2. Аналіз ліквідності балансу підприємства

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування (зменшення) їх ліквідності , із зобов’язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. Класифікація статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідності представлена на рис. 4.1.

Активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності умовно підрозділяються на 4 групи:

- найбільш ліквідні активи (А1): суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.

- активи, що швидко реалізуються (А2), для перетворення яких в наявні кошти потрібно певний час: дебіторська заборгованість, платежі по який очікується протягом 12 місяців після звітної дати.

Рис. 4.1. Класифікація статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідності

- активи, що повільно реалізуються (або низько ліквідні активи) (А3): запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів конкурентноспроможності продукції, платоспроможності покупців.

- активи, що важко реалізуються (А4) : призначені для використання в ході діяльності підприємства протягом тривалого часу; це статті 1рА балансу: основні засоби і необоротні активи.

Пасиви балансу, за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань, поділяються на 4 групи:

- найбільш термінові зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість, поточні зобов’язання за розрахунками, інші поточні зобов'язання;

- короткострокові пасиви (П2): короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати;

- довгострокові пасиви (П3): довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви;

- постійні пасиви (П4): власний капітал, резерви.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначенні періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошову форму, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку зменшення ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашенні і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов’язань.

Якщо при такому порівнянні, активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство вважається платоспроможним.

Баланс вважається абсолютно ліквідним якщо дотримується наступна умова:

А1 ≥ П1

А2 ≥ П2

А3 ≥ П3

А4 ≤ П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.

Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає що ліквідність балансу більшого або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею. (На підставі даних балансу, представленого в додатку А).

Таблиця 4.1.