- •Тема 1: предмет, методи і еволюція знань із ландшафтної екології.
- •2. Предмет та методи ландшафтної екології.
- •3. Поняття про ландшафт
- •2. Три трактування терміну «ландшафт»
- •3. Класифікація ландшафтів
- •4. Ландшафт як вузлова одиниця в ієрархії птк
- •Тема 2. Ландшафтно-екологічні дослідження
- •1. Географічні описи
- •2. Картографічний метод дослідження
- •3. Математичні та космічні методи
- •4. Геофізичні та геохімічні методи
- •5. Етапи ландшафтно-геохімічних досліджень
- •6. Екологічне прогнозування
- •7. Геоінформаційні системи
- •8. Екологічний аудит
- •Тема 3. Будова та властивості ландшафтів.
- •1. Морфологічні одиниці ландшафтів (фація, урочище, місцевість).
- •2. Функціонування, динаміка та розвиток ландшафтів.
- •Тема 4. Топічна ландшафтна екологія.
- •1. Основні положення вертикальної структури геосистем.
- •2. Основні способи декомпозиції: геокомпонентний, речовинно-фазовий, просторово-об’ємний.
- •3. Вертикальні межі геосистем.
- •Тема 5. Процесна ландшафтна екологія.
- •1. Внутрішньоландшафтна диференціація.
- •2. Генетико-еволюційні відношення.
- •Флювиальний
- •3. Потік і трансформація енергії.
- •4. Потоки вологи.
- •5. Міграція та обмін речовин.
- •6. Продукційні процеси.
- •Тема 6. Хорологічна ландшафтна екологія.
- •1. Рівні територіальної розмірності геосистем.
- •2. Типи ландшафтних територіальних структур.
- •Межі між геосистемами.
- •3. Способи опису ландшафтних територіальних структур..
- •Тема 7. Факторіальна екологія.
- •1. Природні ландшафтно-екологічні фактори.
- •2. Концепція ландшафтно-екологічної ніші.
- •3. Об’єм та перекриття ніш.
- •Тема 8. Антропогенний вплив та шляхи оптимізації ландшафтів
- •1. Соціально-економічні функції геосистем та антропогенні навантаження.
- •2. Історія впливу людини на природний ландшафт.
- •4. Антропогенний ландшафт і його місце в ландшафтній сфері Землі
- •5. Таксономія антропогенних ландшафтів
- •6. Стійкість геосистем. Типи стійкості
- •7. Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску
- •8. Самоочищення ландшафту
- •Тема 9. Сільськогосподарські ландшафти
- •1. Агроекосистеми. Історія розвитку
- •2. Таксономія агроекосистем
- •3. Основні елементи агробіоценозу
- •4. Заходи щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських культур
- •5. Вплив хімізації сільського господарства на природу
- •6. Альтернативне землеробство
- •7. Ландшафтний підхід у землекористуванні
- •Тема 10. Промислові ландшафти
- •1. Ландшафти розробок корисних копалин
- •2. Рекультивація кар’єрно-відвальних комплексів
- •3. Промисловий (індустріальний) карст
- •Тема 11. Лісові антропогенні ландшафти
- •1. Таксономія лісових антропогенних ландшафтів
- •2. Умовно-натуральні лісові антропогенні ландшафти та похідні лісові антропогенні ландшафти.
- •3. Лісокультурні ландшафти.
- •Тема 12. Водні антропогенні ландшафти
- •1. Водосховища
- •2. Типологічні одиниці водосховищ
- •3. Ставки
- •4. Супутні водні комплекси
- •5. Супутні явища і процеси в природних водних ландшафтах. Екологічний стан штучних водойм
- •Тема 13. Рекреаційні ландшафти
- •1. Різновиди рекреаційних ландшафтів
- •2. Ступінь антропізації ландшафту
- •3. Вирішення проблем оптимізації природокористування
- •Тема 14. Ландшафтно-екологічне прогнозування та питання оптимізації геосистем
- •1. Зміст та просторово-часові масштаби прогнозу.
- •2. Основні методи прогнозування. Ландшафтно-екологічне прогнозне картографування.
- •3. Ландшафтно-екологічні пріоритети та критерії оптимальності геосистем.
- •4. Організація територій. Нормування антропогенних навантажень.
Тема 14. Ландшафтно-екологічне прогнозування та питання оптимізації геосистем
Зміст та просторово-часові масштаби прогнозу.
Основні методи прогнозування. Ландшафтно-екологічне прогнозне картографування.
Ландшафтно-екологічні пріоритети та критерії оптимальності геосистем.
Організація територій. Нормування антропогенних навантажень.
1. Зміст та просторово-часові масштаби прогнозу.
Поняття прогнозу визначається як науково обґрунтоване судження щодо можливих станів об’єкта у майбутньому, а прогнозування – як процес розробки прогнозу. Ландшафтно-екологічне прогнозування можна визначити як наукові дослідження геосистем з метою визначення ймовірностей змін їх станів, просторових взаємодій, можливостей виконання різних функцій у майбутніх умовах зовнішнього середовища, включаючи в поняття останнього і проектовані антропогенні впливи. Ландшафтно-екологічний прогноз – результат цього прогнозування і може бути представлений у прогнозних картах, графічних та математичних моделях або у вербальній (описовій) формі.
