2. Методика навчання загальнорозвиваючим вправам дітей дошкільного віку.

З дітьми дошкільного віку широко застосовуються вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, палицями, м’ячами, обручами, скакалками тощо. Використання яскравих різнокольорових предметів підвищує у дітей інтерес до виконання загальнорозвиваючих вправ. Якщо діти вправляються з предметами, їм значно легше контролювати свої дії.

Виконання вправ з предметами має значно більше наванта­ження на м’язи рук та плечового пояса, що сприяє розвитку сили та гнучкості. Деякі предмети (гумові м’ячі) допомагають диферен­ціювати м’язові почуття. Тому розвиток рухових якостей під час виконання вправ з предметами відбувається значно краще.

При виконанні вищезазначених вправ реалізуються виховні завдання. Діти привчаються акуратно та обережно поводитися з ними, допомагають вихователю розкладати та прибирати їх на місце; поступатися товаришу предметом, який хотілось би взяти самому, та ін.

Під час виконання загальнорозвиваючих вправ дошкільнят привчають правильно дихати. Глибоке дихання регулює:

• процеси кровообігу;

• сприяє збільшенню життєвої ємності легенів;

• рухливості реберних дуг;

• зміцненню міжреберних м’язових груп, які утримують хребет у вертикальному положенні;

• створюють не­обхідні передумови для правильної постави.

Важливо, щоб діти дихали глибоко (через ніс), а видихали повітря ротом, поєднуючи дихання з рухами. Уточненню момен­ту видиху допомагають звукосполучення та слова, які промовля­ють діти. При повільному темпі видих (особливо з молодшими дошкільнятами) виконується зі звуками: «тс-с-с, з-з-з, ж-ж-ж» або супроводжується словом «вниз». Якщо у вправах немає чітко обумовлених фаз видиху та вдиху, дихати треба рівномірно у довільному темпі.

Загальнорозвиваючі вправи доцільно супроводжувати музи­кою:

• вона сприяє більш ритмічному і координованому виконан­ню гімнастичних вправ;

• задає темп рухів;

• допомагає виконувати їх виразніше й точніше.

Музичний супровід за формою, змістом і темпом повинен відпо­відати характеру рухів, однак ні в якому разі не можна допуска­ти спотворення музичного твору для того, щоб пристосувати його до того або іншого руху. Під плавну, тиху музику вправа вико­нується спокійно, у повільному темпі. Під швидку й голосну музику виконують енергійні рухи руками або стрибки. Раптове закінчення музики або голосний, виразний акорд є сигналом до зупинки або зміни рухів.

Під час вивчення нових вправ діти виконують їх спочатку під рахунок вихователя (два-три рази), а потім у музичному супро­воді. Це пояснюється тим, що дошкільнятам важко стежити за чіткістю виконання нового для них руху і одночасно за темпом, який задає музичний акомпанемент. Знайомі дітям вправи почи­нають виконувати відразу під музику.

Запис загальнорозвиваючих вправ робиться відповідно до прийнятої в гімнастиці термінології. Вона повинна бути корот­кою; чітко відображати структуру рухів, підкреслюючи головне.

При записі вправи зазначають:

• її назву;

• вихідне положення (для ніг, тулуба, рук);

• напрямок;

• її кінцеве положення, яке займає дитина після виконання вправи;

• поєднання фаз дихання з частинами вправи.

1) Піднімання рук через сторони вгору

В.п. – о.с.

1 – руки в сторони

2 – вгору

3 – в сторони

4 – в.п.

Повторити 4 рази.

У дітей середньої групи значно поширюються можливості опорно-рухового апарату. Більша стійкість уваги, розвиток рухо­вої пам’яті, мислення дозволяють їм виконати нескладні рухи не тільки після показу вихователем, а й за його вказівкою. Вони краще орієнтуються у просторі і можуть зіставляти свої рухи з рухами інших дітей.

Значна частина загальнорозвиваючих вправ у середній групі виконується з предметами, які раніше не застосовувалися у мо­лодших групах. Зокрема, вправи з м’ячами, обручами, гімнастич­ними палицями та ін. Збільшується дозування вправ до 6-8 разів, а стрибків – до 16 разів.

Вихідні положення використовують більш різноманітні: час­тіше застосовують положення сидячи, лежачи на животі або спині, стоячи на колінах та ін. Поряд з імітаційними (образними) впра­вами поступово застосовують аналітичні вправи, у яких чітко виділяють окремі елементи. Наприклад, під час нахилу тулуба вперед торкнутися м’ячем підлоги; при присіданні розвести ко­ліна в сторони, тримати спину прямою. Вимоги вихователя щодо якості виконання вправ у цій групі підвищуються.

У старшому дошкільному віці загальнорозвиваючі вправи знач­но ускладнюються. У дітей покращується координація рухів, більш точними стають рухи окремих частин тіла, вони значно швидше переключаються з одного темпу на інший.

У цій групі діти виконують загальнорозвиваючі вправи не тільки за прикладом вихователя, але й на основі його пояснен­ня. Широко використовуються вихідні положення: стоячи на колінах, сидячи, лежачи. Обсяг імітаційних вправ зменшується, при цьому поширюються вправи з предметами.

Вимоги до виконання загальнорозвиваючих вправ у старшій групі:

• чітке прийняття вихідних положень;

• правильне виконання рухів окремих частин тіла відповідно до показу та пояснення вихователя;

• рухатися у заданому темпі в супроводі музики або підрахунку;

• виконувати рухи виразно, відпо­відно до характеру музики;

• при виконанні вправ з предметами домагатися чіткості заданих напрямків у переміщенні предмета;

• чіткості вихідних, проміжних та кінцевих положень самого пред­мета, а також рук, ніг та тулуба.

Кожна вправа повторюється не менше 8 разів, стрибки – 20 разів.

Діти 6 року життя виконують рухи чітко та впевнено. Особливо високої якості вони досягають у вправах під музичний супровід. У них розвиваються виразність та плас­тичність рухів. Вихователю потрібно змінювати амплітуду та темп рухів, застосовувати різноманітні вихідні положення, часті­ше виконувати вправи з предметами. В цій групі продовжується вивчення та удосконалення вправ, спрямованих вибірково на окремі м’язові групи різних частин тіла: тулуба, рук та плечового пояса, ніг. Діти повинні вміти погоджувати ритм дихання з характером руху, який виконується.