- •Тема 1: предмет, методи і еволюція знань із ландшафтної екології.
- •2. Предмет та методи ландшафтної екології.
- •3. Поняття про ландшафт
- •2. Три трактування терміну «ландшафт»
- •3. Класифікація ландшафтів
- •4. Ландшафт як вузлова одиниця в ієрархії птк
- •Тема 2. Ландшафтно-екологічні дослідження
- •1. Географічні описи
- •2. Картографічний метод дослідження
- •3. Математичні та космічні методи
- •4. Геофізичні та геохімічні методи
- •5. Етапи ландшафтно-геохімічних досліджень
- •6. Екологічне прогнозування
- •7. Геоінформаційні системи
- •8. Екологічний аудит
- •Тема 3. Будова та властивості ландшафтів.
- •1. Морфологічні одиниці ландшафтів (фація, урочище, місцевість).
- •2. Функціонування, динаміка та розвиток ландшафтів.
- •Тема 4. Топічна ландшафтна екологія.
- •1. Основні положення вертикальної структури геосистем.
- •2. Основні способи декомпозиції: геокомпонентний, речовинно-фазовий, просторово-об’ємний.
- •3. Вертикальні межі геосистем.
- •Тема 5. Процесна ландшафтна екологія.
- •1. Внутрішньоландшафтна диференціація.
- •2. Генетико-еволюційні відношення.
- •Флювиальний
- •3. Потік і трансформація енергії.
- •4. Потоки вологи.
- •5. Міграція та обмін речовин.
- •6. Продукційні процеси.
- •Тема 6. Хорологічна ландшафтна екологія.
- •1. Рівні територіальної розмірності геосистем.
- •2. Типи ландшафтних територіальних структур.
- •Межі між геосистемами.
- •3. Способи опису ландшафтних територіальних структур..
- •Тема 7. Факторіальна екологія.
- •1. Природні ландшафтно-екологічні фактори.
- •2. Концепція ландшафтно-екологічної ніші.
- •3. Об’єм та перекриття ніш.
- •Тема 8. Антропогенний вплив та шляхи оптимізації ландшафтів
- •1. Соціально-економічні функції геосистем та антропогенні навантаження.
- •2. Історія впливу людини на природний ландшафт.
- •4. Антропогенний ландшафт і його місце в ландшафтній сфері Землі
- •5. Таксономія антропогенних ландшафтів
- •6. Стійкість геосистем. Типи стійкості
- •7. Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску
- •8. Самоочищення ландшафту
- •Тема 9. Сільськогосподарські ландшафти
- •1. Агроекосистеми. Історія розвитку
- •2. Таксономія агроекосистем
- •3. Основні елементи агробіоценозу
- •4. Заходи щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських культур
- •5. Вплив хімізації сільського господарства на природу
- •6. Альтернативне землеробство
- •7. Ландшафтний підхід у землекористуванні
- •Тема 10. Промислові ландшафти
- •1. Ландшафти розробок корисних копалин
- •2. Рекультивація кар’єрно-відвальних комплексів
- •3. Промисловий (індустріальний) карст
- •Тема 11. Лісові антропогенні ландшафти
- •1. Таксономія лісових антропогенних ландшафтів
- •2. Умовно-натуральні лісові антропогенні ландшафти та похідні лісові антропогенні ландшафти.
- •3. Лісокультурні ландшафти.
- •Тема 12. Водні антропогенні ландшафти
- •1. Водосховища
- •2. Типологічні одиниці водосховищ
- •3. Ставки
- •4. Супутні водні комплекси
- •5. Супутні явища і процеси в природних водних ландшафтах. Екологічний стан штучних водойм
- •Тема 13. Рекреаційні ландшафти
- •1. Різновиди рекреаційних ландшафтів
- •2. Ступінь антропізації ландшафту
- •3. Вирішення проблем оптимізації природокористування
- •Тема 14. Ландшафтно-екологічне прогнозування та питання оптимізації геосистем
- •1. Зміст та просторово-часові масштаби прогнозу.
- •2. Основні методи прогнозування. Ландшафтно-екологічне прогнозне картографування.
- •3. Ландшафтно-екологічні пріоритети та критерії оптимальності геосистем.
- •4. Організація територій. Нормування антропогенних навантажень.
6. Стійкість геосистем. Типи стійкості
Стійкість – здатність геосистем активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі при дії змінних умов зовнішнього середовища.
У відповідь на зовнішні дії геосистеми можуть:
а) не реагувати на дії;
б) змінюватися, але в межах інваріанта (інваріантний – незмінний);
в) зазнавати порушення структури і виходити за межі інваріанта.
Після виходу за межі інваріанта геосистема в одних випадках може відновити свій колишній стан, в інших це повернення неможливе.
Відсутність реакції геосистеми на зовнішню дію може бути пов’язана з її низькою чутливістю до цього виду дії через слабкі внутрішньосистемні зв’язки або значний незбіг характерного часу чинника, що впливає на геосистеми, і самої геосистеми. У цьому разі логічніше говорити не про стійкість геосистем (таку форму стійкості іноді називають інертністю), а псевдостійкість, оскільки геосистема залишається незмінною, тому що вона просто не випробовує дій.
Якщо геосистема залишається в межах інваріанта, можна говорити про стійкість у класичному вигляді. Коли геосистема виходить за межі інваріанта, то надалі вона повертається в колишній стан або перестає існувати в колишньому вигляді, оскільки зміна інваріанта – це формування нової геосистеми.
Стійкість у класичному виразі ділиться на два типи: пружність і відновлюваність.
Пружність – здатність геосистем протистояти зовнішнім діям, зберігаючи структуру і характерні риси функціонування. Організованість геосистем зберігається в одних випадках за рахунок внутрішніх ресурсів, пов’язаних з буферними системами, в інших – за рахунок зовнішніх меж, мембран, бар’єрів. Тому можна розрізняти буферну пружність і бар’єрну пружність. Хоча треба зазначити, що не завжди можна провести між ними чіткі межі.
Відновлюваність – це здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника. Час відновлення первинного стану геосистеми може бути різним: від кількох годин (наприклад, відновлення нормального стану атмосфери після залпового атмосферного викиду забруднювальних речовин) до багатьох сотень років (наприклад, відновлення ландшафтів субполярного поясу після їхньої антропогенної деградації).
Якщо відновлення геосистеми не відбувається, це означає, що її запас стійкості був недостатнім.
Особливий характер має такий вид стійкості геосистем, як здатність до самоочищення від забруднення. Він вирізняється не за характером, механізмами стійкості, а за виглядом дії. Здатність до самоочищення від забруднень може бути віднесена до пружності (якщо забруднення не зумовило великих перебудов у геосистемі) або до відновлюваності (якщо забруднення призвело до виходу геосистеми за межі інваріанта).
Виокремлені форми і види стійкості геосистем посідають певне місце в системі складних механізмів забезпечення стійкості геосистем під час дії зовнішнього чинника, а також відіграють певну роль у формуванні стійкості кожної конкретної геосистеми. Тобто можна говорити про існування співвідношення між формами стійкості геосистем і зовнішніми навантаженнями.
Ці закономірності мають велике значення під час завдання норм антропогенних дій і їх екологічного контролю. Норми повинні бути диференційовані залежно від того, яку форму (вигляд) стійкості треба зберегти (реалізувати) при певному виду функціонального використання геосистеми.