Права людей, які можуть порушуватися в контексті торгівлі людьми

(відповідно до Загальної декларації прав людини)

Стаття 1. Право на свободу і рівність у своїй гідності та правах. Стаття2. Право на свободу від дискримінації.

Стаття 3. Право на життя, на свободу і на особисту недоторканність. Стаття 4. Право на захист від рабства.

Стаття 5. Право на захист від катувань, жорстокого поводження і покарань, що принижують гідність.

Стаття 6. Право на визнання особистості перед законом.

Стаття 7. Право на рівність перед законом.

Стаття8. Право на розгляд компетентним судом у випадку порушення основних прав.

Стаття 9. Право на захист від безпідставного арешту, затримання або ви­гнання.

Стаття 10. Право на гласний розгляд справи в незалежному і неупередженому суді.

Стаття 11. Право на презумпцію невинності.

Стаття 12. Право на приватне життя, недоторканність житла, таємницю ко­респонденції, захист честі і гідності.

Стаття 13. Право вільно пересуватися та обирати собі місце проживання у межах будь-якої держави, право залишати і повертатися в будь-яку країну.

Стаття 14. Право на отримання в інших країнах притулку від переслідувань.

Стаття 15. Право на громадянство і його зміну.

Стаття 16. Право на одруження і створення сім’ї; однакові права чоловіків і жінок щодо одруження, під час перебування у шлюбі та під час його розірвання; укладення шлюбу тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Стаття 17. Право на володіння майном.

Стаття 18. Право на свободу думки, совісті і релігії.

Стаття 19. Право на свободу переконань; на одержання і поширення інфор­мації.

Стаття20. Право на свободу мирних зборів і об'єднань.

Стаття 21. Право на участь в управлінні своєю країною і вільні вибори.

Стаття 22. Право на соціальне забезпечення.

Стаття 23. Право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і спри­ятливі умови праці.

Стаття 24. Право на відпочинок і дозвілля; на оплачувану відпустку.

Стаття25. Право на гідний життєвий рівень; на забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості.

Стаття 26. Право на освіту.

Стаття 27. Право на вільну участь у культурному житті суспільства.

Стаття 28. Право на соціальний і міжнародний порядок, що забезпечує здій­снення прав і свобод Декларації.

Стаття29. Обов'язок перед суспільством, у якому тільки й можливий віль­ний і цілковитий розвиток особистості.

Стаття ЗО. Право на свободу від зазіхань з боку держави, групи осіб або окремих осіб на права, викладені в Декларації.

4. Різновиди торгівлі людьми. Суб'єкти та об'єкти торгівлі людьми. Поняття країн походження, призначення та транзиту

До основних різновидів торгівлі людьми належать: трудова експлу­атація, сексуальна експлуатація, використання в порнобізнесі; викорис­тання у збройних конфліктах, використання органів і тканин, викорис­тання у жебрацтві та деякі інші. Факти свідчать, що проблема торгівлі людьми, становлячи частину національного та транснаціонального зло­чинного середовища, швидко видозмінюється та гнучко пристосовуєть­ся до будь-яких змін, що відбуваються на політичному, соціальному та економічному рівнях і можуть мати вплив на злочинний світ та його кримінальні прибутки. Це прямо стосується і форм експлуатації, які за­стосовують злочинці.

Від злочину торгівлі людьми може постраждати будь-яка особа, незалежно від статі та віку. Реалії переконують, що злочинний світ може піддавати людину будь-якій формі експлуатації в найрізноманітніших галузях. Умовно можна виділити такі категорії використання людей, яких злочинці вербують, транспортують та перепродують у інші руки з метою:

• сексуальної експлуатації;

• примусової праці;

• жебрацтва;

• виготовлення порнографічної продукції;

• примушування до скоєння дрібних злочинів;

• вилучення органів.

На цьому розмежування між складовими форм торгівлі не обмежу­ється, адже кожна з наведених вище категорій сама по собі розбиваєть­ся на підгрупи, демонструючи тим самим диверсифікацію злочину, пов'язаного з торгівлею людьми.

Для України особливо актуальними є трудова та сексуальна експлу­атація. Але останнім часом все більшого поширення набуває торпівля дітьми, торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі та же­брацтві.

З досвіду діяльності державних та громадських організацій з'ясу­валося, що до характерних рис сексуальної експлуатації можна віднести такі: необхідність вступати з клієнтами в «небезпечний секс» (секс без будь-яких засобів захисту); примушення постраждалих до прийому (протягом тривалого часу) гормональних препаратів та антибіотиків у дозах, що значно перевищують терапевтичні, задля уникнення вагітності та запобігання зараженню клієнтів захворюваннями, що передаюсться статевим шляхом.

Стосовно трудової експлуатації, то постраждалі зазвичай працю­ють на надзвичайно важких роботах із цілковитим порушенням техні­ки безпеки праці: робота в сільському господарстві, на будівництві, у промисловості по 16-18 годин на добу, без вихідних, без засобів за­хисту, у поганих соціально-побутових умовах. Часто такі особи по повністю ізольовані. Нерідко потерпілі проживають у підвалах нелегального підприємства, що постійно охороняється, в антисанітарних умовах, без належного харчування та без будь-яких контактів поза межами робо­чого місця.

При трудовій експлуатації на початку роботи постраждалим, як правило, обіцяють заробітну плату після завершення певного обсягу роботи чи певного терміну роботи. Крім того, у постраждалих відбира­ють паспорт, інші документи начебто для «проведення їхньої легаліза­ції». Але й після завершення запропонованого обсягу чи терміну робо­ти заробітну плату не виплачують. Як правило, робітникам повідомля­ють, що заробіток буде виплачено трохи пізніше. Проте коли через кіль­ка місяців постраждалі починають наполягати на виплаті грошей, їм пояснюють, що жодних коштів вони не отримають, оскільки їх купили і за них гроші віддали тій особі, яка їх привезла, і що вони працювати­муть стільки, скільки хазяїн вважатиме за потрібнее. Будь-який oпір ро­бітника жорстоко карається побоями, обмеженнями у пересуванні, го­лодом, залякуваннями. Таким чином, основними ознаками трудової експлуатації є такі: фізичне та сексуальне насильство (або погроза його застосування), психологічний примус (погроза покаранням); обман або неправдиві обіцянки з приводу виду та умов праці; штучно створена заборгованість; фальсифікація розрахунків; завищення цін, заниження вартості послуг (виконаної роботи); утримання або невиплата заробіт­ку; утримання документів, що засвідчують особу; (погроза) ув'язнення та інші обмеження свободи дій, погроза ізоляцією; (погроза) видача органам влади (міграційним службам, міліції); (погроза) звільнення; (погроза) обмеження прав; (погроза) обмеження в їжі, житлі; (погроза) переведення на роботу з гіршими умовами.