5. Методика керівництва рухливою грою в різних вікових групах:

5.1. Підготовка до гри

Щоб рухливі ігри були цікавими, цілеспрямованими, вихователю потрібно добре підготуватися до їх проведення: вивчити її зміст, правила, вірші та пісні, що її супроводжують, відпрацювати рухи, які буде показувати дітям, приготувати різноманітний інвентар, атрибути.

5.2. Збір дітей на гру: рухлива гра завжди розучується на прогулянці, тому виникає необхідність в зборі дітей. В старшій групі вихователь збирає всіх дітей, а молодшій групі крім 3-4 дітей.

5.3. Прийоми збору:

 створення інтересу за допомогою зорових і слухових орієнтирів (дзвіночок, іграшки);

 можна домовитись у роздягальні, де діти зберуться на ділянці дитячого садка і в яку гру будуть грати;

 доручити найбільш активним дітям зібрати групу на гру;

 розподілити дітей на ланки, запропонувати, яка ланка швидше збереться на гру за якимось сигналом.

Збирати дітей потрібно швидко (1-2 хв.) тому що затримка знижує інтерес до гри.

Зацікавити дітей на гру можна прочитавши вірш, заспівавши пісню на відповідну тему, показати дітям предмети, іграшки, які зустрінуться в грі, також можна задати питання, загадати загадку.

5.4. Пояснення гри відбувається в ігровому положенні, діти стоять там, звідки розпочнуться ігрові дії: в іграх з перебіжками – біля короткої сторони майданчика, в іграх з шикуванням в коло – по колу.

В молодшій групі гра пояснюється поетапно, в ході ігрових дій; в старшій групі – перед початком ігрових дій.

Попереднє пояснення гри в старшій групі спирається на психологічні можливості дітей, які виросли і вчить їх планувати дії. Принципово важлива послідовність пояснення аналогічно арифметичним задачам – спочатку умова, а потім запитання. Це дає можливість уникнути на практиці помилки, коли пояснення починається з призначення дитини на ведучу роль в грі, в результаті чого увага дітей до інструкції знижується, звідси збій в ігрових діях.

Отже, послідовність:

• назвати гру і її задум;

• підкреслити правила;

• нагадати рухи, якщо потрібно;

• розподілити ролі;

• роздати атрибути;

• розташувати дітей на майданчику;

• почати ігрові дії.

Слід запам’ятати, якщо в грі є слова, то спеціально розучувати їх в момент пояснення не слід.

Якщо гра знайома дітям, то замість пояснення слід згадати з дітьми деякі важливі моменти. А потім схема дій вихователя зберігається.

Розмітку ділянки для гри можна зробити заздалегідь або під час пояснення і розташування гравців. Інвентар, іграшки і атрибути роздають безпосередньо перед початком гри, інколи їх кладуть на обумовлені місця і діти беруть їх по ходу гри.

5.5. Розподіл ролей

Успішне проведення гри залежить від вдалого розподілу ролей, тому важливо враховувати особливості дітей: сором’язливі і малорухливі не завжди можуть справитися з відповідальною роллю, але підводити їх поступово до цього потрібно. З другого боку, не можна доручати відповідальні ролі завжди одним і тим же дітям, щоб усі вміли виконувати головну роль.

Призначення ведучого – це важливий методичний момент, під час якого, ми повинні прагнути, щоб кожна дитина могла справитися з відповідальною роллю. Виконання обов’язків ведучого має виховне значення: сприяє активності, формує організаторські навички.

Прийоми:

• призначення ведучого самими дітьми;

• призначення за допомогою лічилки;

• призначення за допомогою стрілочки і чарівного ковпака;

• призначення, як нагорода за щось хороше.

5.6. Керівництво ходом гри: проведення рухливих ігор з дітьми різних вікових груп має свою специфіку, яка залежить від анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дошкільнят.