- •2.6.1.Філософія марксизму ..208
- •1 Курс лекцій
- •1.1 Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •1.1.1 Світогляд, його структура і типи
- •1.1.2 Специфіка філософського світогляду. Природа філософських проблем
- •1.1.3 Філософія і наука. Методологічна функція філософії
- •1.1.4 Філософія в системі культури
- •1.2 Антична філософія
- •1.2.1 Історичні передумови і джерела античної філософії
- •1.2.2 Космоцентричний характер античної філософії
- •1.2.3 Проблема буття у філософії Античності
- •1.2.4 Проблеми діалектики
- •1.2.5 Проблеми пізнання
- •1.2.6 Розуміння людини філософією Античності
- •1.2.7 Вчення про суспільство
- •1.3 Філософія Середньовіччя і Відродження
- •1.3.1 Філософія Середньовіччя як синтез християнства й античної філософії
- •1.3.2 Співвідношення віри і розуму, релігії і філософії у філософії Середньовіччя
- •1.3.3 Проблема буття і пізнання
- •1.3.4 Проблема людини і суспільства
- •1.3.5 Проблема універсалій
- •1.3.6 Гуманістичний характер філософії Відродження
- •1.4 Філософія Нового часу
- •1.4.1 Соціально-економічні перетворення, наукова революція і їхнє відображення у філософії Нового часу
- •1.4.2 Проблема методу пізнання. Емпіризм і раціоналізм
- •1.4.3 Вчення про субстанцію
- •1.4.4 Вчення про людину і суспільство
- •1.5 Німецька класична філософія
- •1.5.1 «Коперниканський переворот» і. Канта у філософії
- •1.5.2 Філософія Гегеля. Метод і система
- •1.5.3 Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха
- •Література
- •1.6 Філософська думка в Україні
- •Виток і соціальні передумови формування філософської думки
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •Розвиток філософської думки в Україні у XV-XIX ст.
- •1.6.4 Розвиток української філософської думки в XIX - на початку XX століть
- •1.6.5 Філософська проблематика мислителів української діаспори та особливості нової української філософії
- •1.7 Філософія марксизму
- •1.7.1 Соціально-історичні передумови виникнення філософії марксизму. Проблема відчуження
- •1.7.2 Матеріалістичне розуміння історії
- •1.7.3 Концепція матеріалістичної діалектики
- •1.8 Філософія життя
- •1.8.1 Критика попередньої філософії і розуміння предмета
- •1.8.2 Криза європейської людини. Критика християнства
- •1.8.3 Надлюдина – носій нової моралі. Імморалізм
- •1.8.4 Філософія життя і суспільні науки
- •1.9 Філософія «психоаналізу»
- •1.9.2 Структура психіки за з. Фрейдом
- •1.9.3 Психоаналітична концепція особистості і суспільства
- •1.9.4 Неофрейдизм
- •1.10 Екзистенціалізм
- •1.10.1 Соціальні передумови й ідейні джерела екзистенціалізму
- •1.10.2 Категорія буття. Буття світу і буття людини
- •1.10.3 Людське існування і його модуси
- •1.10.4 Екзистенція і свобода
- •1.11. Теоретико-пізнавальні проблеми в західній філософії
- •1.11.1 Позитивізм і етапи його розвитку
- •1.11.2 Неопозитивізм
- •1.11.3 Прагматизм
- •1.11.4 Феноменологія
- •1.11.5 Герменевтика
- •1.12 Постмодернізм
- •1.12.1 Модернізм, його границі і риси
- •1.12.2 Зміст постмодернізму
- •1.13 Російська релігійна філософія кінця хіх – початку
- •1.13.1 Слов'янофіли і Західники про шляхи розвитку Росії
- •1.13.2 Філософія всеєдності в. Соловйова
- •1.13.3 Філософія свободи м . Бердяєва
- •1.14 Неотомізм
- •1.14.1 Проблема буття у неотомізмі
- •1.14.2 Співвідношення віри і розуму, науки і релігії в процесі Пізнання
- •1.14.3 Вчення Тейяра де Шардена про людину
- •2 Тематика семінарських занять
- •2.1 Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
- •2.1.5 Філософія в системі культури.
