5. Філософія в системі культури

Філософія є найважливішою частиною культури.

Культура (лат. cultura – поліпшення, утвір, удосконалювання чого-небудь) – це все те, що створене людиною, що піднімає його над природою. У цьому зв'язку Цицерон вважав, що культура не вичерпується філософією. Справедливо, однак, що філософія є найважливішої складової людської культури. Саме у філософії культура дана в її максимальній повноті й гранично можливому осмисленні. Самі насущні проблеми людства одержують у філософії завершальну інтерпретацію. Актуальна філософія – це пікові досягнення культури, найвищий рівень самоосмислення людства, досягнутий до теперішнього часу. Не існує такої сфери культури, яка б по своїх інтерпретаційних можливостях перевершувала б філософію. Найбільше повно даний аспект розкритий у джерелах [3; 11].

Філософія виступає основою світогляду, а останнє, у свою чергу, є «душею» культури. Узагальнюючи не тільки досвід розвитку науки, але й досвід усіх інших форм людської життєдіяльності, філософія сприяє усвідомленню, критичному осмисленню цього досвіду, тобто твердженню одних поглядів, норм, принципів і відкиданню інших. Вона допомагає осмислити саму культуру.

Особливого розгляду заслуговує питання про взаємовідношення філософії та практичної перетворюючої діяльності людини, діяльності по перетворенню природи і особливо суспільних відносин. Це питання заслуговує на особливу увагу у світлі відомого положення К. Маркса: «Філософи лише різним образом пояснювали мир, але справа полягає в тому, щоб змінити його». Тим самим Маркс у якості найважливішого завданням філософії вважав зміну, перетворення суспільного світу людини.

Говорячи про взаємозв'язок філософії й культури, можна привести слова російського філософа П. Лаврова: «…Філософія, відрізняючись від інших діяльностей людського духу, пожвавлює їх усі, повідомляє їм людську сторону, осмислює їх для людини. Без неї наука – збірник фактів, мистецтво – питання техніки, життя – механізм. Філософствувати – це розбудовувати в собі людину як струнку єдину істоту». При підготовці до відповіді на дане питання можна також використовувати літературу [6].

Література

1. Иорданский, В. В. О едином ядре древних цивилизаций / В. В. Иорданский // Вопросы философии. – 1998. – № 12. – С. 37–49.

2. История философии : учеб. пособие для студентов вузов. – Ростов н/Д. : Феникс, 1998. – С. 7–11.

3. Канке, В. А. Философия. Исторический и систематический курс : учебник для вузов / В. А. Канке . – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Логос, 2003. – С. 18–24.

4. Кохановский, В. П. Философия : учебник для вузов / В. П. Кохановский. – Ростов н/Д. , 1999. – С. 11–26.

5. Каган, М. С. Философия как мировоззрение / М. С. Каган // Вопросы философии. – 1997. –№ 9. – С. 36–46.

6. Лавров, П. Л. Три беседы о современном значении философии / П. Л. Лавров // Философия и социология. – М. : МГУ, 1965. – Т. 1 – С. 549–580.

7. Лузан, А. А. Введение в философию / А. А. Лузан. – Краматорск : ДГМА, 2009. – С. 16–17.

8. Невлева, И. М. Философия : учеб. пособие для студентов вузов / И. М. Невлева. – М. : РДЛ, 2002. – С. 34–40.

9. Філософія : навч. посібник / за ред. І. Ф. Надольного. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Вікар, 2001. – С. 11–24.

10. Философия : учебник / под ред. проф. В. Н. Лавриненко. – М. : Юрист, 2002. – С. 14–30.

11. Философия : учеб. пособие / В. К. Лукашевич [и др.] ; под общ. ред. В. К. Лукашевича. – Мн. : БГЭУ, 2001. – 431 с.

12. Ясперс, К. Смысл и назначение истории : пер. с нем. / К. Ясперс. – М. : Политиздат, 1991. – С. 420–421. – (Мыслители ХХ в.).