Тема 6. Патологія м’язового апарату ока

Серед захворювань органа зору косоокість трапляється у середньому в 3 % випадків. Діти рано усвідомлюють свій косметичний дефект – косоокість, це негативно впливає на психологічний стан, формування характеру дитини, стосунки з оточенням. Неповноцінність зорового сприйняття та зниження гостроти зору в подальшому обмежують можливість вибору професії. Тому раннє виявлення й своєчасне лікування цієї патології є соціальною проблемою, вирішенні якої зацікавлене суспільство.

КОСООКІСТЬ – це захворювання, викликане неправильною роботою одного або декількох очних м’язів, що призводить до неправильного положення очей.

У нормі обидва ока фокусуються на одну точку, але передають мозку картинку зі своєї точки зору. Мозок об’єднує два зображення, що дає об’ємність образу. Ось практичне пояснення. Витягніть руку перед собою і подивіться на неї, поперемінно закриваючи то одне, то інше око. Зверніть увагу, як рука змінює своє положення.

У кожного ока є шість м’язів, що спільно забезпечують рух очей. Мозок контролює всі 12 м’язів, щоб обидва очі дивилися в правильному напрямку. Для того щоб мозок зміг з’єднувати два зображення в одне, критично важливо, щоб всі м’язи працювали злагоджено.

У дітей косоокість обов’язково необхідно виявити якомога раніше, оскільки діти дуже легко адаптуються. Якщо виникає косоокість, мозок дитини починає одержувати дві картинки, які він не може звести в одну. У дитини виникає двоїння, на що його мозок швидко реагує пригніченням одного зображення, щоб працювати з одним. У дуже короткий термін мозок викликає непоправне пргнічення зору з ока, що косить, роблячи його «ледачим», або амбліопічним.

У дітей також може розвинутися нахил чи поворот голови, щоб компенсувати косоокість і позбутися від двоїння. У дорослих із набутою косоокістю не в дитинстві, практично завжди наявне двоїння: пристосовність дорослого мозку обмежена.

Косоокість розрізняється за декількома критеріями:

1. За часом виникнення:

­­­­­­­­­– уроджена;

– набута.

2. За стабільністю відхилення:

– постійна;

– непостійна.

3. За залученням очей:

– одностороння (монолатеральна);

– двобічна(альтернувальна).

4. За акомодацією:

– акомодаційна;

– не акомодаційна.

5. За походженням:

– співдружня;

– паралітична.

6. За видом відхилення:

– внутрішня (збіжна)– око спрямоване до перенісся;

– зовнішня (розбіжня) – око спрямоване до скроні;

– вертикальна (відхилення ока догори або донизу);

– змішана.

Причини виникнення косоокості

Причини косоокості дуже різноманітні. Вони можуть бути як природженого, так і набутого характеру:

– наявність аметропії (далекозорості, короткозорості, астигматизму);

– травми;

– паралічі та парези;

– аномалії розвитку і прикріплення окорухових м'язів;

– захворювання центральної нервової системи;

– стреси;

– інфекційні захворювання (кір, скарлатина, дифтерія, грип і т. д);

– соматичні захворювання;

– психічні травми (переляк);

– різке зниження гостроти зору одного ока.

У нормі, коли ми дивимося двома очами, то бачимо єдиний, об’ємний образ і можемо визначити його місцерозташування в просторі щодо інших об’єктів (ближче він або далі, вище або нижче). Зорова система людини побудована так, що роздільні зображення від кожного ока по нервових волокнах передаються в головний мозок, де зливаються. Так працює бінокулярна оптична система, тобто здійснюється бачення двома очами.

При косоокості відбувається розлад нормального стереоскопічного зорового сприйняття, і пацієнт бачить навколишнє наче на площині, мир перестає бути об’ємним. Зір на оці, що косить, знижується, тому що воно практично не працює. Таке зниження тим більше, чім довше існує проблема (небезпечно, коли косоокість триває більше двох, трьох років), при цьому гострота зору може знизитися до одного, двох відсотків (бачить тільки пальці руки, піднесеної до самої особи).

