2.2. Югославія і новий світовий порядок

Отже, перейдемо до аналізу міжнародного аспекту конфлікту. Дослідження позицій західних держав відносно розпаду югославської федерації дозволяє виділити в їхньому розвитку два етапи.

Перший етап, що охоплює 1990-1991 р., характеризується майже повною підтримкою ідеї збереження єдиної Югославії в тім або іншого прийнятному для світового співтовариства виді. «Співтовариство і його держави-члени переконані, що процес просування югославського суспільства в напрямку демократичних реформ, прийнятних для всієї Югославії повинен бути заснований на політичному діалозі між всіма зацікавленими сторонами. З погляду 12-ти, об'єднана й демократична Югославія має найбільший шанс гармонійно інтегрувати в нову Європу» [3, с.180], - говорилося в Декларації ЄС по Югославії від 26 березня 1991 р. Аналогічну позицію в балканському питанні займали й США. Про це свідчить заяву представника Державного Департаменту на спеціальному засіданні підкомітету Сенату в лютому 1991 р.: «Політика США стосовно Югославії заснована на підтримці державної єдності, демократії, діалогу, прав людини й ринкових реформ. США підтримують єдність, незалежність і територіальну цілісність Югославії» [32, с.97]. Таке ж положення було висловлене помічником Держ. Секретаря по правах людини Р. Шіфтером: «Ми б хотіли досягти стабільності (на Балканах) і розпад Югославської федерації був би серйозною перешкодою» [32, с.97].

Глава III. Роль сша та єс в розв’язанні югославського конфлікту (1992-1995 рр.)

3.1. Політика сша та єс під час боснійської кризи в 1992 р.

Невдачі ЄС у ході спроб припинення війни в Югославії здавалося, повинні були змусити лідерів співтовариства підходити до найбільш гострого боснійського питання вкрай обережно й очікувально. Однак, уже у квітні 1992 р. ЄС визнає Боснію суверенною державою. У відповідь боснійські серби на контрольованій ними території проголосили створення сербської республіки Боснія й Герцеговина, що у перспективі могла приєднатися до обновленої федерації.

3.2. Позиція сша та єс в часи югославського конфлікту у 1995 р.

Початок 1995 р., завдяки мирним угодам, досягнутим за посередництвом екс-президента США Дж. Картера, характеризується відносним затишком у бойових діях між ворогуючими сторонами. Однак політична напруженість навколо Боснії, незважаючи на тимчасове припинення вогню, залишалася колишньої. Найбільшу дипломатичну активність у цей період проявляють мусульмани, а серед міжнародних посередників в урегулюванні боснійського конфлікту - США.

Висновки

У заключній частині роботи хотілося б викласти наше розуміння значення кризи в Югославії для історії.

Одним з головних положень представленого дослідження є твердження про те, що даний конфлікт не можна розглядати винятково як внутрішньо балканську проблему без обліку загальносвітової геополітичної ситуації. Більше того, на наш погляд, взаємини між етносами в Югославії протягом всієї історії цієї держави були завжди тісно пов'язані із системою міжнародних відносин, яка постійно еволюціонувала.