Класифікація глаукоми

Грефе виділяв гостру запальну глаукому та просту хронічну глаукому.

У 30–х роках англієць Бакан запропонував первинну глаукому розділити на відкритокутову і закритокутову.

Проф. Полек виділив динамічну класифікацію глаукоми:

Уроджені глаукоми (залежно від віку ):

• інфантильні (глаукоми новонароджених);

• дитяча глаукома;

• юнацька глаукома.

Вторинні глаукоми:

• посттравматична глаукома (ускладнення травм і контузій);

• післяопікова;

• діабетична;

• посттромботична.

Класифікація первинної глаукоми (А. П. Нестеров, А. Я. Бунін,1975 р.)

Первинна глаукома:

• відкритокутова;

• закритокутова;

• комбінована.

Вторинна глаукома. (Вторинні глаукоми відрізняються великою різноманітністю клінічних форм. Залежно від етіології їх можна об'єднати в 7 основних груп).

Запальні і постзапальні глаукоми:

• викликані склеритами і кератитами;

• постувеальні.

Факогенні глаукоми:

• факотопічна;

• факоморфічна;

• факолітична.

Судинні глаукоми:

• неоваскулярна;

• флебогіпертензивна;

• дистрофічні глаукоми;

• при відшаруванні сітківки;

• при іридокорнеальному ендотеліальному синдромі;

• гемолітична.

Травматичні глаукоми:

• контузіонні;

• ранові;

• опікові;

• радіаційні;

• післяопераційні;

• неопластична глаукома;

• при внутрішньоочних пухлинах;

• при пухлинах орбіти і ендокринному екзофтальмі;

• глаукома, викликана кортикостероїдами.

За стадіями розрізняють:

• початкову ( I);

• розвинену ( II);

• глибоку (III);

• термінальну (IV).

За рівнем внутрішньоочного тиску :

• нормальний (A) – ВОТ до 27 мм рт. ст.;

• помірно підвищений (B) – ВОТ у межах 28–32 мм рт. ст.;

• високий (C) від 33 мм рт. ст.

За динамікою зорових функцій:

• стабільна;

• нестабільна.

ПЕРВИНН ГЛАУКОМА–це хронічне неспецифічне захворювання, що характеризується постійним або періодичним підвищенням ВОТ, розвитком специфічної атрофії зорового нерва (глаукомна екскавація), у зв'язку з розвитком атрофії – прогресуюче зниження функції периферичного зору (звуження меж поля зору). Ці три ознаки були описані німецьким офтальмологом Грефе, і з того часу ознаки мають назву тріади Грефе. Наявність однієї з трьох ознак не означає, що у пацієнта глаукома.

Етіологічні особливості:

* індивідуальні особливості будови дренажної системи ока, елементів кута передньої камери;

* дистрофічні вікові зміни (явища склерозування);

* у літніх людей клімактеричний період супроводжується гормональною перебудовою організму, що призводить до обмінних порушень, частіше за все це позначається на місцевому рефлекторному рівні: ендокринні, нервові дисрегуляції.

* більшість цих факторів генетично детерміновані. Приблизно 60 % пацієнтів, хворих на глаукому, відзначають це захворювання у своїх предків;

* вікова загальна судинна патологія. Доведено, що у пацієнтів із вираженою гіпертонічною хворобою виражений атеросклероз, цукровий діабет, ожиріння, патологія щитовидної залози, ІХС, захворюваність на глаукому в 5–10 разів вища.

ПЕРВИННА ВІДКРИТОКУТОВА ГЛАУКОМА (ПВКГ) – це хронічне прогресуюче захворювання, що вражає зоровий нерв, із розвитком специфічної оптичної нейропатії, характерних змін у полі зору, в ряді випадків супроводжується періодичним або стійким підвищенням внутрішньоочного тиску (ВОТ).

Скарги: перебіг переважно безсимптомний, аж до пізніх стадій, на яких відзначають зниження периферичного або центрального зору.

Найважливіші симптоми:

1. Велике співвідношення екскавації диска зорового нерва до діаметра диска або, якщо воно збільшується, часто з асиметрією між двома очима.

2. Дефекти поля зору, частіше з носового боку, парацентральний або такий, що дугоподібно поширюється від сліпої плями в назальний бік.

3. Підвищення внутрішньоочного тиску > 22 мм рт. ст.

4. При гоніоскопічному дослідженні передньої камери кут відкритий, периферичні передні синехії відсутні.

Інші симптоми – обідок оптичної екскавації може бути зазубленим, можливі розширення фізіологічної екскавації у вертикальному напрямі, може бути наявною втрата оболонки нервових волокон. Спостерігаються виражені коливання ВОТ упродовж доби, тому одноразове його вимірювання недостатнє для становлення діагнозу, характерні відсутність набряку рогівки й біле око без ознак запалення.

Фактори ризику

Глаукома на протилежному оці, сімейний анамнез сліпоти або втрати зору внаслідок глаукоми, діабету або гіпертонічної хвороби (системне ураження судин); належність до чорної раси, міопія, вік.

Диференціальний діагноз:

• глаукома з низьким тиском — симптоматика, як при первинній відкритокутовій глаукомі, але ВОТ не є постійно підвищеним;

• хронічна закритокутова глаукома. Симптоматика, як при первинній відкритокутовій глаукомі, але при гоніоскопії виявляють периферичні передні синехії, які закривають частину кута передньої камери. Для хворих із хронічною закритокутовою глаукомою не є типовим раптове, болюче підвищення ВОТ, що характерно для гострої закритокутової глаукоми. Це захворювання може нашаровуватися на первинну відкритокутову глаукому;

• вторинна відкритокутова глаукома. Зумовлена патологією кришталика, запаленням, ексфоліативна, пігментна, викликана стероїдами, вадами розвитку переднього сегмента, звуженням кута, травматична (пряме пошкодження кров'ю або рештками тканин), іридокорнеальний ендотеліальний (IKE) синдром. Також трапляється глаукома, зумовлена підвищенням тиску в епісклеральних венах, наприклад, унаслідок синдрому Штурге–Вебера (Sturge–Weber), каротидно–кавернозної фістули, глаукома, пов'язана із внутрішньоочними пухлинами та іншими офтальмологічними захворюваннями (див. відповідні розділи для більш конкретної інформації);

• атрофія зорового нерва. Причини — пухлини хіазми, сифіліс, ішемічна нейропатія зорового нерва, медикаменти, ураження судин сітківки або дегенеративні захворювання тощо. Підвищення ВОТ нехарактерне, за винятком випадків наявності супутньої глаукоми. Ці стани відрізняють за більш блідим диском зорового нерва і характерними змінами поля зору. За наявності екскавації її обідок такий же блідий, як і диск.