2.2. „Воєнний комунізм” більшовиків

Одним із найважливіших своїх завдань в Україні більшовики оголосили вирішення аг­рарного питання¹⁰. Уряд УСРР конфіскував нетрудові землеволодіння – поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та інші. Але далеко не всі вони перейшли в безплатне користування без­земельних і малоземельних селян. Значну частину поміщиць­ких господарств, які мали агрокультурну цінність та були високопродуктивними економіями, залишили у підпорядкуван­ні державних органів. Загалом було оголошено про конфіскацію 14,5 млн.. десятин землі. Лише частину її одержала селянська біднота – дещо більше 5 млн.. десятин найменш родючих і придатних до господарювання земель. Приблизно 2,5 млн.. десятин залишалися для радгоспів, належали цукро­вим, винокурним, кінним та іншим господарствам і також не підлягали поділу. Це були найпродуктивніші, найродючіші земельні площі. Решта 7 млн.. десятин вважалася лишками земель заможного селянства. Їх також передбачалося передати для поділу, але в умовах 1919 р. цього не встигли зробити¹¹.

2.3. Політика а.Денікіна на Україні

Аграрна політика Денікіна передбачала відновлення поміщицької власності на землю. Повертаючись за допомогою каральних ко­манд у маєтки, поміщики примушували селян віддавати май­но і реманент, виплачувати великі контрибуції. У майбутньому, щоправда, білогвардійці обіцяли наділити селян землею за викуп, залишивши за поміщиками досить значні земельні пло­щі. Серед керівників білогвардійського руху були й такі, які вимагали негайної земельної реформи. Тільки таким чином можна було, на їхню думку, завоювати прихильність населен­ня¹². «Земельна реформа і ...шибениці, тоді ми знову дійдемо до Москви», — говорив один з найвідоміших денікінських генералів Кутепов. Але подібні настрої серед білогвардійсько­го офіцерства не були пануючими.

2.4. Завершальний етап селянського повстання

4 квітня 1920 року А. Денікіна на посту головнокомандую­чого Збройними силами Півдня Росії змінив П. Врангель Він заходився не лише реорганізовувати армію, а й суттєво почав міняти політичний курс свого попередника. Про новий похід на Москву вже не могло бути мови, разом з тим Врангель рішуче відвів спроби західних дипломатів схилити його до переговорів з більшовицькою Москвою¹³.

Врангель одразу ж заявив про відмову від ідеології «єдиної і неподільної Росії», урочисто обіцяв Дону і Куба­ні не порушувати автономні права козацтва, зробив ряд кроків у пошуках контактів з петлюрівським урядом Украї­ни. Та наріжним каменем своєї платформи Врангель вва­жав докорінну зміну стосунків з селянством. Навчений гірким досвідом Денікіна, він насамперед схопився за ідею радикальної земельної реформи. Закон про землю роз­роблявся прискореними темпами і був підписаний головно­командуючим 7 червня 1920 р., на другий день після виходу білих з Криму¹⁴.

Висновки

Спокусливо увірвавшись у долю народів Росії декретами про мир і землю, обіцянками демократичних свобод, соціалістична революція досить швидко обернула­ся жахливими міжусобицями громадянської війни, цинічною жорстокістю і ріками крові, війною, страшна правда про яку десятиліттями камуфлювалася романтизовани­ми міфами, зведеними на підвалинах священних принципів класової боротьби.