4. Соціалізм та його напрями
У середині ХІХ ст. спробу дати наукове обґрунтування ідеології соціалізму розпочали німецькі мислителі К. Маркс і Ф. Енгельс.
Соціалістична ідеологія виникла й еволюціонувала як своєрідна революційна утопія, мета якої - заміна суспільства, заснованого на принципах приватної власності та ринкових відносин, принципово іншим, що спирається на колективну власність. Саме цей орієнтир ставили перед собою вже ранні ідеологи соціалізму-Роберт Оуен (1771-1858) і Шарль Фур'є (1772-1837).
На початку ХХ ст. марксизм розколовся на дві протиборчі течії: ленінізм (більшовизм) і соціал-демократію. Таким чином, у рамках соціалістичної ідеології сформувалися два нових ідеологічних напрямки: комуністичний і соціал-демократичний.
Загальні цінності установки комуністичної й соціал-демократичної ідеології:
- ідея рівності і братерства всіх людей;
- заснована на рівності, соціальна справедливість;
- пріоритет суспільного над особистим;
- визнання необхідності енергійного втручання держави в регулювання суспільних відносин.
Однак у конкретних соціально-політичних й економічних програмах між цими ідеологічними напрямками пролягла глибока прірва.
Згодом були виділено дещо інші вже чотири ознаки соціалізму:
1. Знищення приватної власності є основною рисою всіх соціалістичних держав;
2. Знищення сім'ї проявляється у зменшенні ролі сім'ї.
3. Знищення релігії.
4. Спільність чи рівність. Ця вимога зустрічається майже переважають у всіх соціалістичних навчаннях. Негативна форма тієї самої принципу - це знищити ієрархію навколишнього суспільства, заклики "принизити гордих, багатих і можновладців", скасувати привілеї.
Комуністична ідеологія являла собою вкрай радикальну течію, яка акцентувала увагу на революційних методах побудови «світлого комуністичного майбутнього». Вона пропагує соціальну рівність. Мається на увазі, що кожен віддає, скільки може (працює на користь інших, як може), а отримує стільки, скільки йому потрібно. Але як цього можна досягти, коли всі люди за своєю природою певною мірою ледачкуваті і хочуть отримати щось по «акції», тобто задарма? Ніхто не буде докладати зусиль, якщо і без цих зусиль можна отримати те, що потрібно.
У цьому, на мою думку, і полягає утопічність комуністичної теорії. Навіть якщо деякі люди і розуміють, що треба працювати, а не тільки отримувати задоволення від життя, вони не в змозі це подолати — не можуть докласти необхідних зусиль, якщо їх не примусити. Дехто взагалі не хоче працювати і вважає, що може мати гроші просто так. І таких людей вистачає.
Абсолютно неможливо досягти рівності для всіх. Інакше це порушить закон збереження енергії. Нічого просто так не виникає і нікуди не зникає. Щоб комусь дати щось, треба у когось це щось відібрати.
Більш життєздатною й соціально-ефективною на практиці виявилася ідеологія соціал-демократизму, що розглядає соціалізм як суспільний лад, який встановлюється не в результаті революційної ліквідації капіталізму, а шляхом його реформування зі збереженням приватної власності, забезпечення зростання середнього класу, досягненням вищого рівня політичної, соціальної, економічної свободи, соціальної рівності та справедливості.
Сучасна соціал-демократія інтегрувала досягнення політичної думки різних напрямків, наприклад, марксизму й лібералізму, і створила ідеологію, що виражає інтереси широких верств суспільства: робітників, інтелігенції, підприємців.
Соцінтерн (координатор д-сті соціал-демократів) створений для зміцнення зв'язків між соціал-демократичними партіями, координації їхньої політичної діяльності та поширення зв'язків з іншими партіями.