності підприємства
Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінки.
Аналіз кредитоспроможності позичальника.
Визначення класу кредитоспроможності підприємства.
Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінки
Виникнення кредитних відносин має закономірний, об’єктивний характер.
У результаті виробничо-господарського процесу виникає об’єктивна економічна суперечність між потребами підприємства в грошових коштах та їх наявністю.
Процес надання кредиту, який включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин, називають кредитуванням.
Під кредитоспроможністю господарчого суб’єкту розуміють наявність у нього можливості отримання кредиту та його повернення, спроможність характеризується його дисциплінованістю при розрахунках за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом і можливістю при потребі мобілізувати грошові засоби з різноманітних джерел.
Кредитоспроможність позичальника характеризується такими рисами:
репутація позичальника, яка визначається своєчасністю розрахунків за раніше отримані кредити, якість поданих звітів, відповідальність і компетентність керівництва;
стійкий фінансовий стан і здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію;
можливість, за необхідності, мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
Банк перед тим, як надати кредит, визначає ступінь ризику, який він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, що може бути наданий.
У світовій банківській практиці під час вирішення питання про надання кредиту діяльність клієнтів всебічно аналізується за найважливішими напрямками, перші літери англійських назв яких склали абревіатуру CAMPARI:
C – character – характеристика клієнта, особисті якості;
A – ability – здатність до повернення позики;
M – margin – маржа (дохідність);
P – purpose – мета, на яку будуть витрачені гроші;
A – amount – розмір позики;
R – return – умови погашення позики;
I – insurance – страхування ризику непогашення позики.
Такий методологічний підхід використовується комерційними банками України за оцінювання кредитоспроможності позичальника.
Прийняття рішення про кредитування є результатом сприятливої чи
несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.
Думка кредитора про ступінь кредитоспроможності позичальника формується під впливом трьох самостійних аналітичних блоків:
загальне уявлення про клієнта;
аналіз фінансового стану клієнта;
аналіз ефективності кредитованої угоди або інвестиційного проекту.
Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб’єктів, поява нових форм власності підвищує ризик неповернення кредиту і потребує оцінювання кредитоспроможності за вирішення питання про можливості та умови кредитування.
Аналіз кредитоспроможності позичальника
Аналіз кредитоспроможності передбачає такі напрямки:
аналіз доцільності отримання кредитів;
аналіз умов кредитування;
аналіз фінансового стану позичальника;
аналіз фінансової незалежності підприємства від залучених джерел.
За якими умовами установи банків оцінюють позичальників представлено на рис. 7.1.
Рис.7.1. Умови оцінки позичальника
Аналіз умов кредитування передбачає вивчення:
„солідності” позичальника, яка характеризується своєчасністю розрахунків за раніше отримані кредити, якістю наданих звітів, відповідальністю і компетентністю керівництва;
„здатності” позичальника виготовляти конкурентоспроможну продукцію;
„дохідності” , що полягає в оцінці прибутку, який отримає банк при кредитуванні конкретних витрат позичальника, у порівнянні з середньою прибутковістю банку;
„використання ресурсів” ;
„суми кредиту” , виходячи з проведення тримачем кредиту заходів по оцінці ліквідності балансу, співвідношення між власними та залученими засобами;
„терміну погашення”, який визначається шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і використання права задатку;
„забезпеченості кредиту”, тобто вивчення статуту і положення з точки зору визначення прав банку брати у задаток під видану позику активи кредитора, в тому числі цінні папери.
Аналіз фінансового стану позичальника є складовою аналізу кредитного ризику при формуванні рішення про надання кредиту.
Методика оцінювання фінансового стану позичальника передбачає поєднання об’єктивних даних, сформованих на основі бухгалтерської звітності, та суб’єктивних даних, що визначаються на підставі інформації, якою вже володіє банк, та пакета документів, які подає позичальник для одержання кредиту.
