Значення дієтотерапії в профілактиці й лікуванні хвороб

Дієтотерапія вимагає індивідуального підходу до хворих з різними захворюваннями. Практична реалізація будь-якої дієти повинна будуватися з урахуванням калорійності й хімічного складу продуктів харчування (вмісту білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин), фізичних властивостей їжі (обсяг, маса, консистенція, температура). Для цього необхідно скласти максимально повний перелік дозволених і рекомендованих харчових продуктів, ураховувати особливості кулінарної обробки їжі й режими харчування (кількість прийомів їжі, час харчування, розподіл добового раціону між окремими прийомами їжі).

Побудова будь-яких дієт базується на наступних принципах:

1/ забезпеченні фізіологічних потреб людини в харчових речовинах і енергії;

2/ врахуванні біохімічних і фізіологічних законів, що визначають засвоєння їжі у здоровому організмі та у хворої людини;

3/ врахування місцевого і загального впливу їжі на організм;

4/ використанні в харчуванні методів щадіння, тренування, розвантаження і контрастних днів;

5/ врахуванні хімічного складу і кулінарної обробки їжі, місцевих і індивідуальних особливостей продуктів харчування.

У хворих людей кількісна потреба в основних харчових речовинах і енергії пов’язана з особливостями порушення обмінних процесів, в результаті яких потреба організму в них змінюється. Особливе значення має білковий компонент раціону харчування при таких захворюваннях як анемія, гіпотрофія, екзема, ревматизм в активній формі, цироз печінки й хронічний гепатит, виразкова хвороба, гострі інфекційні захворювання. Необхідно компенсувати втрати білка, посилити процеси нормалізації білкового обміну, поліпшити процес кровотворення. Для цього доцільно збільшити вміст білка в раціоні харчування на 10-15 %, у порівнянні з фізіологічними потребами організму здорової людину, за рахунок введення у раціон високобілкових продуктів – сиру, м'яса, риби, яєць, молока, білкового й знежиреного енпитів.

При окремих видах патології в організмі необхідно зменшувати кількість білка в раціоні дієти. До таких захворювань відносяться, насамперед, хронічний гломерулоніфрит з невротичним синдромом, хронічна ниркова недостатність, порушення метаболізму амінокислот. При призначенні дієти з різким обмеженням білка (до 25 % від вікової норми і високій енергетичній цінності раціону), у хворих із зазначеною патологією вдається добитися ліквідації уремічних симптомів і значного зниження рівня залишкового азоту у сечовині без застосування інших терапевтичних засобів.

При вроджених порушеннях амінокислотного обміну (фенілкетонурія, гемоцістінурія, гістидінемія) єдиним способом лікування є харчування, що передбачає зменшення кількості білка, зміна якісного його складу або повне виключення окремих амінокислот, у відношенні яких в організмі є дефект по складу ферментів.

В організації раціонального харчування хворої людину велике значення має кількісний і якісний склад жирової частини раціону. З метою збереження достатньої енергетичної цінності дієтичного харчування, збільшення вмісту жиру допускається при хронічній нирковій і печіночній недостатності, при жировому гіпатозі, хронічному гепатиті й цирозі печінки. Підвищення кількості жиру доцільно проводити за рахунок рослинної олії та інших жирових продуктів, що містять поліненасичені жирні кислоти. Призначення таких раціонів хворим із зазначеною патологією виправдане, тому що жири здатні активізувати ліполітичні ферменти печінки, внаслідок чого підсилюється розщеплення нейтрального жиру й запобігає жировій інфільтрація печінки.

При деяких захворюваннях, таких як панкреатит, цукровий діабет, ожиріння, гіпотрофія П-Ш ступеню, гострі інфекції й дистрофія тракту травлення, показане зменшення кількості жиру в раціоні. Це досягається спеціальним підбором продуктів в дієті, а також використанням знежиреного енпіту.

При окремих видах патології передбачається використання жиру відповідно до вікової норми, але зі зміненим якісним складом за рахунок збільшення частки рослинної олії. До таких захворювань відносяться: захворювання жовчовивідної системи, виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки, хронічні захворювання печінки, дерматози. При порушеннях гепатобіліарной системи збільшення в раціоні жирів рослинного походження, що володіють жовчогінною дією, підвищує бактерицидні властивості жовчі й виявляє проносний ефект. При виразковій хворобі рекомендується дієтичне харчування зі збільшенням квоти жирів рослинного походження, збагачених поліненасиченими жирними кислотами. Такий раціон має високу біологічну цінність і сприяє інтенсифікації репаративних процесів.

Вуглеводний компонент лікувального харчування також змінюється залежно від захворювання. Зменшення кількості вуглеводів у раціоні показане при такій патології як ожиріння, цукровий діабет, екзема, алергійні захворювання.

При деяких захворюваннях доцільно змінювати якісний склад вуглеводів. Наприклад, при галактоземії й дисахаридній недостатності слід обмежити надходження з їжею молочного цукру. Щодо цього незамінними продуктами харчування є низьколактозні молочні продукти, завдяки яким здійснюються харчування й лікування людей із генетичною галактоземією і алактазією.

При ожирінні й окремих формах екземи добрі результати дає часткова заміна цукру ксилітом, а при цукровому діабеті – фруктозою або стевіазидом (продуктом переробки трави стевії).

Велике значення має вітамінний склад раціону. Підвищений рівень кількості аскорбінової кислоти потребують люди з порушеннями легеневої й серцево-судинної систем. Достатній рівень аскорбінової кислоти забезпечується підбором продуктів (овочів, фруктів, ягід) і їх правильною кулінарною обробкою. Вітаміни групи В особливо показані хворим з поразкою нервової системи, травного тракту, печінки, при захворюваннях ревматизмом, неспецифічним поліартритом тощо. Наприклад, ретинол (вітамін А) необхідний при захворюваннях шкіри й слизових оболонок, хронічних порушеннях печінки, легеневій патології.

Надзвичайно важливий мінеральний склад раціону харчування, особливо це стосується натрію, калію, кальцію й заліза. Вміст натрію в їжі слід обмежити при захворюваннях шкіри й мокнучих формах екземи, при гипертензіонному синдромі, набряках ниркового й серцевого ґенезу, алергійних захворюваннях, окремих формах ниркової патології, психоневрологічних захворюваннях, що супроводжуються судорогами. Підвищена кількість калію в раціоні потрібно хворим із захворюваннями серцево-судинної системи, при ревматизмі, тривалій гормональній терапії (кортикостероїди), кальцію – при бронхоектатичній хворобі, алергійних станах, заліза – при анемії, захворюваннях кишок і печінки.

Не менш важливим фактором лікувальної дієтики є суворе дотримання режиму харчування. У хворих людей в період загострення хвороби найбільш доцільний режим харчування – 6-разове приймання їжі. Рівномірний розподіл їжі протягом дня забезпечує правильне засвоєння харчових речовин, нормальне проходження фізіологічних процесів, гарне самопочуття. В окремих випадках число приймань їжі встановлюють індивідуально на строк, необхідний для поліпшення стану здоров'я хворого.

Лікувальне харчування в післяопераційний період сприяє підвищенню імунітету, відновленню тканин організму, прискорює видужання.