17

Лекція 1. ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ (2 год)

План

1. Феномен торгівлі людьми у світі та Україні.

2. Визначення торгівлі людьми в законодавстві.

3. Торгівля людьми в контексті порушення прав людини.

4. Різновиди торгівлі людьми. Суб'єкти та об'єкти торгівлі людьми. Поняття країн походження, призначення та транзиту.

5. Специфіка проблеми торгівлі дітьми.

Література

1. Безпальча Р. Допомога жінкам, які потерпіли від торгівлі людьми: Інформ.-практ. посібник. – К.: Winrock International, 2003. – 114 с.

2. Горбунова О., Лисенко І., Стрекалов Є. Матеріали для практичного використання працівниками правоохоронних органів та суддями. – К.: Атіка, 2006. – 120 с.

3. Конвенція ООН про права дитини № 995_021 від 20 листопада 1949 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – С. 205.

4. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності № 995_789 від 15 листопада 2000 р. // Офі­ційний вісник України. – 2006. – № 14. – С. 340.

5. Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 р. // Голос України. –2001. – № 107.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року» № 410 від 7 березня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 18. – С. 65.

7. Протидія торгівлі людьми: Навчально-методичний посібник / За ред. Т. Семигіної. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 166 с.

8. Соціальна профілактика торгівлі людьми: Навч.-метод. посіб. / За ред. К.Б. Левченко, І. М. Трубавіної. – К.: Держсоцслужба, 2005. – 344 с.

9. Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми? Посібник тренера. – К.: MOM, 2005. – 64 с.

1. Феномен торгівлі людьми у світі та Україні

Вправу спрямовано на актуалізацію знань студентів, з'ясування їхніх знань щодо проблеми торгівлі людьми.

Питання для обговорення: Що означає поняття «торгівля людьми»? Поясніть.

Варіанти, які пропонують учасники обговорення, викладач фіксує на дошці, у разі потреби деталізуючи чи перефразовуючи. Результати необхідно буде згрупувати в 6 пунктів: 1) брутальне порушення прав людини; 2) міграція; 3) примусова праця; 4) злочин; 5) моральна проблема; 6) корупція.

Торгівля людьми – один з найтяжчих злочинів проти особистості в усьому світі. Міжнародне визначення торгівлі людьми вперше дається у 2000 році у Протоколі про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї, який доповнює Кон­венцію ООН проти організованої транснаціональної злочинності.

Виділяється низка основних підходів до визначення феномену тор­гівлі людьми:

1. торгівля людьми як проблема боротьби зі злочинністю. У цьому разі стратегія протидії їй полягає в застосуванні кримінального покарання, розвитку міжнародної координації дій поліції та ін­ших заходів, що дають змогу більш ефективно переслідувати зло­чинців. Цей підхід до визначення суті торгівлі людьми викорис­товується, перш за все, представниками поліції та міліції; право­охоронних органів;

2. торгівля людьми як проблема нелегальної міграції, особливо в кра­їнах Західної Європи та Північної Америки. У межах цього підходу запобігання торгівлі людьми означає запобігання в'їзду потенцій­них жертв до тієї чи іншої країни. Жорстка візова політика, суво­рий прикордонний контроль, пильний нагляд за змішаними шлю­бами – методи реалізації такої політики, яка, насамперед, спрямо­вана на захист інтересів держави, а не на захист інтересів особи;

3. торгівля людьми як проблема розподілу трудових ресурсів. Роз­гляд проблеми через призму організації праці приводить до ви­сновку, що торгівля людьми – не що інше, як експлуатація люди­ни, примушування її до виконання тих чи інших трудових функ­цій. Протидія торгівлі людьми з точки зору прихильників такого підходу зводиться до створення належних умов праці, що виклю­чають експлуатацію людини;

4. торгівля людьми як моральна проблема. Цей підхід засуджує проституцію, рабство та інші форми експлуатації. З цієї точки зору торгівля людьми розглядається як зло. Боротьба з торгівлею людьми таким чином означає боротьбу зі злом;

5. торгівля людьми як проблема, пов'язана з проституцією. Цей під­хід схожий на попередній. Проте тут слід брати до уваги аспект легальності проституції та розмежування добровільної та приму­сової проституції;

6. торгівля людьми як проблема, пов'язана з корупцією. У межах цього підходу протидія торгівлі людьми ототожнюється з бо­ротьбою проти корупції.

Зараз найчастіше торгівлю людьми розглядають як порушення прав людини. Це властиво як міжнародним нормативно-правовим докумен­там, так і українським. За такого погляду протидіяти зазначеному яви­щу можна лише при використанні системного підходу, за умов коорди­нованої діяльності всіх зацікавлених сторін – державних установ, не­державних організацій, органів соціального захисту, правових, законо­давчих та міграційних.

Проблема торгівлі людьми особливо актуальна і для України. Кінець XX ст. ознаменувався розпадом такої супердержави, як Радянський Союз, і появою нових незалежних країн на пострадянському просторі, серед яких була й Україна. Проголосивши «Декларацію про державний суверенітет», Україна стала на шлях демократичного розвитку. Проте українська держава переживає складний період трансформації суспіль­но-політичного та економічного устрою. В основі сучасної торгівлі людьми в Україні лежать міграційні процеси її громадян з метою пра­цевлаштування за кордоном. Наша держава на сьогодні є однією з країн-постачальниць на ринку торгівлі людьми.

Початком державної політики протидії торгівлі людьми в Україні став 1998 рік, коли Кримінальний кодекс України було доповнено статтею, яка передбачала покарання за торгівлю людьми (ст. 124-1). У 1999 році створено Координаційну раду боротьби з торгівлею жінками та дітьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Наступ­ним кроком у врегулюванні проблеми торгівлі людьми й дітьми зокре­ма стало створення в 2000 році в структурі Департаменту карного роз­шуку Міністерства внутрішніх справ України, а в обласних управліннях внутрішніх справ – спеціалізованих підрозділів боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, які розпочали свою роботу в 2001 ро­ці. У 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив «Комплексну про­граму протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки», а також утворив Міжвідомчу координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми, яка сьогодні є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Ка­бінеті Міністрів України.

На сучасному етапі основним документом, який визначає систему протидії торгівлі людьми в Україні, залишається «Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року», яка включає три основні компоненти: 1) протидія; 2) захист постраждалих осіб; 3) кри­мінальне переслідування злочинців.