Договір

Вперше в ЦК України як джерело цивільного права закріплено договір (ст. 6 ЦК). Сторони мають право укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним заса­дам, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини між собою на власний розсуд. Сторони не можуть відсту­пити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Корпоративні правила

Важливою формою приватного регулювання цивільного обігу виступають корпоративні норми поведінки. Регулювання цивільного обігу шляхом прийняття норм, які є обов’язковими для певного кола осіб, здійснюєть­ся шляхом прийняття установчих документів господарських товариств, договорів про приєднання, статутів громадських організацій тощо. Такі акти приймаються відповідно до вимог цивільного зако­нодавства і вимагають певної поведінки від осіб, на яких поши­рюється їх дія.

Юридична доктрина

Як джерело права представляє собою наукові правові ідеї, офіційно визнані загальнообов’язковими положеннями на практиці. У сучасній теорії юридична доктрина втратила значення самостійного джерела права. Водночас не можна заперечувати практичне значення юридичної доктрини у формуванні понятійного апарату, тлумаченні правових норм, концептуальному обґрунтуванню проектів нормативних ак­тів. Досить поширеними є випадки, коли юрисдикційні органи звертаються до фахівців за роз’ясненнями у зв’язку з необхідністю кваліфікації того чи іншого юридичного факту.

Класифікація нормативних актів за сферою регулювання

Крім вертикальної системи зв’язку нормативних актів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичною силою), цивільне законодавство має і горизонтальну систему. Принци­пом її побудови є відокремлення і групування актів щодо того чи іншого предмета регулювання. За цією ознакою можна виділити такі складові частини цивільного законодавства, як транспортне, страхове, торговельне, будівельне, орендне, законодавство про інтелектуальну власність та ін.

2. Чинність актів цивільного законодавства

Для правильного застосування правової норми слід з’ясувати:

-  чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону у часі);

-  чи підлягає вона застосуванню на даній території (дія закону у просторі);

-  чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо кола осіб).

Дія закону в часі. Дія цивільно-правових норм у часі почи­нається з моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом по­рядку. Визначення моменту вступу в дію конкретного акту має велике значення, оскільки нормативні акти не мають зворотної сили, тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, що виникли після вступу закону в дію.

Відповідно до ст. 94 Конституції України закон набирає чин­ності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його оприлюднення.

Відповідно до ст. З Указу Президента «Про державну реєст­рацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1997 р. нормативно-правові акти, що видаються міністерства­ми, іншими органами виконавчої влади, органами господарсько­го управління та контролю та визначають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.

Офіційними друко­ваними виданнями, в яких публікуються закони і підзаконні акти, є «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», газети «Урядовий кур´єр» і «Голос України». Нормативні акти уряду публікуються також у «Збірнику уря­дових нормативних актів України» та в «Зібранні законодавства України», постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни - у періодичних юридичних виданнях.

Акт цивільного законодавства має зворотну дію, коли він пом’якшує або скасовує цивільну від­повідальність особи (ст. 5 ЦК). Як виняток у законі може бути зазначено, що він (або окремі положення) поширює свою дію на правовідносини, які ви­никли і до його прийняття, тобто закону може бути спеціально надана зворотна сила.

Дія закону в просторі. Нормативно-правові акти діють на всій території України. Нормативні акти міністерств та відомств, центральних органів управління також діють на всій території країни, а акти місцевих органів - на відповідній території

В окремих випадках дія акта може бути обмежена визначеними ним адміністративними кордонами (дія Указів Президента України від 18 червня 1998 р. «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» та «Про спеціальну економічну зону «Славутич» поширюється на окремі міста та райони Донецької області та м. Славутич).

Дія закону щодо кола осіб. Цивільні закони України поширюють свою дію на всіх осіб, які знахо­дяться на її території, якщо інше не передбачено законом або не випливає з його змісту. Але деякі норми розраховані на певне коло осіб - тільки на громадян (наприклад, правила щодо підстав та умов оголошення громадянина померлим) або тільки на юридичних осіб (правила щодо підряду на капітальне будівництво). Іноземні громадяни та особи без громадянства мають такі ж права і свободи, несуть ті ж самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України.