Міністерство охорони здоров᾿я України Національний медичний університет імені о.О.Богомольця Кафедра біології

Контрольна робота

Тема :«Летальні гени. Взаємодія генів. Множинний алелізм. Генетика груп крові»

Виконала Манжарова К. А.

Студентка I курсу М-1Б групи

Фармацевтичного факультету

(заочна форма навчання)

Київ – 2016

Зміст

1. Летальні гени.

2. Взаємодія алельних генів: механізм схрещування, вірогідність прояву ознак.

3. Взаємодія неалельних генів: механізм схрещування, вірогідність прояву ознак.

4. Проміжний характер успадкування в людини. Полігенне успадкування ознак у людини.

5. Серії множинних алелей. Успадкування груп крові людини за антигенними системами АВО, MN, резус. Резус-фактор. Резус-конфлікт.

1.Летальні гени.

ЛЕТАЛЬНІ ГЕНИ (лат. Letalis — смертельний) — гени, що зумовлюють сильне зниження життєздатності організму, яке спричиняє його загибель. Відомі рецесивні летальні гени, що спричиняють загибель особини лише в гомозиготному стані і домінантні летальні гени, що діють смертельно і в гетерозиготі. Летальні гени вивчені у представників різних видів рослинних і тваринних організмів (включаючи людину), але особливо добре — у дрозофіл. У потомстві деяких ліній дрозофіл з покоління в покоління нема певних класів особин. Це — результат виникнення летальних генів які, подібно до інших генів, що зазнали мутування, підлягають менделівському закону розщеплення. Летальні гени можуть діяти на різних стадіях розвитку організму — від найраніших (ембріональна смертність) до дуже пізніх (загибель плоду, що спричинює мимовільний аборт, народження виродків у ссавців). Крім летальних генів, існують ще так звані напівлетальні (сублетальні) гени, що не спричинюють швидкої загибелі організму, але істотно знижують його життєздатність і плодючість.

При наявності різних літальних генів організми гинуть на різних стадіях розвитку. Як правило, летальну дію таких генів рецессивно, тобто проявляється лише тоді, коли вони перебувають в гомозиготному стані. При виникненні мутацій з домінуючим летальною дією організм гине, не даючи потомства.

Однак є випадки, коли летальні гени, викликаючи в гетерозиготному стані видимі зміни, стають навіть корисними з господарської точки зору. Так, серед овець каракульської породи зустрічаються тварини з красивою сріблясто-сірим забарвленням шкурки, що оцінюється дорожче, ніж звичайний чорний каракуль, При схрещуванні сірих овець з сірими баранами виявилося, що вони завжди гетерозиготні. При вивченні причин цього явища було встановлено, що серед отриманих в результаті такого схрещування сірих ягнят приблизно 1/3, або близько 25% всього приплоду, занедужувала хронічним тимпанітом і гинула. Причиною захворювання служили порушення в діяльності парасимпатичної нервової системи. Коли ж схрещували сірих баранів з чорними вівцями або сірих овець з чорними баранами, в потомстві народжувалося 50% сірих і 50% чорних ягнят, причому сірі ягнята не захворів. Виявилося, що в гомозиготному стані ген, що викликав розвиток сірого забарвлення, мав рецесивним летальним дією.

У лисиць зустрічається цінна забарвлення хутра – платинова, обумовлена домінантним геном, що викликає в гомозиготному стані загибель зародків на ранній стадії розвитку. У таких випадках співвідношення фенотипів у другому поколінні змінюється, так як з трьох домінантних форм одна (гомозиготна по летального гену) гине, в результаті чого співвідношення фенотипів стає 2: 1.

Аналогічне розщеплення відзначено і у дзеркального коропа, у якого спостерігалося успадкування недорозвинення луски: вона збереглася тільки на середній лінії тіла, інша частина його гола, тому його називають лінійним. При схрещуванні між собою лінійних коропів потомство завжди розщеплюється в співвідношенні 2 лінійних: 1 з нормальною лускою, так як зародки, гомозиготні по гену, що викликає недорозвинення луски, гинуть на ранніх стадіях розвитку.