Зарубіжна психологія відкритої кризи

Психологічна думка кінця XIX - початку XX ст. Криза в психології. Заро­дження психологічних шкіл та напрямків у зарубіжній психології. Шко­ла структуралістів, Вюрцбурзька школа. Функціоналізм та біхевіоризм в США, гештальтпсихологія та психоаналіз З.Фрейда.

З початком XX ст. психологічна наука виходить на новий рі­вень її розуміння. Психологічні категорії, такі як сприйняття і па­м'ять, навички і мислення, установка і почуття трактувалися тепер як свого роду «інструменти», що дозволяють організму ефективно «орудувати» у життєвих ситуаціях. Відбувається зміна усталеної думки про свідомість як особливий замкнутий світ, ізольований ост­рів духу. Разом з тим нова біологія направляла думки вчених на вивчення психіки з погляду її розвитку. Тим самим радикально розширювалася зона пізнання об'єктів, недоступних для інтроспек­тивного аналізу (поведінки тварин, дітей, психічно хворих). Крах вихідних уявлень про предмет і методи психології ставав усе більш очевидним.

Глибокі перетворення переживає категоріальний апарат психоло­гії. Його основні блоки: психічний образ, психічна дія, психічне від­ношення, мотив, особистість набувають нового змісту. Було доведе­но, що психічні образи - це цілісності, що лише штучним шляхом можна розщепити на елементи. Ці цілісності були позначені німе­цьким терміном «гештальт» (форма, структура), які під цією наз­вою увійшли в науковий глосарій психології. Напрямок же, що до­дав гештальту значення головної «одиниці» свідомості, затвердився під назвою гештальтпсихології.

Що стосується психічної дії, то і її категоріальний статус змі­нився. У колишній період він відносився до розряду внутрішніх, ду­ховних актів суб'єкта. Однак успіхи в застосуванні об'єктивного