3.7. Функції Бюро технічної інвентаризації у процесах реєстрації' прав власності на об'єкти нерухомості

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції Украї­ни «Про затвердження Тимчасового положення про поря­док реєстрації прав власності на нерухоме майно» № 7/5 від 7.02.2002 р., реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють Бюро технічної інвентаризації у межах визначе­них адміністративно-територіальних одиниць на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звер­нулася до БТІ.

Обов'язковій реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за ная­вності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1)             приймання й перевірка документів, поданих для реєст­рації прав власності на нерухоме майно;

2)             установлення відсутності підстав для відмови в реєст­рації прав;

3)             прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав;

4)            унесення записів до Реєстру прав;

5)            учинення написів на правовстановлюючих документах;

6)            видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власнос­ті на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєст­рацію прав власності подаються правовстановлюючі доку­менти (Додаток М), їх нотаріально засвідчені копії. Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (Дода­ток Н).

Із моменту прийняття заяви реєстратор розпочинає її розг­ляд та доданих до неї документів. Розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації про­водиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування те­рміну проведення інвентаризаційних робіт. Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Внесення запису до Реєстру прав здійснюється після при­йняття рішення про реєстрацію прав власності. Після прийн­яття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлюючих документах робиться позначка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (Дода­ток Р), який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа та містить:

■            реєстраційний номер нерухомого майна;

■            адресу (місцезнаходження) нерухомого майна;

■            призначення (назву) нерухомого майна;

■            підстави виникнення чи припинення права власності;

■            особливі позначки реєстратора (відомості, у разі їх наяв­ності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконстру­йовані об'єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо);

■            відомості про власника (власників);

■            дату видачі витягу про реєстрацію прав власності на не­рухоме майно;

прізвище, ім'я, по батькові реєстратора;

■            підпис реєстратора;

■            підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи.

Зазначений витяг скріплюється печаткою БТІ. Разом із ви­тягом власнику або уповноваженій особі повертаються пра- вовстановлюючі документи.

У разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.

Право на отримання витягу та інформації з Реєстру прав мають: власник (власники), його спадкоємці та право­наступники юридичних осіб, уповноважені особи, суд, орга­ни внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади. Ви­дачі витягу передує проведення інвентаризаційний робіт. Ви­тяг є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі.

Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно міс­тить:

■            реєстраційний номер нерухомого майна;

■            адресу (місцезнаходження) нерухомого майна;

■            підстави виникнення чи припинення права власності;

■            відомості про власника (власників);

■            форму власності;

■            вид і розмір часток спільної власності;

■            опис нерухомого майна (розміри земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літеровка; призначення майна; матеріали стін кожної буді­влі та споруди; розмір житлової та нежитлової площі; про­цент зношеності тощо);

■            вартість (вартість будівель і споруд за даними інвента­ризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та дію­чої індексації);

■            особливі позначки реєстратора (відомості, у разі їх наяв­ності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконстру­йовані об'єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо);

■            термін чинності;

■            дату видачі витягу з Реєстру прав;

■            прізвище, ім'я, по батькові реєстратора;

■             підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи;

■             підпис реєстратора.

Зазначений витяг скріплюється печаткою БТІ. Його форма наведена в Додатку С.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування:

—             фізичним особам та юридичним особам на новозбудо- вані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рі­шення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

—             власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися на­лежні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

—            членам житлового, житлово-будівельного, дачного, га­ражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

юридичним особам у разі внесення до статутного фон­ду об'єктів нерухомого майна їх засновниками;

—             фізичним та юридичним особам, які в разі ліквідації (реор­ганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у вла­сність у встановленому законодавством порядку нерухоме май­но підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується;

—            фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

—             інвесторам, які у встановленому законодавством Укра­їни порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відпо­відного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єк­та (частини) інвестору;

—             фізичним та юридичним особам при представленні до­говору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого

—             майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта;

— фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у не- житлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

б)     державними органами приватизації — наймачам квар­тир у державному житловому фонді, які приватизували їх від­повідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду";

в)    Державним управлінням справами на житлові та нежитло- ві об'єкти — суб'єктам, що беруть участь разом із Державним управлінням справами в будівництві нового житла, на їх частку.

Свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості — будівлі та споруди — містить таку інформацію:

■            назву об'єкта нерухомого майна;

■            місце видачі свідоцтва;

■            дату видачі свідоцтва;

■            назву органу, який видав свідоцтво;

■             адресу (місцезнаходження) нерухомого майна;

■            відомості про власника (власників);

■             форму власності;

■            вид і розмір часток спільної власності;

■            дату прийняття рішення;

■            прізвище, ім'я, по батькові керівника органу, який при­йняв рішення;

■            підпис керівника.

Свідоцтво скріплюється печаткою органу, який видав за­значене свідоцтво. Форма свідоцтва наведена в Додатку П.

Питання для контролю і самоперевірки

1.             Яким нормативним актом регулюються засади оцінки неру­хомості та професійної оціночної діяльності в Україні?

