3. Класифікація ландшафтів

3.1. Основні поняття та положення. Кожний ландшафт є неповторним як у просторі, так і в часі. Неможливо знайти два абсолютно однакових ландшафти. З цього проте не випливає, що виключена будьяка якісна схожість між ландшафтами. Порівняння індивідуальних ландшафтів дозволяє встановити їх типологічні ознаки і виділити групи ландшафтів, які є принципово близькими за походженням, структурою, динамікою та іншими суттєвими властивостями, тобто систематизувати або класифікувати ландшафти.

Під класифікацією (з лат. classis – розряд і ficatio – роблю) розуміють поділ ландшафтів у відповідності з певними ознаками на групи (класи), які знаходяться у суворій супідрядності друг з другом. Разом з терміном "класифікація" використовують і термін "таксономія" (з грецьк. taxis – порядок, ряд, стрій). Таксон – це класифікаційна одиниця будь-якого ієрархічного рівня, яка виділяється на підставі певних критеріїв. Тобто терміни "класифікація" і "таксономія" є синонімами.

Близькими до них за змістом є терміни "типологія" і "районування". Але саме близькими, а не тотожними. Термін "типологія" (з грецьк. typos – відбиток, форма, зразок) означає поєднання індивідуальних ландшафтів в окремі групи – таксони різної ієрархії – за спільністю (типовістю) яких-небудь ознак. В той час як "районування" – це розчленування території на окремі індивідуальні одиниці певного рангу, кожна з яких є поєднанням генетичне різнорідних ландшафтів за якою-небудь ознакою.

3.2. Типологічна класифікація ландшафтів. Загальноприйнята типологічна класифікація ландшафтів поки що відсутня. Власні класифікації пропонували Д.Л.Арманд, Ф.М.Мільков, Г Д Ріхтер, А.Г.Ісаченко. Але найчастіше використовується класифікаційна система, розроблена В.О.Ніколаєвим. Вона нараховує 12 таксонів ландшафтів: відділ, система, підсистема, клас, підклас, група, тип, підтип, рід, підрід, вид, підвид.

Вищою класифікаційною одиницею є відділ ландшафтів. В основу виділення цього таксону покладений такий загальний показник, як тип контакту і взаємодії геосфер (літосфери, атмосфери і гідросфери) у структурі ландшафтної оболонки. Відповідно до нього розрізняють відділи наземних, водних (або аквальних) та інших ландшафтів. До інших Ф.М.Мільков відносив земноводні і донні ландшафти.

Наступна класифікаційна категорія – система ландшафтів. Вона виділяється за відмінностями водно-теплового балансу в різних географічних поясах і включає системи арктичних, субарктичних, бореальних та інших ландшафтів. Системи поєднують і рівнинні і гірські ландшафти, схожі за мікрокліматичними властивостями, що обумовлюється їх положенням в одному географічному поясі.

Системи ландшафтів поділяються на підсистеми ландшафтів відповідно до прийнятого членування географічних поясів на сектори з різним ступенем континентальності клімату. Наприклад, в системі суббореальних семіарідних ландшафтів виділяють підсистеми помірно континентальних, континентальних і різкоконтинентальних ландшафтів.

Наступною класифікаційною одиницею є клас ландшафтів, який об’єднує ландшафти з однаковими морфоструктурними ознаками або одним типом природної зональності – горизонтальної або вертикальної. За відношенням до морфоструктур вищого порядку – рівнин та гір виділяють рівнинний та гірський класи ландшафтів. Для першого характерний горизонтальний тип природної зональності, для другого – вертикальний.

Класи ландшафтів поділяються на підкласи ландшафтів відповідно до ярусної диференціації ПТК у горах і на рівнинах. Клас рівнинних ландшафтів поділяють на підкласи ландшафтів низовин і ландшафтів височин, клас гірських ландшафтів – на підкласи низькогірних, середньогірних та високогірних.

Класи і підкласи ландшафтів поділяються на групи ландшафтів відповідно до типу водно-геохімічного режиму, який визначається співвідношенням атмосферного, ґрунтового і натічного зволоження, ступенем дренованості. Виділяють групи елювіальних, напівгідроморфних і гідроморфних ландшафтів. В класифікації ландшафтів України таксон "група" відсутній.

Класи і підкласи ландшафтів поділяються на типи ландшафтів за ґрунтово-біокліматичними або зональними ознаками: певним співвідношенням тепла і вологи, яким зумовлюється зональний розподіл типів ґрунтово-рослинного покриву. Розрізняють тундровий, тайговий, лісостеповий, степовий та інші типи рівнинних ландшафтів. В класифікації ландшафтів України виділяють три типи рівнинних ландшафтів відповідно до трьох природних зон: 1) мішаних лісів; 2) лісостеповий; 3) степовий. Всі вони належать до групи елювіальних ландшафтів. Але, на погляд В.О.Ніколаєва, рівною мірою заслуговують виділення в якості типів болотні, лучні, солонцово-солончакові та інші інтразональні ландшафти.