Оцінювання фінансового стану позичальника передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими даними:
обсяг реалізації;
прибутки і збитки;
рентабельність;
коефіцієнти ліквідності;
грошові потоки;
склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;
ефективність управління позичальника;
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці;
історія погашення кредитної заборгованості в минулому.
Оцінювання фінансового стану позичальника виконується в два етапи:
1-й етап – обчислення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника;
2-й етап – оцінювання та узагальнення показників і визначення класу надійності позичальника.
На першому етапі розраховуються показники, які характеризують фінансовий стан позичальника. Ці показники розподіляються на такі аналітичні групи:
І група – попередня оцінка позичальника;
ІІ група – показники платоспроможності позичальника;
ІІІ група – показники фінансової стійкості позичальника;
ІV група – показники надійності позичальника.
На другому етапі визначається інтегральний показник, розрахунок якого ґрунтується на використанні принципу вагомості показників і коефіцієнтів вагомості аналітичних груп. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника (А,Б,В,Г,Д).
При аналізі кредитоспроможності використовують цілий ряд показників. Найбільш важливішим є норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність.
Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву балансу.
Р = П / ΣК
де Р – норма прибутку на капітал, од.;
П – сума прибутку за звітний період, тис. грн.;
ΣК - загальна сума пасиву.
Ріст цього показника характеризує тенденцію прибуткової діяльності кредитора, його доходності.
Аналізуючи кредитні відносини підприємства з банками, треба визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує зв’язок використання кредиту та власних фінансових ресурсів і підвищення рентабельності використання усіх ресурсів.
Першим етапом аналізу ефективності короткострокових банківських кредитів та збільшення фонду оборотних коштів є визначення оборотності цих кредитів, порівняння швидкості їх обороту зі швидкістю власних оборотних коштів, інших оборотних коштів підприємства.
Якщо підприємство протягом року неодноразово отримує кредит банку в оборотні кошти і має досить сталу заборгованість за короткостроковими кредитами, швидкість оборотності їх визначається за формулою:
Окр = (КР х Д) : Пкр
де Окр – оборотність короткострокового кредиту в днях;
КР – середній залишок заборгованості за банківськими позичками, включаючи прострочені у звітному періоді (рік, квартал), тис.грн.;
Д – тривалість звітного періоду, дні;
Пкр – повернення короткострокової заборгованості за позичками у звітному періоді, тис.грн.
Другий етап аналізу полягає у з’ясуванні розміру витрат підприємства у зв’язку із залученням банківського кредиту. Для цього необхідно визначити ціну кредиту і міру вигідності купівлі додаткових грошей на ринку позичкових капіталів.
В залежності від величини коефіцієнта абсолютної ліквідності господарюючий суб’єкт прийнято кваліфікувати як:
- кредитоспроможний – при Кл > 1,5
- обмежено кредитоспроможний – при Кл = від 1 до 1,5
- некредитоспроможний - Кл < 1,0
Сутність фінансової незалежності підприємства від залучених джерел визначають за коефіцієнтом залучення засобів (Кзз), як відношення заборгованості до суми поточних активів або до їх складової частини:
К зз = заборгованість
поточні активи
Чим нижчий рівень цього коефіцієнта, тим вища кредитоспроможність підприємства.
Головними причинами незабезпечення ліквідності та кредитоспроможності підприємства є:
наявність дебіторської заборгованості, особливо невиправданої;
порушення зобов’язань перед клієнтами;
нагромадження надлишкових виробничих та товарних запасів;
низька ефективність господарської діяльності;
сповільнення оборотності оборотних запасів.
Аналіз фінансово – господарської діяльності позичальника згідно з Положенням НБУ передбачає дослідження таких показників:
обсягу реалізації продукції;
собівартості;
прибутків і збитків;
рентабельності;
платоспроможності;
фінансової стійкості;
складу та динаміки дебіторсько-кредиторської заборгованості.