До основних завдань ревізії розрахунків належать:
оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по всіх видах розрахунків з дебіторами і кредиторами підприємства;
встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових актів щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, покупцями, бюджетом, працівниками підприємства, іншими дебіторами і кредиторами;
розробка заходів з реалізації результатів контролю стосовно попередження зловживань і порушень, відшкодування збитків і нарахування штрафних санкцій до бюджету, притягнення до відповідальності винних службових осіб.
Методичні прийоми ревізії розрахунків:
1) інвентаризація;
2) вибіркове і суцільне спостереження;
3) службове розслідування;
4) економічний аналіз;
5) дослідження облікової інформації за суттю і змістом;
6) зустрічна перевірка;
7) логічна перевірка розрахункових журналів (законність, обгрунтованність, доцільність виконання конкретної програми).
Напрями ревізії — це перевірка:
1) розрахунків з підзвітними особами;
2) розрахунків з постачальниками за товарно-матеріальні цінності та послуги;
3) розрахунків з покупцями і замовниками;
4) розрахунків по претензіях, відшкодуванню матеріальних збитків;
5) розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами;
6) розрахунків по оплаті праці;
7) стану розрахунків з бюджетом, спеціальними державними фондами (Пенсійний, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості населення).
Джерелами нормативно-законодавчої інформації, що підтверджує законність (або незаконність) тих або інших розрахункових операцій, зокрема, є: (опорний конспект ст.. 88).
Господарський Кодекс України, 6.01.2003 № 436-IV (із змінама та доповненнями);
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV;
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом МФУ від 08.10.99 N 237;
Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом МФУ від 02.09.2014 року № 879 (із змінами та доповненнями).
Основними джерелами ревізії є: (опорний конспект ст.. 88).
первинні документи по розрахункових операціях,
облікові реєстри поточного синтетичного та аналітичного обліку з рахунків: 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 67 "Розрахунки з учасниками", 68 "Розрахунки за іншими операціями" (журнали 3, 5, 5А, відомості до них, Головна книга, оборотно-сальдова відомість, баланс).
Порядок (етапи) проведення ревізії розрахункових операцій:
а). Ревізію розрахункових операцій слід розпочинати з аналізу результатів інвентаризації дебіторсько-кредиторської заборгованості щодо відповідних звітних періодів на найближчу дату до початку ревізії.
В ст. 10 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV зазначено, що для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань. (Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації).
Відповідно до п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом МФУ від 02.09.2014 року № 879, проведення інвентаризації є обов'язковим:
а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства і т.д.;
б) перед складанням річної бухгалтерської звітності,
в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);
г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);
д) за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.
е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);
ж) у разі ліквідації підприємства і т.д.
б). Дані інвентаризації необхідно звірити з даними, відображеними в регістрах аналітичного обліку, Головній книзі та балансі ревізійного підприємства.
Підлягають звірці залишки дебіторсько-кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді.
в). Після цього аналізується стан розрахунків та уточнюється реальність дебіторської і кредиторської заборгованості за розрахунковими рахунками: 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 67 "Розрахунки з учасниками", 68 "Розрахунки за іншими операціями".
г.) Ретельно вивчаються законність та економічна обґрунтованість проведених операцій і відображених у регістрах аналітичного обліку за рахунками.
По кожній з груп розрахунків (до проведення документальної перевірки) доцільно спочатку виявити:
- їх наявність,
- відповідність даних бухгалтерського обліку та звітності залишкам тієї чи іншої заборгованості,
- потім встановити дату і характер її виникнення.
Законність і реальність, а також шляхи своєчасного погашення заборгованостей і зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни визначаються за допомогою проведення фактичного і документальних форм контролю.
Отже, інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформляються актом інвентаризації.
Відповідно до п. 7 - Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом МФУ від 02.09.2014 року № 879, при інвентаризації розрахунків (дебіторської і кредиторської заборгованостей):
а) всім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення;
б) на суми заборгованості постачальників з невідфактурованих поставок після їх перевірки бухгалтерія повинна зажадати від постачальників розрахунково-платіжні документи. Постачальники зобов'язані подати покупцям такі документи або повідомити причини щодо їх неподання чи про відсутність такої заборгованості;
в) на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами повинні залишатися виключно погоджені суми. Залишення в обліку неурегульованих сум за цими розрахунками не допускається;
д) до акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням осіб, винних у минуванні терміну позовної давності дебіторської заборгованості, а також назви і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості).
Об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю розрахунків наведені в табл.
Табл. Організаційна модель контролю і ревізії розрахункових операцій