З цим не можна погодитись, тому що інтразональні ландшафти завжди знаходяться в підпорядкованому положенні по відношенню до зональних ландшафтів і завжди несуть відбиток зональних умов, в яких вони сформувались. У класифікації ландшафтів України від 1982 року О.М.Маринич разом з колегами виділяє в окремі типи ландшафтів заплавні ландшафти рівнин, заплавні ландшафти гір і приморські ландшафти, хоча і відзначає, що заплавам властиві риси зональності (мал. 3). Але на ландшафтній карті України 1997 року ці ландшафти, а також болотні масиви, вже виділені як роди в межах відповідних типів.

А.Г.Ісаченко вважає тип ландшафтів вищою одиницею класифікації, а клас ландшафтів – одиницею, що підпорядкована типу, хоча зберігає за ним теж саме значення і розрізняє рівнинний і гірський класи ландшафтів. З цим важно погодитись, не зважаючи на авторитет А.Г.Ісаченко. В межах Руської рівнини, наприклад, виділяють дев’ять ландшафтних зон (льодяну, тундрову, лісотундрову, тайгову, мішаних лісів, лісостепову, степову, напівпустельну і пустельну), кожній з яких, природно, відповідає певний тип ландшафтів. Тобто саме в межах рівнин – морфоструктур вищого порядку – виділяються окремі типи ландшафтів, а не навпаки.

Стосовно гірських ландшафтів, то розподіл типів ґрунтово-рослинного покриву відбувається в них не в горизонтальному, а у вертикальному напрямку разом зі зміною температури і вологості повітря. Так, М.М.Рибін відповідно до висотних поясів виділяє гірськопустельний, гірсько-лісовий, гірсько-лучний та інші типи ландшафтів.

Типи ландшафтів поділяються на підтипи ландшафтів, які відображують поступовість зональних переходів. Відповідно до поділу природних зон на підзони, В.О.Ніколаєв розрізняє в лісостеповій зоні такі підтипи ландшафтів: лучно-лісовий (північно-лісостепова підзона), лісо-лучно-степовий (середньо-лісостепова підзона), лучно-степовий (південно-лісостепова підзона). В український класифікації лісостеповий тип рівнинних ландшафтів поділяють на широколистяно-лісовий (північний лісостеп), власне лісостеповий (середній лісостеп) і лучнолісостеповий (південний лісостеп) підтипи, а степовий – на північностеповий, середньо-степовий і південно-степовий підтипи.

Гірські типи ландшафтів поділяються на підтипи у відповідності з висотно-поясними відмінностями. Східно-Карпатський тип гірських ландшафтів поділяється на підтипи лісо-лучних остепненних, лучнолісових, широколистяно-лісових, змішано-лісових і лучних (субальпійських) ландшафтів. Кримський гірський тип ландшафтів об’єднує підтипи лісостепових посушливих, змішано-лісових, широколистянолісових і лучних остепнених (яйлинських) ландшафтів.

Типи і підтипи ландшафтів поділяються на роди ландшафтів. Головним критерієм вичленення роду В.О.Ніколаєв вважає генетичний тип рельєфу і виділяє дрібносопковий, плоскорівнинний давньоалювіальний та інші роди ландшафтів. О.М.Маринич із співавторами головним критерієм вичленення роду ландшафтів вважає провінціальні відмінності, обумовлені відмінностями у континентальності клімату. Прикладом роду ландшафтів є поліські мішано-лісові ландшафти (відповідно до поліської провінції зони мішаних лісів). А Г.І.Марцинкевич із співавторами критерієм виділення роду ландшафтів вважають генезис ПТК і відносять до цього таксону моренно-зандрові ландшафти, алювіально-терасові ландшафти і т. д. Ми додержуємося такого ж погляду на суть цієї класифікаційної одиниці.

Роди ландшафтів В.О.Ніколаєв поділяє на підроди ландшафтів відповідно до літологічних відмінностей поверхневих гірських порід і в роду степних давньоалювіальних ландшафтів розрізняє піщані, галечникові і лесово-суглинисті підроди ландшафтів.

