Види права власності :

1) власність Українського народу в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

2) приватна власність :

- фізичних осіб;

- юридичних осіб;

3) державна власність – власність держави України та інших держав в особі органів державної влади;

4) комунальна власність - власність територіальних громад;

5) власність Автономної Республіки Крим в особі органів влади АРК.

Здійснення права власності та його межі у ст. 319 цк встановлена „свобода здійснення права власності”

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Він може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Встановлюючи свободу здійснення права власності законодавець визначив її межі

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК власність зобов’язує.

Межі здійснення права власності :

1. при здійснення своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержувати моральних засад суспільства;

2. власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян;

3. власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства;

4. власник не може погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі;

5. діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб.

3. Підстави набуття права власності іменуються титулами власності, і являють собою юридичні факти, на підставі яких виникає право власності у конкретних осіб. Принципи набуття права власності (ст. 328 ЦК):

1. Перелік підстав його виникнення є відкритим (невичерпним).

2. Має місце презумпція законності набуття права власності (право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду).

Різновиди підстав набуття права власності

1. Підстави, передбачені а) ЦК або іншими актами цивільного законодавства (ст. 329-345 ЦК); б) підстави, які звичайно вважаються такими, хоча й не передбачені ЦК (відділення плодів; прирощення рухомих речей до нерухомих; змішання).

2. Первісні й похідні.

3. Загальні й спеціальні.

4. Первісні підстави набуття права власності

Заволодіння ‒ універсальна первісна підстава набуття права власності, оскільки право власності на річ набувається у будь-якому разі, якщо володіння особи не оспорено іншою особою, якою доводиться її право на річ.

Безумовне заволодіння ‒ внаслідок привлас­нення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК) або набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК).

Умовне заволодіння ‒ необхідне додержання певних умов, визначених за­коном (при знайденні речі, відшуканні скарбу, виявленні безхазяйної речі тощо (на знахідку (статті 337, 338 ЦК), на бездоглядну домашню тварину (статті 340-342 ЦК), на скарб (ст. 343 ЦК)).

1. Привласнення загальнодоступних дарів природи: йдеться про загальнодоступні дари природи, право на привласнення яких мають всі (або певні) суб'єкти. Наприклад, лов риби або збирання рослин може відбуватись відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника земельної ділянки.

2. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК). Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на річ з моменту заволодіння нею. Так право власності можна набути тільки на рухому річ. Стан, в якому знайдено річ, повинен доводити факт, що від неї відмовилися, не має бути сумніву. Відмова відбувається шляхом заяви про це або вчинення інших дій, які свідчать про відмову.