При народженні дитина ще не вміє дивитися «двома очами». Здатність до бінокулярного зору (тобто до зору двома очами) формується в дитини поступово й триває до чотирьох, шести років.

Усі немовлята мають далекозорість близько трьох діоптрій. При цьому фокус попадає не на сітківку, а перебуває за нею. У міру росту дитини збільшується в розмірі й очне яблуко, і оптичний фокус переміщується на сітківку. Окремі діти через різні причини мають далекозорість вище трьох діоптрій. Щоб чітко бачити предмети, їм доводиться напружувати свої очі. Ця напруженість і є основною передумовою до виникнення збіжної косоокості, тобто коли одне з очей косить до носа. Бінокулярні зв’язки в зоровій системі дитини дозрівають поступово й тому легко порушуються. Поштовхом до виникнення косоокості на тлі передумов можуть бути висока температура, фізична або психічна травма.

Існує більше двадцяти видів косоокості. Зовні вони проявляються в тім, що одне око відхиляється в той чи інший бік (убік, догори, долілиць або у різнихкомбінаціях), і такого дефекту просто неможливо не помітити.

Збіжна косоокість трапляється частіше, ніж розбіжна. При косоокості на краю ока, що косить, поступово відбувається зниження гостроти зору, тобто розвивається амбліопія. Це ускладнення пов’язане з тим, що зоровою системою, щоб уникнути хаосу, блокується передавання в мозок зображення предмета сприйманого оком, що косить. Це, у свою чергу, призводить до ще більшого відхилення ока. Таким чином, запускається порочне коло.

Косоокість може бути уродженою, але, як правило, воно виникає у ранньому дитинстві. Якщо патологія виялена до одного року, то її називають рано набутою. Можливе виникнення хвороби й у шість років, а найчастіше вона розвивається у віці від одного до трьох років. На жаль, дуже багато лікарів дотепер завзято повторюють, що до 6 років нічого робити не потрібно й все само пройде. Це найбільша омана.

Нерідко косоокість буває несправжньою: через широке перенісся немовляти батьки підозрюють наявність цього дефекту зору, а його насправді немає – це всього лише ілюзія. Отже, у цьому випадку все дійсно з віком проходить і виправляти нічого не потрібно, але визначити, вигадана ця косоокість або реальна, може лише лікар.

Дитячий офтальмолог повинен виявити наявність або відсутність у дитини далекозорості (короткозорості), гостроту й характер зору, кут косоокості. За необхідності варто проконсультуватися в інших фахівців, наприклад у невропатолога, і лише після ретельного обстеження може бути почате комплексне лікування косоокості.

При далекозорості або короткозорості лікар призначає відповідно до показань носіння окулярів.

Ознаки (симптоми) косоокості – при косоокості на двоїння почнуть скаржитися дорослі, але не діти. Для дитячої косоокості нехарактерні скарги на двоїння через описану вище хорошу адаптивну здатність мозку. Діти повинні проходити скринінгові дослідження зору, щоб рано виявити можливі проблеми. Чим молодша дитина, коли у неї виявлено косоокість і розпочато лікування, тим більше шансів на нормальний зір. Найбільш часто трапляються такі симптоми:

• відхилення очей (а) до скроні або носу;

• похиле або повернуте положення голови;

• примруження;

• двоїння (у деяких випадках).

Діагностичні критерії

• Відхилення однієї із зорових ліній від спільної точки фіксації.

• Порушення бінокулярного зору.

• Первинний кут відхилення дорівнює вторинному.

Методи діагностики

1. Визначення кута відхилення за Гіршбергом.

2. Тест «прикриття».

3 мм від лімба	60°
на лімбі	45°
зовнішня і середня третина райдужки	30°
внутрішня і середня третина райдужки	20°
край зіниці	15°

 

3. Визначення первинного та вторинного кутів відхилення (тестом «прикриття»).

4. Визначення характеру зору (одночасний, монокулярний).

5. Визначення кута косоокості за допомогою синоптофора (об'єктивний кут, суб'єктивний кут, фузійний резерв).