І, нарешті, нижчою класифікаційною одиницею є вид ландшафтів. Види ландшафтів виділяють за спільністю комплексу ознак: походженням і літологічним складом поверхневих відкладів; характером і глибиною залягання корінних порід; характером рельєфу; особливостями ґрунтів і рослинного покриву. Ландшафти одного виду характеризуються найбільшою кількістю загальних зональних ознак і максимальною схожістю генезису і структури. Але головними критеріями виділення видів ландшафтів є генезис та літологічний склад поверхневих відкладів і характер корінних порід. Саме від них залежать і рельєф, і ґрунти, і рослинність.

У якості прикладу видів степових ландшафтів В.О.Ніколаєв приводить плоскохвилясті, давньоалювіальні, піщані і супіщані рівнини з різнотравно-червоноковильними степами на темно-каштанових ґрунтах, також полого-хвилясті акумулятивні лесові плато з різнотравноковильними степами на чорноземах південних. В.С.Давидчук виділяє у якості одного з видів мішано-лісових ландшафтів знижені, слабохвилясті моренно-воднольодовикові слабо розчленовані рівнини на палеоген-неогеновому фундаменті, складені пісками різної потужності, що підстилаються валунними суглинками, з дерново-підзолистими піщаними ґрунтами під хвойними і хвойно-широколистяними лісами, частково розорані.

Таким чином, типологічною класифікацією ландшафтів є

поділ ландшафтів на окремі групи у відповідності з певними типологічними ознаками. Основними типологічними класифікаційними категоріями ландшафтів являються: відділ, система, підсистема, клас, підклас, група, тип, підтип, рід, підрід, вид.

Класифікація ландшафтів має велике організуюче значення як основа для дослідження, картографування і наукового опису ландшафтів всієї Землі або якоїсь її частини. Велике і практичне (прикладне) значення типологічної класифікації ландшафтів. Кількість конкретних ландшафтів на земній кулі повинна вимірюватися п’яти- або шестизначною цифрою. З практичною метою (наприклад, при оцінці природних умов для розвитку сільського господарства або для меліоративних чи природоохоронних заходів) буває надто складно і навіть недоцільно досліджувати та оцінювати кожний ландшафт окремо. Частіше виникає необхідність розробляти ті чи інші типові норми або заходи по-відношенню до типових природних умов, тобто до деякої, по можливості не дуже великої кількості ландшафтних груп. Тут на допомогу і приходить класифікація, в якій безліч ландшафтів зведена в певну кількість видів, типів, класів і т.д. Можна очікувати, що типологічно близькі ландшафти будуть володіти схожим комплексом природних умов і ресурсів і, в той же час, однотипно відкликатися на господарчий вплив.

3.3. Регіональна класифікація ландшафтів. Під терміном "регіональна класифікація ландшафтів" або "ландшафтне районування" розуміють процес виділення, систематизації, описання і картографування ландшафтних регіонів – індивідуальних територіальних одиниць різних рангів, на відміну від класифікації ландшафтів, яка передбачає виділення типологічних територіальних одиниць.

Принципи ландшафтного районування витікають із об’єктивних закономірностей територіальної фізико-географічної диференціації, у якій виділяють два типи – зональний і азональний. Відповідно до двох типів диференціації ПТК виділяють два ряди ландшафтних регіонів зональний і азональний. До зональному ряду відносяться ландшафтні зони, до азонального – ландшафтні країни, провінції, області і райони.

Вищою регіональною класифікаційною одиницею є фізикогеографічна або ландшафтна країна. Ландшафтні країни виділяють за належністю до великих геоструктурних одиниць – геотектур 2-го порядку і мегаморфоструктур. Ландшафтній країні відповідає клас ландшафтів і певна система типів ландшафтів, оскільки кожну ландшафтну країну перетинає кілька ландшафтних зон. Ландшафтні зони виділяють за співвідношенням тепла і вологи. Кожній з них відповідає лише один тип ландшафтів. Зони поділяють на ландшафтні підзони у відповідності із зміною співвідношення тепла і вологи всередині зони і кожній з них відповідає певний підтип ландшафтів.

Ландшафтні провінції виділяють як частини зони або підзони за ступенем континентальності клімату у зв’язку з віддаленістю від океанів і різним ступенем трансформації повітряних мас. Провінції поділяють на ландшафтні області у відповідності з відмінностями території за геологічною і геоморфологічною будовою. Області поєднують певні роди ландшафтів. І, нарешті, кожна область поділяється на ландшафтні райони – найменші регіональні таксономічні одиниці. Райони виділяють у зв’язку з місцевими відмінностями в рельєфі, ґрунтоутворюючих породах і ґрунтах. Райони поєднують певні види ландшафтів.

Таким чином, регіональною класифікацією ландшафтів є поділ ландшафтів на окремі групи у відповідності з певними індивідуальними ознаками. Основними регіональними класифікаційними категоріями ландшафтів являються: країна, зона, підзона, провінція, область, район.