2.              У яких формах здійснюється професійна оціночна діяльність?

3.             У яких випадках є обов'язковим проведення оцінки майна?

4.             Які органи здійснюють державне регулювання оціночної дія­льності?

5.               Назвіть основні напрями державного регулювання оціночної діяльності.

6.               Які основні вимоги висуваються до оцінювачів і суб'єктів оціночної діяльності?

7.               За якими напрямками оцінки і ким видаються кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів?

8.              Які основні відомості містяться у Державних реєстрах оціню­вачів і суб'єктів оціночної діяльності?

9.               Що є юридичною підставою проведення оцінки нерухомості?

10.              Назвіть істотні умови договору на проведення оцінки майна.

11.              У яких документах здійснюється методичне регулювання оцін­ки об'єктів нерухомості?

12.              Охарактеризуйте систему стандартів оцінки нерухомості.

13.              Розкрийте зміст національного стандарту № 1 оцінки нерухомості.

14.              З якою метою проводиться державна реєстрація прав на об'єк­ти нерухомості?

15.              У чому зміст державної реєстрації прав на об'єкти нерухомості?

16.              Які права на об'єкти нерухомості обов'язково підлягають державній реєстрації?

17.              Назвіть склад системи органів державної реєстрації прав на об'єкти нерухомості.

18.              Які вимоги висуваються до державних реєстраторів прав на

об'єкти нерухомості?

19.              Розкрийте зміст Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

20.               На які об'єкти нерухомості може бути відкритий розділ Дер­жавного реєстру прав?

 Тести до теми

Тест 1. Професійна оціночна діяльність не може здійснюватися у формі:

а)      практичної діяльності;

б)     консультаційної діяльності;

в)      наукової діяльності;

г)      методичної діяльності.

Тест 2. Суб'єктами оціночної діяльності в Україні можуть бути:

а)      суб'єкти господарювання;

б)     громадяни України;

в)     фонд Державного Майна України;

г)     навчальні заклади.

Тест 3. Юридичною підставою проведення оцінки майна є:

а)     усна домовленість між оцінювачем і замовником;

б)    укладення договору у письмовій формі;

в)     укладення договору в усній чи письмовій формі;

г)     нормативно-правові акти.

Тест 4. Право займатися оціночною діяльністю мають особи, які:

а)     пройшли стажування впродовж одного року за відповідною програмою;

б)     мають вищу освіту;

в)     склали кваліфікаційний іспит;

г)     всі відповіді вірні.

Тест 5. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача видається:

а)     на три роки;

б)     на два роки;

в)     безстроково;

г)     до наступного підвищення кваліфікації.

Тест 6. Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності видається:

а)     безстроково;

б)     на три роки;

в)     до першого порушення законодавства;

г)     на два роки.

Тест 7. Державне регулювання оціночної діяльності в Україні здійснює:

а)     фонд Державного Майна України;

б)     Верховна Рада України;

в)     обласні державні адміністрації;

г)     міністерство економіки України.

Тест 8. Скільки рівнів має система методичного регулювання оцін­ки нерухомості:

а) один;

б) два;

в) три;

г)     чотири.

Тест 9. Положення (національні стандарти) оцінки майна затвер­джуються:

а)     Верховною Радою України;

б)     Кабінетом Міністрів України;

в)     Президентом України;

г)     Всеукраїнськими громадськими організаціями оцінювачів.

Тест 10. «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» — це:

а)     Національний стандарт № 1;

б)     Національний стандарт № 2;

в)     Національний стандарт № 3;

г)     Національний стандарт № 4.

Тест 11. Державна реєстрація прав на об'єкти нерухомості здійс­нюється з метою:

а)    гарантування й охорони прав власників об'єктів нерухомості;

б)    підтвердження факту виникнення, переходу або припинення прав на об'єкти нерухомості та їх обмежень;

в)     впорядкування та забезпечення публічності ринкового обо­роту прав на нерухомість;

г)     усе перелічене.

Тест 12. Органом державної реєстрації прав на нерухоме майно є:

а)    Центр державного земельного кадастру та його відділення на місцях;

б)    Фонд державного майна та його регіональні відділення;

в)     Держземагенство та його регіональні управління;

г)     Органи місцевого самоврядування.

Тест 13. Розділ Державного реєстру прав не може бути відкри­тий на:

а)    власника речових прав;

б)    земельну ділянку;

в)     земельну ділянку з розташованими на ній поліпшеннями;

г)     будівлю, споруду або їх частину.

Тест 14. З Державного реєстру прав надаються витяги:

а)     особам, які мають повноваження на вчинення правочинів щодо нерухомості, безкоштовно;

б)    суб'єктам речових прав за відповідну плату;

в)    усім бажаючим за відповідну плату;

г)     лише органам державної влади і місцевого самоврядування.

Тест 15. Інформація Державного реєстру прав зберігається:

а)    протягом 50 років;

б)    протягом 100 років;

в)     безстроково;

г)     правильної відповіді немає.

Розділ 4. Міжнародні стандарти оцінки нерухомості