3. Танцювальні вправи
Танцювальні вправи і танці впливають на:
формування правильної постави;
легкої і невимушеної ходи;
виразності і граціозності рухів.
розвивають у дітей музичний слух;
посилюють позитивний емоційний вплив фізичних вправ на виховання естетичних почуттів.
Виконуються танцювальні вправи на місці та в русі. Починаються вони з певних позицій, що фіксують також і закінчення танцювального руху.
1-ша позиція: п’ятки разом, носки розвернуті в сторони.
2-га позиція: ноги нарізно на відстані довжини ступні, носки розвернуті в сторони.
3-тя позиція: п’ятка однієї ступні притиснута до середини другої, носки розвернуті в сторони.
Перебуваючи у будь-якій із цих позицій, ноги треба тримати прямими, спину рівною, живіт підтягнутим, вага тіла при цьому рівномірно розподілена на обидві стопи.
Танцювальні вправи підбираються із програми для музичного вихователя дошкільників. Виконуються вони на заняттях з фізичної культури, ранкової гімнастики, фізкультурних святах.
4. Значення і загальна характеристика стройових вправ.
Стройові вправи – це одночасні дії дітей в тому чи іншому строї.
Ці вправи головним чином використовуються для організації та швидкого розміщення дітей у фізкультурному залі (на майданчику) перед виконанням фізичних вправ і після закінчення їх. Разом з тим вони сприяють формуванню навичок правильної постави, розвитку фізичних якостей, орієнтації в просторі, вихованню дисциплінованості, організованості.
Діти засвоюють поняття про колону, шеренгу, коло, повороти (наліво, направо, кругом), замикання і розмикання.
Музичний супровід під час виконання стройових вправ створює у дітей радісний настрій, сприяє розвитку почуття ритму, темпу.
Стройові вправи використовуються на щоденних заняттях фізкультури, в ранковій гімнастиці, в рухливих іграх, фізкультурних святах, розвагах та інших формах роботи з дітьми в дошкільних закладах.
5. Методика навчання стройовим вправам дітей різних вікових груп.
Шикування – це дії дітей для розміщення в тому чи іншому строю.
Колона – це стрій в якому діти розміщені один за одним (в потилицю) на відстані одного кроку або на витягнутих вперед руках.
Шикування дітей в колону починається з першої молодшої групи. Для цього вихователь використовує на першому плані зорові орієнтири (шнур, лінія, край килиму).
Коли всі діти стануть біля кубиків вихователь пояснює, щоб вони стали один за одним і щоб перевірили правильність шикування, потрібно підняти руки вперед до рівня плеча дитини, яка стоїть попереду і дивиться їй в потилицю.
Потім пропонується дітям розійтися і походити, і після розпорядження вихователя знову вишикуватися, зберігаючи дистанцію. Це завдання виконується декілька разів, поки діти не привчаться до рівняння в потилицю, перевірки дистанції за допомогою рук, шикуванню за допомогою зорових орієнтирів. Для закріплення навички шикування в колону молодшої групи використовуються рухливі ігри “Поїзд”, “Пішли гуляти”, “За високим і низьким” та інші.
В середній групі діти шикуються за зростом, кожен повинен знати своє місце в строю. Використовуються шикування в декілька колон. Для цього вихователь призначає ведучих, дає їм різного кольору прапорці. А в залі чи на майданчику помічає місця цими кольорами, куди ведучі повинні вивести свої колони.
В процесі навчання шикування в колони по одному вихователь дає вказівки (“Станьте прямо”, “Вирівняйте спини”, “Плечі розпряміть”, “Вище голову”), а також дає вказівки для рівняння в колоні (“Сховайтесь, щоб нічого не було видно”), для перевірки дистанції (“Руки вперед став”, “Руки опусти”).
В старшому віці діти шикуються в колону по одному самостійно.
