3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія.

Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина  і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях і належать нау­ковому сталю мови в цілому, стосується таких наук, як математика, фізика, кібе­рнетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, геологія, астрономія, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина (дощувальна машина), пристрій, агрегат).

2. Міжгалузеві терміни  це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність.

3. Вузькогалузеві терміни  це терміни, характерні лише для певної галузі. Тут можна виділити такі групи термінів:

   • історичні (палеоліт, кам'я­на доба, середньовіччя, епоха капіталізму і под.);

   • мовознавчі (крапка, займенник, наказовий спосіб, множина);

   • літературознавчі (дактиль, драма, гіпербола, епігра­ма, сонет);

   • філософські (діалектика, матеріалізм);

   • математичні (знаменник, ча­стка, прямокутник, гіпотенуза);

   • економічні (бесса, вексель, дебет, депозит, емісія, кредит, дилер);

   • медичні (астма, діабет, ін'єкція, ефералган, бронхосан).

   • технічні — обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіотехніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво (самоскид, трактор, конвейєр, відвантажувач);

   • мистецькі — охоплює музику, театр, кіномистецтво, образотворче мисте­цтво, архітектуру, літературознавство;

   • виділяється також термінологія сільськогосподарська, спортивна, військо­ва.

Якщо той самий термін вживається в різних термінологічних системах, то відповідно до цього видозмінюється і його значення. Наприклад, термін реак­ція в хімії має значення «взаємодія між двома і більше речовинами», у фізіоло­гії— «відповідь на подразнення», у політиці — «повернення до старих суспіль­них порядків».

4. Професіоналізми і номенклатурні назви

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці  професіоналізми та номенклатурні назви.

Професіоналізми  це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни  це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка  платіжне доручення; вишка  вища математика, пара  дві академічні години). Професіоналізми не становлять чіткої систе­ми, тоді як терміни є систематизованими (кодифікованими) назвами понять. У термінів образність, як правило, стерта; у професіоналізмів вона зберігається довше, бо підтримується контекстом. Професіоналізми дуже різноманітні що­до семантичних характеристик. Вони виникають у тих галузях, де складна, або навпаки — не зовсім сформована термінологія, там, де особливої термінології не може бути (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, слова і звороти з галузі шахтарської справи (штрек, терикон, видавати на-гора ), зі сфери комп'ютерної технології (дискета, гло­сарій, вікно редактора, вінчестер, файл), з мовлення мисливців, рибалок (по­плавок, підсака, гачок, манок).. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: підвал у мові поліграфістів, бобик, бублик у мові водіїв тощо.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, оскільки точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах, проте професіоналізми є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

Професіоналізми складають такі основні групи:

• слова загальнонародної мови, вжиті у спе­цифічному значенні (ішак, ішачок - літак 1-16; вікно у мовленні вчителів та викладачів — незаповнений між уроками (лекціями) час; висіти — так редактори кажуть про рядки, що не вміщаються в сторінку; у водіїв загоряти означає - сидіти без ді­ла, бублик - кермо, гума - автопокришка);

• слова загальнонародної мови, значення яких переосмислено внаслідок метафоризації (шапка - верхня частина шпальти, підвал - нижня час­тина шпальти, баранка - кермо автомобіля);

• давні професіоналізми ( на-гора, штурмів­щина, буксувати);

• усічення основ (читальний зал - читалка, академічна бібліотека - академка, академічна відпустка – академіка, термояд - термоядерна реакція, кібер – кібернетик);

• скорочення слів, словосполу­чень білоколоска (білоколоса пшениця), мовник (викладач мови, студент мовно-літературного факультету), мехмат (механіко-математичний факультет);

• ча­сом професіоналізми відрізняються від термінологічних та загальномовних ва­ріантів наголосом: атомний, компас, рапорт, суфікс - професійні наголоси і атомний, компас, рапорт, суфікс - нормативні наголоси;

• нові професіоналізми можуть утворюватися і за рахунок словоскладання, префіксів та суфіксів. Серед найпопулярніших префіксів є: до- (доукомплектува­ти, дообладнати); недо- (недопромисел, недовнєсок); за- (задебетувати, заорганізувати); над-, серед- (надбудова, середвідомчий). Серед суфіксів найбільш продуктивні -їсть, -ат, -ація, -аж (дискваліфікація, пливучість, листаж). Такі професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У писемному спіл­куванні, зокрема в діловому, вживання таких слів небажане.

З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жарґонні. Вони доволі різно­манітні щодо семантичних характеристик.

Якщо терміни — це, як правило, абстрактні поняття, то професіона­лізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті пред­мети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:

кок — кухар; камбуз — кухня; кубрик — кімната відпочинку екіпажу; бак — носова частина корабля; чалитися — приставати до берега; ходити в море — плавати; компас, Мурманськ, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, тор­говельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, боч­ка, петля, піке та ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК:

мама — материнська плата; клава — клавіатура; ски­нути інформацію — переписати; вінт — вінчестер (жорсткий диск накопичення інформації),

5. Професіоналізми музикантів:

фанера – фонограма; ремікс – стара мелодія з новою обробкою; розкрутити (пісню, ім’я) – розрекламувати.

Професіоналами деталізують мовний словник, розширюють його там, де є на це потреба. Скажімо, в житті мешканців середніх широт сніг не відіграє такої ролі, яку народів Крайньої Півночі. Тому в українській мові, наприклад, є лише одне слово на позначення цього поняття, а в чукотській мові розрізняються сорок видів снігу, на кожен з яких є назва. Так само й професіоналізми, примі­ром, з галузі гончарства. Гончарі називають такі частини глечика: дно - нижня частина виробу, утір — лінія, що окреслює дно, пук — середня опукла частина виробу, вінця — краї виробу, пелюстка — частина виробу від пука до вінець, плечі — верхня частина опуклості, карнизик — виступ під вінцями у вигляді ко­ла. Тобто фахівці розрізняють у глечикові деталі, яких людина, не пов'язана з гончарним виробництвом, не виділяє.

Номенклатура (від лат. nomenclatura  перелік, список імен)  сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі  Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, песо і т. д.), технічна (пор. термін борознороб-щілиноріз і номенклатурні назви ДЩН-1, ДЩН-2, ДЩН-3). До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів тощо