- •2.6.1.Філософія марксизму ..208
- •1 Курс лекцій
- •1.1 Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •1.1.1 Світогляд, його структура і типи
- •1.1.2 Специфіка філософського світогляду. Природа філософських проблем
- •1.1.3 Філософія і наука. Методологічна функція філософії
- •1.1.4 Філософія в системі культури
- •1.2 Антична філософія
- •1.2.1 Історичні передумови і джерела античної філософії
- •1.2.2 Космоцентричний характер античної філософії
- •1.2.3 Проблема буття у філософії Античності
- •1.2.4 Проблеми діалектики
- •1.2.5 Проблеми пізнання
- •1.2.6 Розуміння людини філософією Античності
- •1.2.7 Вчення про суспільство
- •1.3 Філософія Середньовіччя і Відродження
- •1.3.1 Філософія Середньовіччя як синтез християнства й античної філософії
- •1.3.2 Співвідношення віри і розуму, релігії і філософії у філософії Середньовіччя
- •1.3.3 Проблема буття і пізнання
- •1.3.4 Проблема людини і суспільства
- •1.3.5 Проблема універсалій
- •1.3.6 Гуманістичний характер філософії Відродження
- •1.4 Філософія Нового часу
- •1.4.1 Соціально-економічні перетворення, наукова революція і їхнє відображення у філософії Нового часу
- •1.4.2 Проблема методу пізнання. Емпіризм і раціоналізм
- •1.4.3 Вчення про субстанцію
- •1.4.4 Вчення про людину і суспільство
- •1.5 Німецька класична філософія
- •1.5.1 «Коперниканський переворот» і. Канта у філософії
- •1.5.2 Філософія Гегеля. Метод і система
- •1.5.3 Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха
- •Література
- •1.6 Філософська думка в Україні
- •Виток і соціальні передумови формування філософської думки
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •Розвиток філософської думки в Україні у XV-XIX ст.
- •1.6.4 Розвиток української філософської думки в XIX - на початку XX століть
- •1.6.5 Філософська проблематика мислителів української діаспори та особливості нової української філософії
- •1.7 Філософія марксизму
- •1.7.1 Соціально-історичні передумови виникнення філософії марксизму. Проблема відчуження
- •1.7.2 Матеріалістичне розуміння історії
- •1.7.3 Концепція матеріалістичної діалектики
- •1.8 Філософія життя
- •1.8.1 Критика попередньої філософії і розуміння предмета
- •1.8.2 Криза європейської людини. Критика християнства
- •1.8.3 Надлюдина – носій нової моралі. Імморалізм
- •1.8.4 Філософія життя і суспільні науки
- •1.9 Філософія «психоаналізу»
- •1.9.2 Структура психіки за з. Фрейдом
- •1.9.3 Психоаналітична концепція особистості і суспільства
- •1.9.4 Неофрейдизм
- •1.10 Екзистенціалізм
- •1.10.1 Соціальні передумови й ідейні джерела екзистенціалізму
- •1.10.2 Категорія буття. Буття світу і буття людини
- •1.10.3 Людське існування і його модуси
- •1.10.4 Екзистенція і свобода
- •1.11. Теоретико-пізнавальні проблеми в західній філософії
- •1.11.1 Позитивізм і етапи його розвитку
- •1.11.2 Неопозитивізм
- •1.11.3 Прагматизм
- •1.11.4 Феноменологія
- •1.11.5 Герменевтика
- •1.12 Постмодернізм
- •1.12.1 Модернізм, його границі і риси
- •1.12.2 Зміст постмодернізму
- •1.13 Російська релігійна філософія кінця хіх – початку
- •1.13.1 Слов'янофіли і Західники про шляхи розвитку Росії
- •1.13.2 Філософія всеєдності в. Соловйова
- •1.13.3 Філософія свободи м . Бердяєва
- •1.14 Неотомізм
- •1.14.1 Проблема буття у неотомізмі
- •1.14.2 Співвідношення віри і розуму, науки і релігії в процесі Пізнання
- •1.14.3 Вчення Тейяра де Шардена про людину
- •2 Тематика семінарських занять
- •2.1 Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •2.1.5 Філософія в системі культури.
- •Поняття світогляду, його структура. Людина та світ – головне питання світогляду
- •Типи світогляду
- •Природа й зміст філософських проблем
- •Філософія й наука. Методологічна функція філософії
- •Філософія в системі культури
- •2.2 Антична філософія
- •2.2.1 Проблема буття й пізнання у філософії «досократиків»
- •2.2.2 Софісти й Сократ. Самопізнання як ціль філософії. Етичний ідеалізм Сократа
- •2.2.3 Філософія Платона
- •2.2.4 Філософія Аристотеля
- •2.3 Філософія Середньовіччя та Нового часу
- •2.3.2 Філософія Нового часу:
- •2.3.1 Філософія Середньовіччя
- •2.3.2 Філософія Нового часу
- •2.3.3 Вчення про субстанцію у філософії Нового часу
- •2.4 Німецька класична філософія
- •2.4.1 Теорія пізнання й етика і. Канта
- •2.4.2 Абсолютний ідеалізм г. В. Ф. Гегеля
- •2.5 Філософська думка України
- •2.5.1 Єдність джерел російської і української філософії
- •2.5.2 Класичний період української філософії. Г. С. Сковорода
- •2.5.3 Соціально-політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства
- •2.5.4 Філософська думка в Україні кінця хіх – початку хх ст.
