- •Тема 1: предмет, методи і еволюція знань із ландшафтної екології.
- •2. Предмет та методи ландшафтної екології.
- •3. Поняття про ландшафт
- •2. Три трактування терміну «ландшафт»
- •3. Класифікація ландшафтів
- •4. Ландшафт як вузлова одиниця в ієрархії птк
- •Тема 2. Ландшафтно-екологічні дослідження
- •1. Географічні описи
- •2. Картографічний метод дослідження
- •3. Математичні та космічні методи
- •4. Геофізичні та геохімічні методи
- •5. Етапи ландшафтно-геохімічних досліджень
- •6. Екологічне прогнозування
- •7. Геоінформаційні системи
- •8. Екологічний аудит
- •Тема 3. Будова та властивості ландшафтів.
- •1. Морфологічні одиниці ландшафтів (фація, урочище, місцевість).
- •2. Функціонування, динаміка та розвиток ландшафтів.
- •Тема 4. Топічна ландшафтна екологія.
- •1. Основні положення вертикальної структури геосистем.
- •2. Основні способи декомпозиції: геокомпонентний, речовинно-фазовий, просторово-об’ємний.
- •3. Вертикальні межі геосистем.
- •Тема 5. Процесна ландшафтна екологія.
- •1. Внутрішньоландшафтна диференціація.
- •2. Генетико-еволюційні відношення.
- •Флювиальний
- •3. Потік і трансформація енергії.
- •4. Потоки вологи.
- •5. Міграція та обмін речовин.
- •6. Продукційні процеси.
- •Тема 6. Хорологічна ландшафтна екологія.
- •1. Рівні територіальної розмірності геосистем.
- •2. Типи ландшафтних територіальних структур.
- •Межі між геосистемами.
- •3. Способи опису ландшафтних територіальних структур..
- •Тема 7. Факторіальна екологія.
- •1. Природні ландшафтно-екологічні фактори.
- •2. Концепція ландшафтно-екологічної ніші.
- •3. Об’єм та перекриття ніш.
- •Тема 8. Антропогенний вплив та шляхи оптимізації ландшафтів
- •1. Соціально-економічні функції геосистем та антропогенні навантаження.
- •2. Історія впливу людини на природний ландшафт.
- •4. Антропогенний ландшафт і його місце в ландшафтній сфері Землі
- •5. Таксономія антропогенних ландшафтів
- •6. Стійкість геосистем. Типи стійкості
- •7. Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску
- •8. Самоочищення ландшафту
- •Тема 9. Сільськогосподарські ландшафти
- •1. Агроекосистеми. Історія розвитку
- •2. Таксономія агроекосистем
- •3. Основні елементи агробіоценозу
- •4. Заходи щодо підвищення продуктивності сільськогосподарських культур
- •5. Вплив хімізації сільського господарства на природу
- •6. Альтернативне землеробство
- •7. Ландшафтний підхід у землекористуванні
- •Тема 10. Промислові ландшафти
- •1. Ландшафти розробок корисних копалин
- •2. Рекультивація кар’єрно-відвальних комплексів
- •3. Промисловий (індустріальний) карст
- •Тема 11. Лісові антропогенні ландшафти
- •1. Таксономія лісових антропогенних ландшафтів
- •2. Умовно-натуральні лісові антропогенні ландшафти та похідні лісові антропогенні ландшафти.
- •3. Лісокультурні ландшафти.
- •Тема 12. Водні антропогенні ландшафти
- •1. Водосховища
- •2. Типологічні одиниці водосховищ
- •3. Ставки
- •4. Супутні водні комплекси
- •5. Супутні явища і процеси в природних водних ландшафтах. Екологічний стан штучних водойм
- •Тема 13. Рекреаційні ландшафти
- •1. Різновиди рекреаційних ландшафтів
- •2. Ступінь антропізації ландшафту
- •3. Вирішення проблем оптимізації природокористування
- •Тема 14. Ландшафтно-екологічне прогнозування та питання оптимізації геосистем
- •1. Зміст та просторово-часові масштаби прогнозу.
- •2. Основні методи прогнозування. Ландшафтно-екологічне прогнозне картографування.
- •3. Ландшафтно-екологічні пріоритети та критерії оптимальності геосистем.
- •4. Організація територій. Нормування антропогенних навантажень.
3. Вертикальні межі геосистем.
Вертикальні межі відокремлюють геосистему від її зовнішнього середовища, тобто від нижніх верст літосфери та верхніх шарів атмосфери. Залежно від мети аналізу геосистеми розрізняються й критерії виділення меж. Якщо геосистема досліджується як фізичний об’єм природної реальності її межами будуть деякі поверхні, при цьому треба чітко визначати їх глибину та висоту щодо земної поверхні. Інколи, при аналізі схематизованої моделі склад елементів геосистеми задається заздалегідь і вертикальні межі визначаються самі собою.
На сьогодні прийнято вертикальні межі проводити по тому рівну, на якому щезають горизонтальні відмінності між геосистемами.
Характерні особливості верніх меж геосистем – це їх мінливість у часі залежно від пори року, погодних умов та стану розвитку фітоценозу, а також слабка вираженість цих меж зумовлена відкритість геосистем у вертикальному напрямку. Фітокліматичними та стаціонарними дослідженнями геосистем встановлено, що їх вплив на значення метеоелементів сягає в 1,5-2 раз більшої висоти, ніж висота рослинного ярусу. Взимку вплив засніженої поверхні геосистеми на атмосферу набагато менший і загалом не перевищує кілько метрів. Ці орієнтири і приймають при визначені верхніх меж геосистем топічного та хоричного рівнів, але треба пам’ятати, що це положення мінливе в часі і може змінюватися як протягом року так і доби.
При дослідженні біотичних процесів геосистеми, її продуктивності, за верхню межу можна прийняти межу верхнього рослинного ярусу (аерофітогоризонту); теж саме при дослідженні ґрунтових процесів, зокрема міграції та акумуляції різних речовин.
У нижні межі геосистем включають ті товщі гірських порід, які зумовили становлення даної геосистеми. Нижню межу геосистем при їх генетико-еволюційному аналізі проводять по гірських породах, які є субстратом формування сучасного рельєфу. В Україні це породи, які залягають під лесовою товщею (вапняки, середньо-верхньопліоценові глини тощо). Причому при генетико-еволюційному аналізі не обов’язково чітко встановлювати місцеположення нижньої межі, достатньо лише вказати, в якій саме верстві гірських порід вона знаходиться.
При аналізі міграційних потоків у геосистемі положення її нижньої межі визначається глибиною можливого проникнення мігруючої речовини. Ця глибина залежить від хімічних властивостей речовини-мігранта, характеру зони аерації (її фільтраційних властивостей, наявності ландшафтно-геохімічних бар’єрів та ін.), глибини проникнення коренів рослин у ґрунт та інших факторів.
При балансових дослідженнях нижньою межею геосистеми вважають:
для водного балансу – рівень ґрунтових вод,
для теплового балансу – рівень, починаючи з якого зникає річна амплітуда температури ґрунту. Глибина його залежить від температуропроводимості ґрунту та амплітуди температур на його поверхні ( в Україні від 10 до 17-20 м),
для колооберту органічної речовини – межа між геогоризонтами, які охоплюють процеси гуміфікації та де такі процеси вже не відбуваються. Частіше вона знаходиться у верхньому шарі ґрунтоутворюючої породи або між нею й материнською породою, хоча в окремих геосистемах корені рослин можуть досягати й більш глибоких шарів, а деякі гризуни й дощові черви здатні жити на глибині 60-70 м й далі.