- •Поняття світогляду, його структура. Людина та світ – головне питання світогляду
- •Типи світогляду
- •Природа й зміст філософських проблем
- •Філософія й наука. Методологічна функція філософії
- •Філософія в системі культури
- •2.2 Антична філософія
- •2.2.1 Проблема буття й пізнання у філософії «досократиків»
- •2.2.2 Софісти й Сократ. Самопізнання як ціль філософії. Етичний ідеалізм Сократа
- •2.2.3 Філософія Платона
- •2.2.4 Філософія Аристотеля
- •2.3 Філософія Середньовіччя та Нового часу
- •2.3.2 Філософія Нового часу:
- •2.3.1 Філософія Середньовіччя
- •2.3.2 Філософія Нового часу
- •2.3.3 Вчення про субстанцію у філософії Нового часу
- •2.4 Німецька класична філософія
- •2.4.1 Теорія пізнання й етика і. Канта
- •2.4.2 Абсолютний ідеалізм г. В. Ф. Гегеля
- •2.5 Філософська думка України
- •2.5.1 Єдність джерел російської і української філософії
- •2.5.2 Класичний період української філософії. Г. С. Сковорода
- •2.5.3 Соціально-політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства
- •2.5.4 Філософська думка в Україні кінця хіх – початку хх ст.
- •2.6 Філософія марксизму Проблема людини в некласичній Філософі
- •2.6.1 Філософія марксизму:
- •Філософія марксизму
- •2.6.2 Філософія життя
- •2.6.3 Філософія психоаналізу
- •2.7 Теоретико-пізнавальні проблеми у філософії хх ст
- •2.7.1 Неопозитивізм
- •2.7.2 Прагматизм
- •2.7.3 Феноменологія і герменевтика
- •2.7.4 Філософія постмодерна
- •2.8 Філософія епохи Відродження
- •2.8.1 Гуманізм філософії епохи Відродження
- •2.8.2 Натурфілософія Відродження
- •2.8.3 Вчення н. Макіавеллі про етику і державу
- •2.9 Російська релігійна філософія кінця хіх – початку хх століть
- •2.9.1 Філософські й соціально-політичні погляди слов'янофілів і західників
- •2.9.2 Концепція позитивного «всеєдності» в. Соловйова. Ідея боголюдини
- •2.9.3 Філософія свободиі м. Бердяєва
- •2.10 Релігійна філософія хх ст
- •2.10.1 Неотомізм – офіційна сучасна філософська доктрина Ватикану
- •2.10.2 Еволюційна концепція Тейяра де Шардена
- •2.10.3 Етичні проблеми релігійної філософії
- •3 Тематика контрольних робіт
- •3.1 Питання до контрольних робіт з філософії
- •4. Філософія і наука. Методологічна функція філософії.
- •5. Філософія в системі культури.
- •3.2 Екзаменаційні питання з філософії (для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання)
- •22 Філософська думка в Україні.
- •4 Словник
- •Загальна література
2.7 Теоретико-пізнавальні проблеми у філософії хх ст
ПЛАН
Заняття 1
2.7.1 Неопозитивізм:
а) виникнення і етапи розвитку позитивізму;
б) неопозитивізм і його трактування предмета філософії;
в) принципи неопозитивізму (верифікації, фальсифікації, конвенціоналізм).
2.7.2 Прагматизм:
а) характерні ідеї філософської концепції прагматизму;
б) критика традиційного поняття істини в прагматичних концепціях.
Заняття 2
2.7.3 Феноменологія та герменевтика:
а) феноменологія – нове обґрунтування наукового знання і теорії пізнання. Поняття істини;
б) герменевтика, як спосіб філософствування; антична і середньовічна герменевтика;
в) герменевтика свідомості й герменевтика буття, як форми філософської герменевтики.
2.7.4 Філософія постмодерна.
Основні філософські категорії: позитивізм, неопозитивізм, логічний позитивізм, емпіріокритицизм, верифікація, фальсифікація, конвенціоналізм; прагматизм, прагматична максима, істина; феномен, феноменологія, феноменологічна редукція, герменевтика, герменевтичне коло, герменевтика свідомості, герменевтика буття; постмодернізм.
2.7.1 Неопозитивізм
Важливе місце в розробці методології наукового пізнання належить позитивізму. Поняття позитивізм (лат. рositives – позитивний) позначає заклик до філософів відмовитися від метафізичних абстракцій і звернутися до дослідження позитивного знання. Позитивісти вважають філософію цікавою, але хибною наукою, підкреслюючи тим самим роль точних і конкретних знань (наук), які піддаються перевірці емпіричними або логіко-математичними засобами.
Позитивізм виник в 30–40 рр. ХІХ ст. у Франції. Засновником даного філософського плину є Огюст Конт (1798–1857 рр.). В Англії ідеї позитивізму розбудовував Дж. Милль (1806–1903 рр.). Їхні ідеї становлять основний зміст першого етапу розвитку позитивізму, причому саме О. Конту належить заслуга в розробці основних ідей позитивізму [7].
Конт сформулював закон про три послідовні стадії інтелектуальної еволюції людини (теологічну, метафізичну, позитивну). Студент повинен охарактеризувати ці етапи.
Слід зазначити, що позитивізм претендує на роль «філософії науки» [5].