Можливою рисою ландшафтно-екологічного прогнозу є його поліваріантність – тобто прогноз кількох можливих (ймовірних) змін геосистем у майбутньому. Ця особливість зумовлена імовірнісним характером змін геосистем та зовнішніх впливів на них. Процес зміни станів геосистем контролюється багатьма факторами, більшість із яких випадкові (стохастичні). Точно передбачити їх принципово неможливо (не стільки через наше недостатнє знання природи, скільки внаслідок її стохастичності), тому потрібно: для кожного виду геосистеми встановити ті види геосистем, у які вона потенційно може перейти за деякий часовий інтервал; для кожного з цих переходів визначити ймовірність його здійснення. До цього і має зводитись ландшафтно-екологічне прогнозування – для кожної геосистеми визначити ймовірності, з якими вона за визначений інтервал часу може перейти із свого початкового стану до іншого або змінитися на геосистему іншого виду.
Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняються за просторовим та часовим масштабами. Під просторовим масштабом прогнозування мається на увазі ранг геосистем, зміни яких прогнозуються, та площа території, для якої складається прогноз. Часовий масштаб визначається часом упередження прогнозу – тобто відрізком часу, на який прогнозується ландшафтно-екологічна ситуація.
З точки зору вирішення практичних завдань, пов’язаний з ландшафтно-екологічним обґрунтуванням проектування природно-технічних систем та управління ними, прогнози за часовим масштабом доцільно поділяти на такі типи:
оперативні прогнози (строк упередження – до одного року). Прогнозуються зміни станів геосистем, зумовлені процесами сезонної динаміки з характерними часами порядку 10°-102 діб. У практичному відношенні оперативні прогнози здебільшого є управлінськими, тобто призначені для прийняття рішень по управлінню певної соціальної функції, яку має виконувати геосистема (призначення норм та строків поливів, визначення оптимальних строків агротехнічних заходів тощо);
короткострокові прогнози (строк упередження до 5 років). Прогнозуються зміни станів геосистем, зумовлені динамічними процесами з ХЧ порядку 10° років (осолонцювання, засолення ґрунтів, зміна хімічного складу та ступеня мінералізації ґрунтових вод, глибини залягання їх рівня, вміст забруднюючих речовин у різних геогоризонтах). Ці процеси переважно ландшафтно-флуктуаційної природи, сукцесія за такий час проявитися не встигає. Прогноз здебільшого управлінський. За ним приймаються рішення, що здійснюються, наприклад, протягом однієї ротації сівозміни (визначаються оптимальні строки плантажної оранки, гіпсування ґрунтів тощо). Можуть складатися також короткострокові конфірмативні прогнози, тобто такі, які підтверджують або спростовують припущення щодо можливості виникнення небажаних змін геосистем при їх певному використанні;
середньострокові прогнози (строк упередження до 25-50 років). Прогнозуються зміни геосистем сукцесійного характеру (ХЧ порядку 101-102 років), перебудова ландшафтних територіальних структур (мережі ландшафтних меж), зміни горизонтальних динамічних зв’язків між геосистемами. Середньострокові прогнози виконуються при ландшафтно-екологічному обґрунтуванні проектів меліоративних, містобудівних, рекреаційних та інших природно-технічних систем. Вони можуть бути конфірмативного (обґрунтовується або відхиляється можливість реалізації певного проекту, наприклад, створення в даному регіоні меліоративної системи, будівництва АЕС тощо) або планіфікаційного типу (прогноз є основою проектування природно-технічних систем, обґрунтування оптимальних проектних рішень по функціональному використанню геосистем, необхідних природоохоронних заходів тощо);
довгострокові прогнози (строк упередження більше – 50 років). Складаються для визначення загальних тенденцій ландшафтно-сукцесійних та еволюційних змін геосистем і мають переважно теоретичне значення.
За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяються на:
локальні – об’єктами прогнозування є геотопи, наногеохори, мікрогеохори, ландшафтні смуги, ПГ-ланки, ГТГ-сектори, окремі біоцентри, басейнові ЛТС 1-го, 2-го, рідше 3-го порядків. В адміністративному відношенні локальні прогнози відповідають території господарства, лісництву, іноді – кільком полям сівозміни;
субрегіональні, об’єктами яких є мезо- та макрогеохори, ландшафтні яруси, парадинамічні райони, ПГ-смуги, басейни 3-4 порядків, біоцентрично-сітьові структури. Складаються вони для адміністративних районів, областей, території великого міста, значних за розмірами меліоративних систем, національних парків;
регіональні прогнози охоплюють геосистеми регіональних рангів (ландшафтні зони, провінції, басейни великих річок (Дніпра,. Дністра та їн.). Об’єктами прогнозування є макрогеохори, ландшафтно-екологічні райони та підрайони, ПГ-сектори, парадинамічні райони, рідше – ландшафтні яруси, басейни річок вище 4-го-порядку;
субконтинентальні прогнози складаються на великі одиниці ландшафтно-екологічного районування – субконтинент, пояс у межах континенту або на цілу середню (типу України, Франції) та велику за розмірами державу. Об’єктами прогнозування можуть бути таксони ландшафтно-екологічного районування, рангом менші від субконтиненту (зони, провінції, області, райони), басейни великих річок.