- •2.6 Філософія марксизму Проблема людини в некласичній Філософі
- •2.6.1 Філософія марксизму:
- •Філософія марксизму
- •2.6.2 Філософія життя
- •2.6.3 Філософія психоаналізу
- •2.7 Теоретико-пізнавальні проблеми у філософії хх ст
- •2.7.1 Неопозитивізм
- •2.7.2 Прагматизм
- •2.7.3 Феноменологія і герменевтика
- •2.7.4 Філософія постмодерна
- •2.8 Філософія епохи Відродження
- •2.8.1 Гуманізм філософії епохи Відродження
- •2.8.2 Натурфілософія Відродження
- •2.8.3 Вчення н. Макіавеллі про етику і державу
- •2.9 Російська релігійна філософія кінця хіх – початку хх століть
- •2.9.1 Філософські й соціально-політичні погляди слов'янофілів і західників
- •2.9.2 Концепція позитивного «всеєдності» в. Соловйова. Ідея боголюдини
- •2.9.3 Філософія свободиі м. Бердяєва
- •2.10 Релігійна філософія хх ст
- •2.10.1 Неотомізм – офіційна сучасна філософська доктрина Ватикану
- •2.10.2 Еволюційна концепція Тейяра де Шардена
- •2.10.3 Етичні проблеми релігійної філософії
- •3 Тематика контрольних робіт
- •3.1 Питання до контрольних робіт з філософії
- •4. Філософія і наука. Методологічна функція філософії.
- •5. Філософія в системі культури.
- •3.2 Екзаменаційні питання з філософії (для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання)
- •22 Філософська думка в Україні.
- •4 Словник
- •Загальна література
2.9.2 Концепція позитивного «всеєдності» в. Соловйова. Ідея боголюдини
Засновником російської релігійної філософії ХІХ ст. є В. С. Соловйов (1853–1900). Головний принцип побудови його філософської системи – принцип «всеєдності», покликаний об'єднати в одне ціле філософію, науку і теологію.
Першооснова у Соловйова – це абсолютно суще – Бог. Усе існуюче не може бути поза божим світом. Природа – це тільки інше положення (перестановка) елементів, що перебувають субстанційно у світі божому.
Навколишній світ, по Соловйову, – це перекинуте зображення ідеального миру, «оманний лік всеєдності». Він породження світової душі, результат гріхопадіння, відпадання від Бога. Тому ідеальний космос перетворився в реальний хаос. Матерію Соловйов заперечував. Атоми в нього – це монади, живі і духовні. З них утворюється мир явищ.
Еволюція світу має п'ять щаблів:
1) мінеральне царство;
2) рослинне;
3) тваринне;
4) людське;
5) Боже.
Ці щаблі – результат відпадання від Бога. Паралельно процесу відпадання від Бога відбувається вдосконалювання й збирання Всесвіту. Так, рослини вбирають у себе навколишнє середовище. Тварини вбирають у себе рослини, людина вбирає в себе тварин і те, що безпосередньо не відчуває через розум. Боголюдина (на останньому щаблі еволюції) поєднує все існуюче силою любові.
Виділення стадій розвитку – це тільки приймання, щоб краще познайомитися із сущим. Дійсний стан абсолютний сущого – це його перебування одночасне у всіх станах. Тому все, що існує, все єдине.
Відповідно він будує і свою теорію пізнання. Щоб розкрити абсолютну істину, необхідно встановити внутрішній контакт з всеєдиним, а цього можна добитися шляхом внутрішнього інтуїтивного споглядання. Всеєдність осягається за допомогою «цільного знання» (основна категорія Соловйова). Зовнішній досвід дає лише матеріал, а розум – лише форму пізнання. «Цільне знання» дає лише інтуїтивне споглядання, віру.
Солов'їв вважається фундатором російської софіології. Софія необхідна для пояснення зв'язку Бога зі світом, тому що Бог абсолютно різний зі світом і в той же час його творець. Бог сам не взаємодіє зі світом, виходить, є посередник – це Софія – премудрість Божа. У Середньовіччі гностики вважали, що світ створений Ангелом – посередником між Богом і світом. У християнстві ж між Богом і твариною нічого немає. Тому Соловйов і припускає, що це Софія. Завдяки Софії Бог пов'язаний зі світом, а світ божий.
Додаткову літературу можна знайти в джерелах [2; 3].
Ідея «боголюдини» – в центрі філософії Соловйова. Перш ніж людина стає дійсною, вона довгий час перебуває в природному стані. У цьому природньому стані люди далекі і ворожі один одному. Іде боротьба за існування. Існує нерівність.
Супротивники Бога, по Соловйову, як би затверджують дивний силогізм: «Людина відбулася від мавпи, тому ми повинні любити один одного».
По Соловйову, Христос – ідеальне втілення Бога в людині. Завдання релігії – об'єднати мир у боголюдині. Тому Соловйов – прихильник віротерпимості. Він вважав, що майбутнє суспільство – це синтез всесвітньої церкви і всесвітньої монархії ( тобто «вільна теократія»). Роль месії зіграє слов'янство, Росія, а не мусульманський Схід, що затверджує нелюдського Бога, не Захід, що затверджує безбожну людину.
Додаткову літературу студент може знайти в джерелах [4; 5; 6].
Література
Кулинин, В. Н. Философия всеединства : от В. С. Соловьева к П. А. Флоренскому / В. Н. Кулинин. – Новосибирск, 1990. – 190 с.
Кожен, А. Н. Религиозная метафизика В. Соловьева / А. Н. Кожен // Вопросы философии. – 2000. – № 2. – С. 104–135.
Лосский, Н. О. История русской философии / Н. О. Лосский. – М., 1991. – 714 с.
Философский словарь. – 1980. – С. 385.
Пугачев, О. С. В. С. Соловьев : этические абсолюты и линии жизненного поведения / О. С. Пугачев // Вестник МГУ. – № 6. – С. 102–107.