Процес природничо-наукового знання на рубежі ХІХ–ХХ ст. (квантова фізика, психологічні дослідження та ін.) привели до кризи філософії, що опиралася на принципи позитивізму.
У цих умовах виникає другий етап у розвитку позитивізму емпіріокритицизм (критика досвіду) Є. Махом (1838–1916 рр.), Р. Авенаріусом (1843–1896 рр.). Принципова відмінність даного етапу розвитку позитивізму від попереднього полягає в тому, що основне завдання філософії її представники бачили не в побудові всеосяжної системи наукового знання, а в створенні теорії наукового знання. На практиці це означало повернення філософії до традиційної гносеологічної проблематики, розв'язуваної з позиції суб'єктивного ідеалізму Д. Берклі та Д. Юма.
Студент при підготовці по даному питанню може скористатися джерелами [4; 2; 8].
Неопозитивізм і його трактування предмета філософії
Третій етап у розвитку позитивізму (неопозитивізм) починається у 20-х рр. ХХ ст. Його родоначальниками є австрійський фізик М. Шлик (1882–1936 рр.), австрійський філософ Л. Вітгенштейн (1880–1951 рр.), англійський філософ Б. Рассел (1872–1970 рр.) та ін.
Філософія, на думку неопозитивістів, повинна бути докорінно перетворена. До неї необхідно висунути строгі вимоги, як у сучасному природознавстві і математиці.
Предметом філософії, з погляду неопозитивізму, є сама наука, її мова. Завдання філософії – відокремити наукове знання від інших видів знання, провести лінію демаркації, по вираженню К. Поппера між науковим знанням і ненауковим: повсякденним, релігійним і, насамперед, метафізичним.
Слід зазначити, що першим головним варіантом неопозитивізму є логічний позитивізм, з погляду якого філософія взагалі не має предмета дослідження, тому що вона не є змістовною наукою, а являє собою особливий спосіб теоретизування.
Таким чином, філософія, по думці неопозитивістів, повинна проаналізувати висловлення, що мають ходіння в науці, на основі аналізу вилучити з науки всі науково неосмислені висловлення, забезпечити побудову ідеальних логічних моделей осмисленого наукового міркування.
Студент при підготовці по даному питанню може скористатися джерелами [1; 3].
Принципи неопозитивізму
До принципів неопозитивізму відносять: верифікацію, фальсифікацію, конвенціоналізм.
Верифікація використовується для заперечення причинності і об'єктивної закономірності. Згідно із цим принципом істинність усякого висловлення встановлюється порівнянням останнього з «фактами досвіду», з почуттєвими даними індивіда.
Фальсифікація – один зі способів перевірки істинності теоретичних тверджень за допомогою їхнього спростування шляхом зіставлення з отриманими в результаті досвіду емпіричними даними.
Суть принципу конвенціоналізму полягає в тому, що наукові теорії є продуктом конвенції, тобто угоди, домовленості між ученими про структуру вживаного ними мови. Найбільше повно цей принцип знайшов вираження в роботах американського філософа Т. Куна (1929–1996 рр.) у книзі «Структура наукових революцій» ( 1962 р.).
Найбільше повно відповідь на дане питання можна знайти в джерелах [5; 9; 10].
Література
История философии : учебник для вузов / В. Ильин. – СПб. : Питер, 2003. – С. 404–417, 441–447.
Канке, В. А. Философия : учебник / В. А. Канке. – М. : Логос, 2002. – С. 133-147.
Касьянов, В. В. История философии : сдаем экзамен / В. В. Касьянов. – Ростов н/Д. , 2003. – С. 267–272, 273–278.
Миголатьев, А. А. Философия / А. А. Миголатьев. – М. : Юнити–Дана, 2001. – С. 217–220, 237–244.
Кун, Т. Структура научных революций / Т. Кун. – М. : Прогресс, 1975. – 288 с.
Лузан, А. А. Введение в философию / А. А. Лузан. – Краматорск : ДГМА, 2009. – С. 116-121.
Мареев, С. Н. История философии (общий курс) : учеб. пособие / С. Н. Мареев, Е. В. Мареева. – М. : Академический Проект, 2003. – С. 681–691.
Огюст Конт и положительная философия / излож. и исслед. Г. Г. Льюиса и Д. С. Милля. – СПб. , 1867. – 355 с.
Поппер, К. Логика и рост научного знания / К. Поппер. – М. : Прогресс, 1983. – 606 с.
10. Скирбекк, Г. История философии / Г. Скирбекк, Н. Гилье ; пер. с анг. В. И. Кузнецова ; под ред. С. Б. Крымского. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – С. 703–729.
11. Спиркин, А. Г. Философия : учебник / А. Г. Спиркин. – 2–е изд.– М. : Гардарики, 2002. – С. 192–200.