Шикування в пари. В молодших групах за розпорядженням вихователя “Станьте в пари” кожна дитина знаходить собі партнера, бере його за руку і вони разом стають на вказане місце. Наступна пара стає за попередню. Після того, як пари займуть місце в строю, вихователь пропонує опустити руки і підрівнятися, дивлячись в потилицю дитині, що стоїть попереду. Для закріплення використовується гра “Знайди собі пару” та інші.
В середній групі в пари шикуються і під час руху.
В старших групах шикування в пари (в колону по два) проводиться шляхом перешикування по одному (як на місці так і під час ходьби).
Шеренга – стрій, в якому діти стоять один біля одного на одній лінії обличчям в одну сторону. Відстань між дітьми (від ліктя до ліктя) рівняється ширині долоні. Під час навчання шикування в шеренгу в молодшій групі використовують зорові орієнтири – предмети, відстань між якими повинна бути така, щоб діти могли розміститися, зберігаючи інтервал. Вихователь пропонує стати біля предметів обличчям до неї, незалежно від їхнього зросту. Вчать рівнятися біля ліній, мотузки і т.д.
В середній групі діти шикуються в шеренгу за зростом, вони повинні запам’ятати свої місця. Шикуються по команді “В одну шеренгу – шикуйсь!”. Для закріплення використовуються рухливі ігри, в яких є шикування в шеренгу (“Переліт птахів”, “Два Мороза”) та інші.
Шикування в коло. В другій молодшій групі для шикування в коло можна на підлогу покласти по колу зв’язані кінцями мотузки або намалювати міні коло. Малюки орієнтуються по лінії або мотузці. Інший спосіб: вихователь стає напроти середини шеренги на відстані декількох кроків від неї і пропонує дітям, які стають на кінцях шеренги, рухатися до нього, утворюючи коло. Під час руху вони тримаються за руки.
В середній групі діти можуть шикуватися навколо ведучих в декілька кіл. Наприклад, всі учасники заняття ходять або бігають врозтіч, потім за сигналом стають навколо ведучого, беруться за руки і утворюють коло. Ведучі можуть знаходитися на майданчику в різних місцях. Вихователь привчає дітей підтримувати визначену величину кола, слідкує, щоб вони не звужували, не розширювали і не розривали його.
Діти старшої групи всі самостійно шикуються в два й декілька кіл. Коло із колони по два діти утворюють таким чином: ті, що стоять парами повертаються обличчям один до одного, беруться за руки, перший, останній в шерензі з’єднують руки, всі відходять назад – утворюється коло.
З пар або колон по два можна вишикуватися і в два кола (діти повертаються не обличчям один до одного, а спинами, беруться за руки з тим, хто стоїть поряд, останній і перший в шеренгах і замикають кола).
Шикування врозтіч – це розміщення дітей в різних місцях зали (без точно встановленого між ними інтервалу й дистанції, але не ближче витягнутих рук. Навчання шикуванню врозтіч проводиться за допомогою зорових орієнтирів. Для цього предмети ставлять в різні місця зала на такій відстані, щоб діти під час виконання вправ один одного на заділи.
Перешикування – це перехід з одного строю в інший. В другій молодшій групі перешикування повинно займати дуже мало часу на занятті. Діти цієї групи перешиковуються за орієнтирами. В середній групі вихователь вчить дітей перешикуватися із однієї колони або шеренги в декілька колонок. Для цього вихователь заздалегідь розподіляє дітей на ланки так, щоб в кожній з них було рівне число і призначає ведучих. За сигналом вихователя ведучі виходять на обумовлені місця, за ними стають всі інші.
Пізніше діти перешиковуються в ланки під час ходьби по залу врозтіч або навколо зали один за одним. Почувши сигнал про перешикування в ланки, ведучі йдуть на вказані місця, зупиняються й повертаються обличчям до вихователя. Інші діти стають за ведучими в свої ланки. На початку навчання ведучим можна дати папірці різного кольору, щоб дітям легко було знаходити свою ланку.
