5 Формулювання питань

При формулюванні питань варто враховувати наступні моменти:

1. Якщо освітній рівень респондента не відомий, формулювання треба максимально спрощувати.

2. Варто уникати довгих питань, оскільки вони часто вимагають повторення й затрудняють відповідь.

3. Необхідно прагнути до максимальної точності й конкретності. При виборі формулювання корисно відповісти на такі питання: чи має слово інші значення, чи дозволяє зміст питання точно визначити значення слова, чи є більш простий варіант формулювання.

4. Варто уникати питань, що припускають множинну відповідь;

5. Не можна ставити навідні запитання, що впливають на думку респондента.

6. Варто уникати незбалансованих питань (необхідно дати можливість респондентові як позитивної, так і негативної відповіді).

6 Визначення структури запитальника

Розташування питань повинне характеризуватися певною послідовністю. На початку звичайно дають короткі відомості про мету проведеного опитування й дають гарантію анонімності відповіді. Потім розташовуються питання за принципом наростання глибини й специфічності їхнього змісту від початку до кінця запитальника.

З погляду послідовності питання поділяться на 5 груп:

1. Першими розташовуються вступні питання, які повинні бути простими й не дуже особистими. Сюди підходять діхотомні питання, особливо якщо на них треба отримати позитивну відповідь.

2. Друга група питань носить кваліфікаційний характер. Їхнє завдання з'ясувати, чи володіє респондент необхідною інформацією для відповіді.

3. Третя група має на меті допомогти респондентові згадати окремі події, утягнути його в дослідження й стимулювати його інтерес до об'єкта. Ці питання часто не дозволяють зібрати великий обсяг інформації, але вони концентрують увагу респондента на об'єкті.

4. Четверта група є специфічною й пропонує респондентові точно сформульовані питання для одержання максимально повної інформації.

5. П'ята група носить демографічний характер і призначена для одержання особистої інформації про респондента.

Запитальник завершується особистою подякою респондентові за участь. Запитальники, що використовуються для особистого інтерв'ю можуть містити пояснюючу додаткову частину й зміст інструкцій. Часто запитальник містить місце для вказівки прізвища й адреси респондента й підпису інтерв'юера.

7 Визначення фізичних характеристик

Головна вимога – привабливість запитальника й легкість його заповнення. Для досягнення цієї мети треба враховувати:

- зовнішнє оформлення – папір, шрифт;

- неприпустима зайва концентрація питань на одній сторінці;

- необхідно залишати достатнє місце для відкритих питань.

Для концентрації уваги респондента можна використати будь-які графічні позначення.

8 Попереднє тестування, доробка й остаточне формулювання

Будь-який запитальник містить помилки й тому вимагає тестування на невеликій групі 10 - 15 чоловік. При попереднім тестуванні треба звернути увагу на наступне:

- чи розуміє респондент поставлене питання й чи відповідає він на нього;

- чи здатний інтерв'юер керувати ходом опитування;

- який зміст одержуваної інформації;

- який час займає опитування;

- які інші проблеми виникають у процесі опитування.

Попереднє тестування може виявити неправильну послідовність питання, некоректні формулювання, воно може дати деяку інформацію для остаточного аналізу. Після коректування помилок складається остаточний варіант запитальника. Крім опитування існує інший метод збору інформації. Огляд поводження респондентів або подій, що відбуваються, у цьому випадку спостерігач записує події, що відбуваються, і намагається виміряти думки й характеристики різних респондентів. Звичайно розробляється стандартна форма запису інформації, процедура підготовки якої схожа із процедурою підготовки запитальника.