В старшій групі перешикування здійснюється більш чітко й організовано. Під час ходьби навколо зали вихователь пропонує перешикуватися в 2-4 ланки. Коли ведучий колони дійде до середини, він робить декілька кроків на місці, а в цей час педагог називає тих, хто буде ведучими в ланках. Потім перша ланка повертається і йде по залу, за ними – наступні ланки. Вихователь командує: “Перший, на місці!”. За цим сигналом діти продовжують ходьбу на місці до команди: “Стій!”. Після того, як дошкільники навчаться рахуватися на перший-другий, їм показують перешикування із однієї шеренги в дві. Діти стають в шеренги в шаховому порядку. Якщо потрібно перешикувати їх один за одним, дається команда зробити крок вправо й уліво. Проводяться вправи ходьби по одному і парами. Діти розходяться в різні сторони після проходження через середину зали. Вихователь дає команди: “Пара – наліво, пара – направо” і т.д. Утворюються колони, які рухаються парами по залу в різні сторони. Зустрівшись посередині протилежної стіни, вони за вказівкою вихователя “Четвірками марш” – з’єднуються в шеренги по 4 і йдуть до кінця зали.
Розмикання – спосіб збільшення інтервалу або дистанції строю.
Змикання – прийоми ущільнення розімкнутого строю. Ці рухи використовуються під час підготовки до виконання вправ і після їх закінчення і проводяться як на місці, так і в русі, в різних шикуваннях. Під час розмикання і змикання використовують звичайний приставний, схресний крок, стрибок, біг.
Починають засвоювати деякі способи розмикання діти старшої групи.
Розмикання в колоні проводиться так: направляючий стоїть на місці, а всі інші піднімають руки вперед і відходять назад так, щоб не торкатися товариша який стоїть попереду. В колі й шерензі діти розмикаються на витягнуті руки в сторони. Також діти можуть розмикатися й змикатися із шикування в три колони приставним кроком в сторони.
Розмикання відбувається за командою: “Від середини на три кроки розімкнись! Раз-два-три!”.
Для змикання дається команда: “До середини приставними кроками зімкнись!”.
Повороти виконуються направо й наліво, напівоберти направо, кругом способами “переступанням”, “стрибком”.
В молодшій групі вихователь показує як можна повертатися, переступаючи на місці. Під час поворотів широко використовуються зорові орієнтири (обличчям до стіни, вікна). В середній групі направо, наліво, кругом діти повертаються, переступаючи на місці. В старшій групі засвоюють повороти стрибком. Під час ходьби по залу привчають дітей доходити до кутків і робити повороти на носочку зовнішньої по відношенню центра ноги. Але чіткості не вимагають.
Методика навчання рухам поєднується з віком і руховим досвідом дітей.
Молодша група:
Діти шикуються в любому порядку на доріжці з клейонки, картону, біля розміщених в ряд кубиків, вздовж мотузки, що лежить на підлозі, між двома накресленими крейдою лініями і т.д. Характерні ігрові завдання: форму гри вправам надає використання предметів.
Середня група:
Діти середньої групи повинні знати назву строю, шикуватися за зростом. Для швидкого і якісного шикування використовуються звичайні орієнтири – архітектурні деталі приміщення, предмети оздоблення групової кімнати, стаціонарну розмітку зали, обладнання й рослини на майданчику та інше. Орієнтирами можуть бути самі діти – направляючий, середній, замикаючий. Значення найменшої за зростом дитини слід підкреслити тим, що після нього ніхто не повинен ставати.
Старша група:
Діти повинні вміти шикуватися швидко. Чітко знати як стояти в строю, як рівнятися, як перевіряти своє положення в строю, розуміти зміст та значення команд і розпоряджень. Повинні вміти правильно шикуватися в колону чи шеренгу в різних місцях майданчика. Повинні чітко виділяти кути, робити повороти наліво, направо, кругом.
Діти дуже люблять ці найпростіші стройові вправи. Оволодіння відповідними навичками значно підвищує організованість заняття, полегшує проведення свят.